Ухвала КЦС ВС № 648/1991/15-ц

Ухвала 12 жовтня 2020 року м. Київ справа № 648/1991/15-ц провадження № 61-13532ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 02 липня 2020 року у складі судді Сімчук С. Б. та постанову Херсонського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заявлених вимог У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 06 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (далі - ВАТ «Ерсте Банк» правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк») укладений кредитний договір № 014/2181/18/06320, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 24 000,00 доларів США строком до 05 листопада 2017 року зі сплатою 14,0 процентів річних. Цільове призначення кредиту - купівля квартири. На забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за вказаним кредитним договором, 06 листопада між позивачем та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 014/2181/18/06320/2, за умовами якого ОСОБА_1 поручилася перед банком за виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором. ОСОБА_3 свої зобов`язання за кредитним договором належно не виконує, а тому станом на 15 травня 2015 року у нього виникла заборгованість, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 11 826,48 доларів США, що еквівалентно 243 262,81 грн; заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1 272,96 доларів США, що еквівалентно 26 183,93 грн, пені за порушення строків погашення кредиту та сплати процентів у розмірі 12 282,96 грн. Короткий зміст ухвалених судових рішень Заочним рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 02 липня 2015 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року позов ПАТ «Фідобанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором від 06 листопада 2007 року № 014/2181/18/06320, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 11 826,48 доларів США, що еквівалентно 243 262,81грн; заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1 272,96 доларів США, що еквівалентно 26 183,93 грн, пені за порушення строків погашення кредиту та сплати процентів у розмірі 12 282,96 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій заявник заочне рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 02 липня 2007 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року скасувати, і ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову або змінити судове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Предметом спору в даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 826,48 доларів США, що еквівалентно 243 262,81грн; зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1 272,96 доларів США, що еквівалентно 26 183,93 грн, пеня за порушення строків погашення кредиту та сплати процентів у розмірі 12 282,96 грн. Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2020 року у справі № 646/5496/17-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 753/1327/17є безпідставними, оскільки встановлені судами фактичні обставини справи не є подібними. З огляду на наведене відсутні підстави вважати, що розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року). Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»). Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 02 липня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак