Ухвала КЦС ВС № 345/3459/18

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2020 року м. Київ справа № 345/3459/18 провадження № 61-14084 ск 20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2020 року та на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року в справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Тихан Ольга Михайлівна про встановлення нікчемності правочинів, ВСТАНОВИВ : У серпні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із позовом до відповідачів про встановлення нікчемності правочинів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15 листопада 2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ФОП ОСОБА_1 укладено кредитний договір та договір іпотеки, предметом якого є готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 2697,2 м2 по АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці загальною площею 1208 м2, власником якої є Калуська міська рада Івано-Франківської області та яка передана в оренду ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 15 травня 2004 року. Зазначає, що 27 березня 2009 року Калуська міська рада та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,3450 га, цільове призначення - для іншої комерційної діяльності (обслуговування готелю-ресторану). Указує, що після набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,3450 га для обслуговування готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » земельна ділянка набула статусу предмета іпотеки, оскільки відповідно до Закону України «Про іпотеку» земельна ділянка та будівля (споруда), яка на ній розташована, нерозривно пов`язані між собою, а отже іпотека щодо будівлі (споруди) поширюється і на земельну ділянку. Набута ОСОБА_1 земельна ділянка була неодноразово розділена, спочатку на три земельні ділянки площею 0,1272 га, 0,0604 га та 0,1574 га, а в подальшому земельна ділянка площею 0,1272 га розділена на дві земельні ділянки площею 0,0952 га та 0,0320 га; земельна ділянка площею 0,1574 га розділена на чотири земельні ділянки площею 0,0566 га, 0562 га, 0,0317 га та 0,0129 га. 06 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок площею 0,1574 га та 0,0604 га. 12 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,0952 га. Оскільки договори були укладені без згоди іпотекодержателя, АТ КБ «ПриватБанк» просив суд встановити факт їх нікчемності Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2020 року в складі судді Якиміва Р. В., залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року в складі колегії суддів Томин О. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., у задоволенні позову відмовлено. Суди виходили із того, що оспорювані договори були укладені ОСОБА_1 після продажу ПАТ КБ «Приватбанк» предмета іпотеки ТОВ «Целестія», тобто на час укладення договорів банк не був іпотекодержателем за договором іпотеки; питання звернення стягнення на земельну ділянку, яка на думку позивача також являється предметом іпотеки, банком не порушувалося; позивачем не застосовувалися до ОСОБА_1 визначені договором про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Тихан О. М. Калуського міського нотаріального округу 15 листопада 2006 року по реєстру №4485 від 25 жовтня 2006 року, штрафні санкції. Таким чином, укладення ОСОБА_1 договорів на відчуження земельних ділянок жодним чином не порушило прав ПАТ КБ «Приватбанк». 22 вересня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на передбачену пунктом першим частини другої статті 389 ЦПК України підставу касаційного оскарження, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року в справі № 520/258/16-ц та постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року в справі № 6-308цс16. Касаційна скарга обґрунтована тим, що після набуття у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, на якій знаходиться будівля (споруда), що є предметом іпотеки, така земельна ділянка також стає предметом іпотеки, а тому будь-які правочини щодо відчуження цієї земельної ділянки або виділення земельних ділянок з однієї земельної ділянки є недійсними на підставі частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав. Суди встановили, що 15 листопада 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та приватним підприємцем-фізичною особою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № LOK-KC-036, згідно якого банк надав відповідачу кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 250 000 доларів США, а відповідач зобов`язалася повернути їх та сплатити відсотки, комісії та інші передбачені договором платежі. Строк повернення кредиту - 14 листопада 2011 року. 15 листопада 2006 року на забезпечення виконання зобов`язань за указаним кредитним договором між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 2697,2 м2, а саме: підвал пр. І-ХІІІ загальною площею 629,8 м2, готельні номери 1-99 загальною площею 1280,4 м2, приміщення XIV-LXV загальною площею 725,2 м2, приміщення № 38-46 загальною площею 61,8 м2, загальною площею по готелю 2697,2 м2, що складає цілу ідеальну частку та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу готелю. 23 березня 2007 року додатковою угодою № 1 до кредитного договору № LOK-KC-036 від 15 листопада 2006 року збільшено ліміт кредитних коштів до 500 000 доларів США. Згідно пункту 8 договору іпотеки предмет іпотеки розташований на земельній ділянці загальною площею 1208 м2, власником якої є Калуська міська рада Івано-Франківської області та яка передана іпотекодавцю в оренду згідно договору оренди земельної ділянки від 05 травня 2004 року. Строк оренди згідно Договору оренди земельної ділянки - десять років. Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування викуплених приміщень по АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 20.13 Договору іпотеки у випадку початку іпотекодержателем процедури примусового звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець зобов`язаний в тридцятиденний строк з моменту отримання від іпотекодержателя відповідної письмової вимоги направити у відповідний державний орган, який здійснює повноваження по розпорядженню земельною ділянкою, заяву про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою (варіант: направити орендодавцю за договором оренди земельної ділянки заяву про зміну сторони по договору оренди у зв`язку із продажем предмета іпотеки). Згідно п. 26 Договору іпотеки після звернення стягнення на предмет іпотеки його новий власник набуває всі права і обов`язки іпотекодавця за договором оренди, на підставі якого орендується земельна ділянка (варіант: після звернення стягнення на предмет іпотеки його новий власник набуває всі права і обов`язки іпотекодавця по користуванню земельною ділянкою). Відповідно до рішення Калуської міської ради Івано-Франківської області № 773 від 03 грудня 2008 року «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» підприємцю ОСОБА_1 продано у власність земельну ділянку площею 0,3450 га по АДРЕСА_1 для іншої комерційної діяльності (обслуговування готелю-ресторану). На підставі цього рішення 27 березня 2009 року між Калуською міською радою Івано-Франківської області та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 2610400000:13:005:0023). Договором від 25 жовтня 2010 року про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Тихан О. М. Калуського міського нотаріального округу 15 листопада 2006 року по реєстру №4485, сторони домовилися внести зміни до договору іпотеки, в тому числі виклали нову редакцію пункту 8, зокрема, що іпотекодавець зобов`язаний протягом 30 днів з моменту надання довідки Фінансовим управлінням Калуської міської ради Івано-Франківської області про стан повного розрахунку по Договору купівлі-продажу від 27 березня 2009 року земельної ділянки площею 0,345 га за адресою: АДРЕСА_1 , виготовити та подати іпотекодержателю документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку і передати її в іпотеку шляхом укладення відповідних змін до даного договору. Земельна ділянка буде зареєстрована у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об`єкт права власності. За неналежне або часткове виконання даного пункту договору передбачена відповідальність іпотекодавця перед іпотекодержателем у вигляді штрафу в розмірі 1% від суми залишку кредиту. На підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 31 жовтня 2012 року земельна ділянка площею 0,345 га була розділена на три частини: земельну ділянку площею 0,1272 га, земельну ділянку 0,0604 га та земельну ділянку площею 0,1574 га, а на підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 18 жовтня 2013 року земельна ділянка площею 0,1272 га була розділена на земельну ділянку площею 0,0952 га (для обслуговування приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на яку накладено сервітут для обслуговування приміщення готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », кадастровий номер 2610400000:13:005:0044) та земельну ділянку площею 0,0320 га (для обслуговування приміщення готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », кадастровий номер 2610400000:13:005:0043). У 2016 році ПАТ КБ «Приватбанк» зверталося в суд із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Вимога про звернення стягнення на земельну ділянку банком не заявлялася. Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2016 року змінено рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2016 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LOK-KC-036 від 15 листопада 2006 року в розмірі 1 202 084,52 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки - готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » шляхом надання права продажу ПАТ КБ «Приватбанк» предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу із застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку». На виконання вимог рішення суду ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору купівлі-продажу від 19 червня 2017 року продало ТОВ «Целестія» готель «Прикарпатський». 16 червня 2017 року у державному реєстрі зареєстровано право власності на готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за ТОВ «Целестія». 06 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1574 га, кадастровий номер 2610400000:13:005:0035, по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0604 га, кадастровий номер 2610400000:13:005:0037, яка знаходиться за цією ж адресою. 12 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування земельної ділянки площею 0,0952 га, кадастровий номер 2610400000:13:005:0044, по АДРЕСА_1 . Земельна ділянка площею 0,0320 га (для обслуговування приміщення готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », кадастровий номер 2610400000:13:005:0043) ОСОБА_1 не відчужувалася. Частиною 2 статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з частиною третьою статті 12 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про іпотеку» якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею). Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки. Згідно статті 50 Закону України «Про іпотеку» після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки. Це правило не застосовується у разі придбання предмета іпотеки іпотекодавцем. Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону. Таким чином з моменту нотаріального посвідчення продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» права іпотекодержателя та іпотекодавця на це майно припинені. Аналогічний висновок щодо застосування указаних норм права у подібних правовідносинах викладено в постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі № 656/676/15-ц, від 06 листопада 2019 року в справі № 639/2485/16-ц та від 03 жовтня 2018 року в справі № 335/468/16-ц. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Встановивши, що виконання забезпечувального зобов`язання за договором іпотеки фактично відбулося, предмет іпотеки - готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » реалізовано ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно Договору купівлі-продажу від 19 червня 2017 року ТОВ «Целестія» на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, за що банк отримав кошти від продажу іпотечного майна у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, дійшов обґрунтованого висновку про те, що припинилися будь-які його права та вимоги на це нерухоме майно. Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на висновки, зроблені в постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року в справі № 520/258/16-ц та постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року в справі № 6-308цс16, є необґрунтованими, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин. Інші доводи та обставини, на які посилається АТ КБ «ПриватБанк» у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки їм було надану відповідну правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції. Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваної постанови апеляційного суду свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2020 року та на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Н. О. Антоненко В. І. Журавель М. М. Русинчук