Постанова 4857 № 460/197/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/197/20 пров. № А/857/8243/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Онишкевича Т.В., Пліша М.А., секретаря судового засідання Максим Х.Б., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Махаринець Д.Є.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Рівне о 12 год. 45 хв. 02 червня 2020 року, повне судове рішення складено 03 червня 2020 року, у справі №460/197/20 за позовом Приватного підприємства - фірма «Торгбуд-Сервіс» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів про проведення перевірки, В С Т А Н О В И В: 14.01.2020 Приватне підприємство фірма «Торгбуд-Сервіс» (далі Підприємство) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, просило визнати протиправними та скасувати накази про проведення перевірки від 18.09.2019 №189 та від 10.01.2020 №71. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Рівненській області від 10 січня 2020 року №71 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 18.09.2019 року №189 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства фірми «Торгбуд-Сервіс», код ЄДРПОУ 32785198». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що план-графік проведення перевірок на відповідний квартал має формуватися у визначені терміни та включати платників податків, які мають найбільші критерії ризику визначені у відповідності до вищевказаного Порядку, у тому числі за даними інформаційних систем ДФС. Суд першої інстанції вказав, що відхилення між рівнем сплати податку на прибуток суб`єкта господарювання ПП Фірма «Торгбуд-Сервіс» та рівнем сплати податку на прибуток суб`єктів господарювання, які декларують галузь «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням», становить 0,35 відсотка. Суд першої інстанції зазначив, що відхилення між рівнем сплати податку на додану вартість суб`єкта господарювання ПП Фірма «Торгбуд-Сервіс» та рівнем сплати податку на додану вартість суб`єктів господарювання, які декларують галузь « 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням» становить 1,24 відсотка. Також судом першої інстанції встановлено наявність середнього ступеня ризику для позивача. Суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ ГУ ДПС у Рівненській області від 18.09.2019 №189 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП- Фірма «Торгбуд-Сервіс», код 32785198» тривалістю 20 робочих днів з 01.10.2019 є таким, що прийнятий на підставі та в межах закону. Водночас, суд першої інстанції вказав, що будь-якого коригування плану-графіка податковим органом у встановленому Порядку не проводилось, а відтак перенесення (зміна) термінів планової перевірки позивача не погоджувалось відповідачем у встановленому порядку з Головою Державної податкової служби. Суд першої інстанції звернув увагу, що нормами ПК України не передбачено випадків перенесення строків проведення перевірки у разі оскарження платником податків підстав проведення документальної планової виїзної перевірки, а тому дійшов висновку, що при прийнятті оспорюваного наказу від 10.01.2020 №71 відповідач діяв не у спосіб та порядок, визначених Податковим кодексом України, наслідком чого є порушення прав та законних інтересів позивача. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року в частині задоволених позовних вимог та в цій частині в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції помилково не застосовано зміни внесені до Наказу №524 Наказом Міністерства фінансів України від 26.03.2018 №386, згідно з якими наказ про проведення перевірки не має містити обґрунтувань про належність позивача до конкретної категорії в аспекті ступеня ризику. Скаржник вказує, що станом на дату подання позовної заяви відсутні будь-які судові рішення щодо визнання протиправними дій про включення позивача до плану-графіка документальних перевірок на 2019 рік. Скаржник зазначає, що нормами ПК України не визначено порядок дій контролюючого органу у тому випадку, коли провести документальну планову перевірку, що передбачена у плані-графіку, не виявилось можливим, зокрема, у випадку не допуску посадових осіб до перевірки та оскарження відповідного наказу. Вказує, що позивач був включений до плану-графіку проведення перевірок на 2019 році, а те, що перевірка не відбулась в 2019 році, сталося внаслідок незаконних дій платника податків щодо не допуску контролюючого органу до проведення перевірки. Підприємство подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що перевірка Підприємства була запланована на жовтень 2019, будь-якого коригування контролюючим органом у законодавчо встановленому порядку не проводилось, випадки перенесення строків проведення перевірки у разі оскарження платником податків підстав проведення документальної планової виїзної перевірки норми ПК України не передбачають. В судовому засіданні в режимі відеоконференції 01.10.2020 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Приватне підприємство - фірма «Торгбуд-Сервіс» зареєстровано як юридична особа 11.02.2004, серед видів діяльності: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну; 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. 26 вересня 2019 року Приватне підприємство - фірма «Торгбуд-Сервіс» отримало копію наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 18.09.2019 №189 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП- Фірма «Торгбуд-Сервіс», код 32785198» тривалістю 20 робочих днів з 01.10.2019 та копію повідомлення від 18.09.2019 №88/17-00-05-01. Підставою для прийняття вказаного наказу стало включення ПП-Фірми «Торгбуд-Сервіс» до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік. 01.10.2019 у зв`язку з відмовою позивача у допуску до проведення документальної перевірки ГУ ДПС у Рівненській області складено акт відмови платника податків у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки та відмови в ознайомленні із направленнями №30/17-00-05-01/32785198. 10.01.2020 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято наказ №71 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 18.09.2019 №189 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП- Фірма «Торгбуд-Сервіс», код 32785198», яким змінено термін початку проведення перевірки, встановлений наказом від 18.09.2019 №189, з 01.10.2019 на 13.01.2020 тривалістю 20 робочих днів. 13.01.2020 відповідачем складено акт відмови платника податків у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки та відмови в ознайомленні із направленнями №5/17-00-05-01, яким засвідчено факт відмови платника податків у допуску службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки ПП - Фірма «Торгбуд-Сервіс». Вважаючи накази про проведення перевірки протиправними, такими, що підлягають скасуванню, Підприємство звернулось із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час винесення наказу №189, (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Статтею 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Згідно з статтею 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу. Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Наказом Міністерства фінансів України 02.06.2015 № 524 затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі Порядок №524) відповідно до пункту 2 розділу І якого формування (коригування) планів-графіків територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - територіальні органи ДФС) здійснюється у порядку, встановленому у розділах ІІІ-V цього Порядку. Формування (коригування) планів-графіків здійснюється засобами інформаційно-телекомунікаційних систем Державної фіскальної служби України (далі - ДФС). Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №524 проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, квартальних планів-графіків - не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. Проекти коригування планів-графіків у разі здійснення такого коригування формуються територіальними органами ДФС не пізніше 03 числа кожного місяця поточного року, починаючи з другого місяця поточного року, засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. Разом з проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. Після остаточного узгодження проектів планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи «Управління документами» плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка). Розділом III Порядку №524 передбачено, що до розділів І, ІІ плану-графіка включаються платники податків реального сектору економіки, які провадять фінансово-господарську діяльність, сплачують податки та взяті на облік в контролюючих органах як платники податків за основним місцем обліку, або щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, або які знаходяться у стані зміни свого місцезнаходження. Формування переліку платників податків до розділів І, ІІ плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами пункту 5 цього розділу, у тому числі за даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. При коригуванні плану-графіка враховуються показники за останній податковий (звітний) період. Аналіз норм ПК України та Порядку №524 дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок про те, що план-графік проведення перевірок на відповідний рік повинен складатися територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, оприлюднюватися на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, та включати платників податків, які мають найбільші критерії ризику, визначені у відповідності до вищевказаного Порядку, у тому числі за даними інформаційних систем контролюючого органу. Основна мета оприлюднення плану-графіка полягає у попередженні платників податків про проведення такої перевірки, окресленні її орієнтовного предмету, а також у визначенні конкретної мети та періоду, за який перевірку буде проведено, забезпечення постійної прогнозованості платником податків ситуацій і правових відносин. До плану-графіка включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, платежів (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку №524). Згідно з пунктом 4 розділу III Порядку №524 структурні підрозділи ДФС надають Департаменту аудиту ДФС до 10 листопада року, що передує року, в якому будуть проводитися документальні планові перевірки, аргументовані пропозиції для врахування при формуванні плану-графіка перевірок ризикових платників податків, які належать до кластерних об`єднань платників податків, та їх контрагентів з обґрунтуванням необхідності включення. Пропозиції