LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС2-п-644/2007

від 08.10.2020 · Цивільна
Резолютивна:У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 ,…

Ухвала 08 жовтня 2020 року м. Київ справа № 2-п-644/2007 провадження № 61-14331 ск 20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до товариства з обмеженою відповідальністю «Приватне підприємство «Южторгострой», Голопристанського відділу земельних ресурсів Херсонської області про визнання укладеним договору купівлі-продажу жилого приміщення з земельною ділянкою та визнання права власності на жиле приміщення з земельною ділянкою, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2007 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулись до суду з вищевказаним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне підприємство" Южторгострой" (далі - ТОВ ПП «Южторгстрой»), Голопристанського відділу земельних ресурсів. Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2007 року позов задоволено. Визнано укладеним договір купівлі-продажу від 20 квітня 2007 року № 1 між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ТОВ «ПП «Южторгстрой» Березнегуватського району Миколаївської області з другої сторони. Визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в рівних частках право власності на двоповерхове жиле приміщення, придбане за договором купівлі-продажу від 20 квітня 2007 року № 1, розташованого смт. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області на земельній ділянці площею 0,75 гектара - сумісні землі від А до Б землекористування Херсонського індустріального інституту, від Б до В землекористування радгоспу "Сонячний", від В до Г землекористування Херсонського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, від Г до А землекористування радгоспу "Сонячний". Земельна ділянка площею 0, 75 га розташована між сумісних земель від Г в сторону А 50 (п`ятдесят) метрів, від Г в сторону В 150 (сто п`ятдесят) метрів - згідно з державним актом на право користування землею серії Б № 037112, виданого Голопристанською районною Радою народних депутатів Херсонської області в 1989 році. Зобов`язано Голопристанський відділ земельних ресурсів Херсонської області видати державний акт на право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 16 грудня 2010 року апеляційна скарга державного підприємства «Макіїввугілля» задоволена, рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 24 вересня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 грудня 2010 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявники просять скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Щодо касаційної скарги ОСОБА_2 . Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , оскільки вона подана особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки, без перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною четвертою статті 389 ЦПК України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Як вбачається, ОСОБА_2 не подавала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а апеляційний суд безпосередньо не ухвалював рішення про її права, свободи та інтереси, тому у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою слід відмовити. Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 . Верховний суд не може прийняти до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 та вирішити питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Касаційна скарга подана ОСОБА_1 24 вересня 2020 року до суду касаційної інстанції на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 грудня 2010 року, тобто через 10 років. Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що про наявність рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 грудня 2010 року йому стало відомо лише 03 вересня 2020 року. Заявник вказує, що він не знав про наявність апеляційної скарги та не був повідомлений про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Тому заявнику необхідно надати будь-які докази, що він не знав про наявність рішення апеляційного суду і не був повідомлений про час та місце розгляду справи в апеляційній інстанції. Також касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Також касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі . Ураховуючи викладене, заявнику необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, які визначено Законом України «Про судовий збір». Порядок сплати та розмір судового збору станом на 01 січня 2007 року визначався Декретом Кабінету Міністрів «Про державне мито». Відповідно до пункту а частини першої статті 3 Декрета Кабінету Міністрів «Про державне мито» розмір державного мита для позовних заяв майнового характеру визначався в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до пункту д частини першої статті 3 Декрета Кабінету Міністрів «Про державне мито» розмір державного мита для позовних заяв немайнового характеру визначався в розмірі 0,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Позивачі звернулися до суду з позовом у жовтні 2007 року. Станом на 01 січня 2007 року неоподаткований мінімум доходів громадян був встановлений у розмірі 17,00 грн. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. У позові заявлено дві позовні вимоги: вимога майнового характеру (визнання права власності на жиле приміщення з земельною ділянкою) та вимога немайнового характеру (визнання укладеним договору купівлі-продажу жилого приміщення з земельною ділянкою). Як вбачається з позову, ціна позову станом на жовтень 2007 року становила 231 000,00 грн. ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 485,70 грн. Таким чином, заявнику необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 931,30 грн (0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян на 01 січня 2007 року за позовну вимогу немайнового характеру становить 8,50 грн, а судовий збір за подачу касаційної скарги: 8,50*200%=17,00 грн; 1 відсоток від ціни позову становить 2 310,00 грн, максимальний розмір державного мита за подачу позовної заяви майнового характеру становить 1 700,00, а судовий збір за подачу касаційної скарги: 1 700,00*200%=3 400,00 грн; у цілому судовий збір за подачу касаційної скарги: 17,00+3 400,00=3 417,00 грн; сплачено заявником 485,70 грн, отже необхідно доплатити судовий збір у розмірі: 3 417,00-485,70=2 931,30 грн). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер.р-ні/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Якщо особа звільнена від сплати судового збору, відповідно до Закону України «Про судовий збір», то необхідно надати суду докази, які це підтверджують. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтею 129 Конституції України, статті 19, 185, 389, 390, 392, 393, 394 ЦПК України, статтями 4, 5, 6 Закону України «Про судовий збір» Верховний Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне підприємство" Южторгострой", Голопристанського відділу земельних ресурсів Херсонської області про визнання укладеним договору купівлі-продажу жилого приміщення з земельною ділянкою та визнання права власності на жиле приміщення з земельною ділянкою, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 грудня 2010 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 06 листопада 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»