Постанова 4856 № 686/31030/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/31030/19 Головуючий у 1-й інстанції: Приступа Д.І. Суддя-доповідач: Драчук Т. О. 13 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Мацького Є.М. Ватаманюка Р.В. за участю: секретаря судового засідання: Охримчук М.Б., представника позивача: Березюка О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільської митниці Держмитслужби про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Подільської митниці Держмитслужби про скасування постанови Хмельницької митниці ДФС в справі про порушення митних правил №0127/40000/19, якою позивача, як директора ТОВ "КЛАСТ" визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 28794 грн. 36 коп. Також, позивач просив закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.04.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з`ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам та доказам, що присутні в матеріалах справи. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Відповідач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Разом з тим, від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи від 12.10.2020 та 13.10.2020. Колегія суддів досліджуючи дані клопотання приходить до висновку про відмову у їх задоволенні, з огляду на наступне. У відповідності до абз.1 ст.5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно з ст.7 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Відповідно до ст.12 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису. Отже, обов`язковою умовою для чинності електронного документу являється його підписання електронним-цифровим підписом. Згідно з довідкою відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 клопотання не містить електронно-цифровий підпис. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження неможливості явки представника в судове засідання. Згідно з ст.268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.11.2019 відносно ОСОБА_1 була винесена постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст.485 Митного кодексу України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів, що становить 28794,36 грн., в зв`язку з тим, що останній вчинив дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів в сумі 9598,12 грн., шляхом ненадання уповноваженій на декларування особі достовірних відомостей, необхідних для визначення митної вартості товарів, що призвело до заявлення у Митній Декларації неправдивих відомостей щодо умов поставок товару, необхідних для визначення митної вартості товару. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач надав копії належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесеної постанови. Також, суд першої інстанції вказав, що доводи відповідача, викладені в відзиві про те, що днем виявлення спірного правопорушення є день складання протоколу 22.10.2019 також є правомірними. Відтак, враховуючи, що штраф накладено постановою від 05.11.2019 адміністративне стягнення було накладено в межах визначених МК України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як передбачено ч.1 ст.1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відповідно до ст. 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Відповідно до ч.1 ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Згідно з ст.489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.1,2,4 ст.526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст.529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Згідно з ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом, або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Як передбачено ч.1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Відповідно до ч.6 ст.264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. Згідно з ст.54 МК України органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Відповідно до ст.345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Під час проведення документальної перевірки посадові особи органу доходів і зборів повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки. У разі виявлення органом доходів і зборів під час проведення перевірки ознак порушень митних правил або контрабанди посадові особи органу доходів і зборів вживають передбачених законом заходів. Згідно з ст.352 МК України для підготовки висновків за результатами перевірок посадовими особами органів доходів і зборів можуть використовувати, зокрема: документи, визначені цим Кодексом; податкову інформацію; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України. З метою здійснення митного контролю органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати інформацію щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України. Для підготовки висновків можуть бути використані матеріали, отримані від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності на запит органу доходів і зборів в порядку статті 334 цього Кодексу. У відповідності до ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Також, відповідно до норм ст.52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до ч.1 ст.531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи основним питанням притягнення позивача до відповідальності (зі сторони митного органу) стало невірне визначення умов поставки, що в свою чергу призвело до зменшення розміру митних платежів в сумі 9598 грн. 12 коп., що й стало підставою складення протоколу та в подальшому постанови про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності. Відповідно до Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (в редакції від 01.01.2011), що регулюють питання, яка з сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін CIP (CARRIAGE AND INSURANCE PAID TО (... named place of destination) Фрахт/перевезення та страхування оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. EXW (Ex Works) франко-завод (... назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Продавець зобов`язаний сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну, у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця. Як вбачається з матеріалів справи, а саме контракту №1 від 24.03.2017 в статті 4 Вимоги поставки зазначено, що товар поставляється покупцю на умовах CIP Хмельницький, крім окремих випадків передбачених у разі складення додатків до даного договору в письмовій формі. Доказів внесення сторонами змін та/чи доповнень до вказаного договору щодо умов поставки суду не надано. Крім того, з інвойсу №ATL2017000001064 від 28.03.2017 (а.с.17) та експортної митної декларації №17270100ЕХ023240 від 28.03.2017 (а.с.46) вбачається, що умова поставки саме CIP Хмельницький. Щодо документу наданого митними органами Республіки Туреччина (Міністерством торгівлі) (а.с.50), колегія суддів зазначає, що даний документ не містить перекладу на українську мову, крім того інші документи наявні в матеріалах справи спростовують умови поставки EXW Gaziantep. Крім того, з норм митного законодавства передбачено, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, які повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо. Тобто, митний орган не був обмежений правом витребувати необхідні документи в іншої сторони, а саме в ATLANTIK IPLIK VE HALI SAN.TIC.A.S. Також, згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто, з наявних матеріалів справи, неможливо встановити чи дійсно позивачем умисно здійснено невірне зазначення умов поставки товару в митній декларації. Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що митним органом в повній мірі не доведено правомірність своєї постанови. На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що уповноваженою посадовою особою митного органу не в повній мірі були виконані вимоги МК України, що спростовує висновки суду першої інстанції щодо неправомірності дій позивача. Відповідно до п.2 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи). Крім того, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року). Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29). У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на обставини, що мають значення для справи, а також норми законодавства, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В частині розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції задовольнив адміністративний позов та згідно з п.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач, ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції згідно квитанції №371 від 15.07.2020 (а.с.131) на суму 630 грн. 60 коп. (сума яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги 420 грн. 40 коп.) та за подання касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції згідно квитанції №20 від 27.08.2020 (а.с.196) на суму 2102 грн. 00 коп. (сума яка підлягала сплаті за подання касаційної скарги 420 грн. 40 коп. згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 справа №543/775/17, а саме - "з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви, відповідних скарг 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб."). Також, 05.10.2020 на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Хмельницької митниці ДФС в справі про порушення митних правил №0127/40000/19 від 05.11.2019. Крім того, апелянтом було сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, згідно з квитанцією №86 від 23.09.2020 на суму 630 грн. 60 коп. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено повністю. У зв`язку з цим слід стягнути з Подільської митниці Держмитслужби (Вінницька обл., м.Вінниця, вул. Лебединського, 17 ЄДРПОУ: 43350542) за рахунок їхніх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт: серія НОМЕР_1 від 16.05.2014) судовий збір в розмірі 1471 грн. 40 коп. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільської митниці Держмитслужби про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову Хмельницької митниці ДФС в справі про порушення митних правил №0127/40000/19 від 05 листопада 2019 року, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Стягнути з Подільської митниці Держмитслужби (Вінницька обл., м.Вінниця, вул. Лебединського, 17 ЄДРПОУ: 43350542) за рахунок їхніх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт: серія НОМЕР_1 від 16.05.2014) судовий збір в розмірі 1471 грн. 40 коп. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Драчук Т. О. Судді Мацький Є.М. Ватаманюк Р.В.