структурних підрозділів ДФС направляються Департаментом аудиту ДФС до територіальних органів ДФС для використання при формуванні плану-графіка. На рівні територіальних органів ДФС за даними інформаційних ресурсів ДФС та з інших джерел з урахуванням вимог пункту 2 цього розділу проводиться додатковий аналіз платників податків, які відібрані за даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС та за пропозиціями структурних підрозділів ДФС, щодо їх належності до реального сектору економіки, а також визначаються ризикові контрагенти, у тому числі ті, які знаходяться на обліку в інших територіальних органах ДФС. Критерії відбору платників податків юридичних осіб залежно від ступеня ризику встановленні пунктом 5 розділу III Порядку №524. Таким чином, законодавцем запроваджено ризикоорієнтований підхід до планування перевірок платників податків з урахуванням особливостей діяльності суб`єктів господарювання за ступенями ризику їх господарської діяльності, періодичності проведення планових заходів та переліку питань для їх здійснення. Формування плану-графіка і відбір платників податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, здійснюється територіальними органами ДФС, а затвердження - Державною фіскальною службою України і саме затверджений план-графік є обов`язковим до виконання підрозділами територіальних органів ДФС. План-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового законодавства має бути річним. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік (в редакції станом на початок 2019 року) Підприємство включено до плану-графіку проведення документальних перевірок у жовтні 2019 року. Підставою для включення позивача до плану-графіку проведення документальних планових перевірок на 2019 рік стала наявність високого ступеня ризику несплати податку до бюджету, а саме: рівень сплати податку на прибуток нижче на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку по відповідній галузі, віддача СПД становить 0,07 % середньогалузева віддача 0,8 %; рівень сплати ПДВ нижче на 50 та більше відсотків рівня сплати податку по відповідній галузі, віддача СПД становить 0%, середньогалузева віддача 1,24 %; інші витрати перевищують 30 відсотків загальних витрат операційної діяльності 73 %; різниця між собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 10 % собівартості реалізованої продукції 6,6 %. Підставою для винесення наказу від 10.01.2020 №71 стало те, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 залишено без розгляду позовну заяву ПП-Фірми «Торгбуд-Сервіс» щодо визнання протиправним та скасування наказу від 18 вересня 2019 року №189 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП-Фірми «Торгбуд-Сервіс», код ЄДРПОУ 32785198» у справі №460/2510/19. Суд апеляційної інстанції зауважує, що стаття 77 ПК України не регламентує порядок коригування чи оновлення вже оприлюдненого плану-графіка, не закріплює відповідного права податкових органів, як і не передбачає можливості формування місячних, квартальних чи інших різновидів планів-графіків та не встановлює строки для їх оприлюднення. Податковим кодексом України не передбачено можливості зміни терміну проведення планової виїзної документальної перевірки, в тому числі шляхом прийняття наказу про внесення змін до наказу, яким призначено проведення такої перевірки. Врегулювання порядку проведення податкових перевірок на рівні закону вказує на те, що законодавцем це питання розуміється в контексті гарантій прав платників податків. Ці гарантії однорідні із загальними гарантіями захисту від необмеженого державного контролю. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловленим у постанові від 08 жовтня 2019 року (справа №826/11217/18), яким також зазначено, що саме як уточнення, виправлення помилки стосовно вже включених до оприлюдненого відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК України плану-графіка платників податків слід розуміти можливість оновлення річного плану-графіка у разі його коригування. Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції планова документальна виїзна перевірка призначається відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок, можливість змінити період проведення планової документальної виїзної перевірки за межами строків визначеними планом-графіком положеннями Податкового кодексу України не передбачено. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (пункт 77.7 ПК України). Відповідно до пункту 82.1 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів. Перенесення строків проведення документальної планової виїзної перевірки у разі оскарження платником податків підстав проведення документальної планової виїзної перевірки нормами ПК України не передбачено. Щодо покликання скаржника на Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджені Наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 № 22, то суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до пункту 1.4.6, яким визначено організацію роботи у разі відмови в допуску платником податків до проведення перевірки або відмови від її проведення, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу ДФС до проведення перевірки або відмови від її проведення такими посадовими особами за місцем