Постанова 4857 № 140/1687/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/1687/19 пров. № А/857/5268/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В. суддя Макарик В.Я. секретар судового засідання Гнатик А.З. за участю: представник відповідача Михалік М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року (головуючий суддя В.М. Валюх, м.Луцьк, проголошено о 11:08:50, повне судове рішення складено 10 лютого 2020 року) у справі № 140/1687/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: 23.05.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі відповідач, апелянт, податковий орган, ГУ ДПС у Волинській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення № 0009025213 від 14.02.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 1997 року займається адвокатською діяльністю, подає податкові декларації та звіти як адвокат, своєчасно та в повному обсязі сплачує єдиний внесок. В той же час, позивача взято на облік як фізичну особу - підприємця, хоча такою діяльністю позивач не займається, усі кошти отримує як самозайнята особа від адвокатської діяльності. Оскарженими рішеннями до позивача застосовано штраф в розмірі 2180,96 грн. за період з 10.02.2018 по 27.04.2018 та нарахована пеня у розмірі 505,29 грн. Крім того, позивач зазначав, що з 23.03.2018 йому надано статус особи з інвалідністю ІІІ групи, а тому, вважав, що він звільнений від сплати єдиного внеску. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року задоволено повністю: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 14 лютого 2019 року № 0009025213; - стягнуто з Головного управління ДПС у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768 гривень 40 копійок (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі, по суті тотожній відзиву на адміністративний позов, відповідач зазначає, що позивач ОСОБА_1 з 10.06.1992 зареєстрований як фізична особа - підприємець, та відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), з урахуванням змін, внесених Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, зобов`язаний сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць (у 2017 році - не менше 704,00 грн. на місяць, у 2018 році - не менше 819,06 грн. на місяць; граничний термін перерахування єдиного внеску за 2017 рік - 09.02.2018, та від цього року єдиний внесок сплачується щокварталу по строку 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 19.01.2019, за 2018 рік - до 09.02.2019). Згідно з інтегрованою карткою платника податків позивачу було нараховано єдиний внесок за такі періоди: 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн. (за 2017 рік), 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. (за І квартал 2018 року). При цьому, оскільки позивач допустив порушення строків сплати єдиного внеску, тому оскаржуваним рішенням до нього правомірно застосовані штрафні санкції та нарахована пеня. Крім того, контролюючому органу було відомо про статус ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця, 02.04.2019 позивач припинив такий статус, а своє бажання займатися незалежною професійною діяльністю позивач реалізував 08.04.2019 шляхом подання заяви за формою № 5-ОПП. У відповідь на подану апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, в якому заперечив проти вимог скарги податкового органу, вважає їх необґрунтованими, просить суд у їх задоволенні відмовити. Позивач в судове засідання не з`явився, участь повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду вимоги апеляційної скарги підтримує та просить їх задовольнити. На підставі ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд перевіряє висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції позивач, ОСОБА_1 , має статус адвоката, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №175, виданим 27.11.1997 Волинською обласною КДКА , з моменту видачі вказаного свідоцтва та по даний час займається адвокатською діяльністю, подає до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи та звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Крім того, у період з 10.06.1992 по 02.04.2019 позивач ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 17.07.2019 № 1005554450. 14.02.2019 ГУ ДФС у Волинській області прийняло рішення №0009025213 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовано штраф в розмірі 2180,96 грн. за період з 10.02.2018 по 27.04.2018 та нарахована пеня у розмірі 505,29 грн., та яке було оскаржене в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 08.05.2019 про результати розгляду скарги рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 14.02.2019 № 0009025213 залишено без змін, а скаргу фізичної особи - підприємця, адвоката ОСОБА_1 - без задоволення. Не погоджуючись з рішенням відповідача позивач звернувся в суд з позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачено. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступні міркування. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI). Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI). Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загально-обов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI). Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон №2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. Відповідно до частини першої статті 5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону №2464-VI). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Абзацом першим пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Згідно із абзацом другим пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій) у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. За визначеннями, наведеними у пунктах 4, 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця, тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок. Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. Отже, мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн. на місяць (3200,00 грн. х 22%, де 3200,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017), у 2018 році - 819,06 грн. на місяць (3723,00 грн. х 22%, де 3723,00 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018). Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Волинській області було нараховано позивачу, як фізичній особі підприємцю, єдиний внесок за такі періоди: 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн. (за 2017 рік), 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. (за І квартал 2018 року). Разом з тим, позивач як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, сплатив єдиний внесок за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. згідно із квитанцією від 27.04.2018 № 1 та в сумі 2457,18 грн. за І квартал 2018 року згідно з квитанцією від 19.04.2018, що відображено у витязі з АІС Податковий блок - інтегрованій картці платника податків. Судом встановлено, що в інтегрованій картці позивача ОСОБА_1 контролюючим органом було здійснено нарахування єдиного внеску 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн. (за 2017 рік), 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. (за І квартал 2018 року) як фізичній особі підприємцю, а також 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. (за І квартал 2018 року) як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність. При цьому, станом на 31.12.2017 за позивачем обліковувалась переплата з єдиного внеску в сумі 2084,72 грн., станом на 09.02.2018 в інтегрованій картці була відображена заборгованість в розмірі 6363,28 грн., в подальшому 19.04.2018 відбулося зарахування сплачених позивачем коштів з єдиного внеску в сумі 170,00 грн. та 2457,18 грн., а 27.04.2018 - в сумі 8277,58 грн. З розрахунку штрафної санкції до оскаржуваного рішення, відзиву на позовну заяву вбачається, що контролюючий орган переплату в сумі 2084,72 грн. (станом на 31.12.2017) спрямував на часткове погашення нарахованого 09.02.2018 єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн., а в подальшому кошти, які надійшли від позивача 19.04.2018 та 27.04.2018 в загальному розмірі 11075,18 грн., були спрямовані на погашення залишку заборгованості, наявної в інтегрованій картці станом на 09.02.2018 в розмірі 6363,28 грн., та у зв`язку із цим відповідач застосував до позивача штрафну санкцію (20 % від суми сплати) та нарахував пеню (0,1% на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення). Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Згідно із пунктом 1 частини дванадцятої статті 25 Закону № 2464-VI органи доходів і зборів застосовують до банків такі фінансові санкції: за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, фінансових санкцій, зазначених у частині одинадцятій цієї статті, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування), та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум. Отже, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням до позивача ОСОБА_1 застосовано штраф та йому нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску, нарахованого йому контролюючим органом як фізичній особі - підприємцю 09.02.2018 за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. та 19.04.2018 за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. Позивач ОСОБА_1 протягом 2015 - 2018 років подавав до контролюючого органу звіти за формою № Д5 (річна) про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску саме як особа, яка провадить незалежну професійну (адвокатську) діяльність разом з таблицею 3 Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та вказані звіти були прийняті контролюючим органом. Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905 (далі - Порядок № 435), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою № Д5 із зазначенням типу форми початкова. В той же час, пунктом 2 розділу ІІІ цього ж Порядку передбачено, що ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми початкова. Отже, Порядок № 435 визначає різні строки подання звіту за формою № Д5 для фізичних осіб - підприємців (до 10 лютого року, що настає за звітним періодом) та для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (до 01 травня року, що настає за звітним періодом). В той же час, позивач ОСОБА_1 протягом 2015 - 2018 років звіт за формою № Д5 як фізична особа - підприємець не подавав, а звітувався за вказаною формою саме як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, при цьому, суд наголошує, що таку звітність було прийнято контролюючим органом. Крім того, у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 за формою № 1-ЄСВ від 03.04.2019 про взяття на облік платника єдиного внеску на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.11.1997 № 175, вид діяльності 69.10 діяльність у сфері права, а також повідомлення за формою № 2-ЄСВ від 08.04.2019 про взяття на облік платника єдиного внеску. При цьому, доказів про взяття позивача на облік саме платником єдиного внеску як фізичної особи - підприємця станом на день винесення оскаржуваного рішення суду не надано. Суд також звертає увагу, що в інтегрованій картці позивача ОСОБА_1 контролюючим органом було здійснено нарахування єдиного внеску 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. (за І квартал 2018 року) як фізичній особі - підприємцю та 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. (за І квартал 2018 року) як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, що вплинуло на зарахування сплачених позивачем коштів, а також на застосування штрафних санкцій та нарахування пені згідно із оскаржуваним рішенням. Суд, при вирішенні цієї справи, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.09.2019 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у зразковій справі № 520/3939/19. Контролюючий орган, дотримуючись принципів законності та належного врядування як суттєвих елементів принципу верховенства права, повинен був врахувати, що хоча процедура щодо обліку платника єдиного внеску була встановлена нормативно-правовим актом, однак у частині визначення типів (видів) платників єдиного соціального внеску не відповідала Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру відповідали принципам належного врядування, оскільки надано перевагу приписам не Закону, а нормативно-правовому акту, нижчому за ієрархією. Оскільки йшлося про майновий інтерес, то контролюючий орган повинен був діяти у належний спосіб (у цьому випадку з урахуванням приписів Закону №2464-VI, де не передбачено такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності) та з урахуванням послідовності дій (способів) у частині взяття на облік платника єдиного внеску з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (зміни таких) та застосовувати ті процедури, які б вказували на ясність дій. Таким чином, за наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено. Взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами. Підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону №2464-VI. Зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування. Вищенаведена правова позиція викладена у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у зразковій справі №520/3939/19 (провадження №11-1111заі19). В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв оскаржене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, не спростовують висновків суду першої інстанції, та в повній мірі відповідають позиції відповідача, викладеній у відзиві до адміністративного позову, яка в цілому суперечить чинному законодавству, правовим позиціям Верховного Суду, та спростовується наявними у матеріалах справи доказами Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. ст. 243, 246, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі № 140/1687/19 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 12 жовтня 2020 року.