Ухвала КЦС ВС № 195/117/19

УХВАЛА 07 жовтня 2020 року м. Київ справа № 195/117/19 провадження № 61- 13976 ск 20 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2019 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Агрофірма «Борисфен» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, ВСТАНОВИВ : У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, в якому просив розірвати договір оренди землі від 26 грудня 2007 року, укладений між нею та ПП «Агрофірма «Борисфен». Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2019 року в складі судді Кондус Л. А., залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року в складі колегії суддів Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., у задоволенні позову відмовлено. 17 вересня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Малозначними є справи, в яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункти 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України). Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки (пункт 8 частини першої статті 176 ЦПК України). Ціна позову в даній справі станом на 01 січня 2020 року не перевищувала ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн х 100 = 210 200 грн), а тому справа є малозначною в силу закону. Саме по собі посилання ОСОБА_1 на те, що дана справа має для неї виняткове значення без логічного обґрунтування таких обставин, не дає підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Згідно з вимогами пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, держави-члени Ради Європи мають вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити. Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ : У відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2019 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді Н. О. Антоненко В. І. Журавель М. М. Русинчук