проведення перевірки невідкладно складається акт у двох примірниках, що засвідчує факт відмови. Протягом 24 годин після виникнення обставин, передбачених статтею 94 Кодексу (безпідставної відмови платника податків у допуску до проведення перевірки або з`ясування під час організації та проведення перевірки інших обставин для застосування адміністративного арешту майна, передбачених статтею 94 Кодексу, у тому числі відмови від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки) тощо), керівником структурного підрозділу органу ДФС, що здійснює (очолює) таку перевірку, вживаються заходи щодо підготовки та надання з дотриманням Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що формує державну фінансову політику (далі - Порядок застосування адміністративного арешту майна), на розгляд керівнику (його заступнику або уповноваженій особі) органу ДФС звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків для прийняття ним рішення відповідно до вимог статті 94 Кодексу. Відповідно до 1.2.7 Методичних рекомендацій після усунення причин, передбачених підпунктами 1.4.5-1.4.6 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій, через які своєчасно не розпочато перевірку, видається наказ про внесення відповідних змін до попереднього наказу на проведення перевірки, або видається новий наказ про її проведення (з дотриманням порядку, встановленого пунктом 1.2 розділу І Методичних рекомендацій), копія якого вручається платнику податків у встановленому Кодексом порядку. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Методичні рекомендації розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України та на виконання приписів Порядку №524 і не можуть таким суперечити. Як зазначено Верховним Судом у постановах від 09.10.2019 у справі №813/2766/15 та від 20.03.2020 у справі №804/1318/18 повноваження контролюючого органу щодо зміни дати початку проведення перевірки у разі настання обставин, які перешкоджають початку її проведення у визначений наказом строк, та визнання таких обставин контролюючим органом поважними, є його дискреційними повноваженнями. Однак, наявність дискреційних повноважень контролюючого органу з вказаного питання не нівелює обов`язок відповідача дотримуватись законодавчо встановленого порядку щодо здійснення таких повноважень. Оскільки наказом від 10.01.2020 №71 змінено термін проведення перевірки призначеної наказом від 30.09.2019 №189, що не тотожне перенесенню строків проведення документальної планової виїзної перевірки з підстав, які визначені пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 ПК України, та здійснено без уточнення, виправлення помилки стосовно Підприємства як вже включеного до оприлюдненого відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК України плану-графіка платників податків та без оновлення річного плану-графіка у випадку коригування такого, суд апеляційної інстанції, надаючи правову оцінку аргументам сторін, погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваного наказу від 10.01.2020 №71 відповідач діяв не у спосіб та порядок, визначені Податковим кодексом України, наслідком чого є порушення прав та законних інтересів позивача. До того ж, встановлений наказом від 10.01.2020 №71 термін проведення документальної планової перевірки позивача виходить за межі поточного року, визначеного наказом від 30.09.2019 №189. Оскільки, встановлене статями 75-81 ПК України правове регулювання податкових перевірок визначає певні обов`язкові умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, дотримання яких може бути належною підставою для прийняття керівником податкового органу наказу про проведення перевірки, процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення перевірки. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою для видання наказу про проведення перевірки. В свою чергу, недотримання відповідачем положень податкового законодавства щодо коригування плану-графіка при призначенні перевірки має наслідком протиправність винесення оскаржуваного наказу, оскільки врегулювання порядку проведення податкових перевірок на законодавчому рівні вказує на те, що законодавцем питання проведення перевірок розглядається в контексті гарантій прав платників податків, а такі гарантії однорідні із загальними гарантіями захисту від необмеженого державного контролю. Проведення перевірки суб`єкта господарювання є способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій шляхом видання наказу в межах наданих законодавством повноважень, з метою виконання покладеної на відповідача контролюючої функції, а тому процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення такої. Оскільки Підприємство не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, рішення суду першої інстанції в цій частині в силу приписів статті 308 КАС України не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції. Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення контролюючим органом наказу від 10.01.2020 №71, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі №460/197/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Т. В. Онишкевич М. А. Пліш Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 12.10.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України