Постанова 4855 № 2340/4771/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/4771/18 Суддя першої інстанції: О.А. Рідзель ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Бабенка К.А. та Глущенко Я.Б., при секретарі - Кузик О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «НП» від 08.06.2018 року №0005751408 прийняте відповідачем, про застосування штрафу у розмірі 50 % на суму 342548,50 грн. за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 08.06.2018 року №0005761408 прийняте відповідачем, про застосування штрафу у розмірі 10 % на суму 25,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року у задоволені позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 10.12.2019 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» задоволено частково: рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.02.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 року у справі № 2340/4771/18 скасовано; справу № 2340/4771/18 направлено на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. 25.05.2020 року від представника позивача до суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат щодо сплати судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката в адміністративній справі № 2340/4771/18. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» про ухвалення додаткового рішення - відмовлено повністю. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким стягнути судові витрати зі сплати удового збору за подання апеляційної та касаційної скарги в розмірі 17 985,12 грн. та судові витрати на професійну правову (правничу) допомогу в сумі 8500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 25 серпня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 30841, відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого, відповідачем наголошено, що доводи апелянта є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, адже конкретний час, витрачений на складання процесуальних документів та час, витрачений адвокатом у судових засіданнях не зазначено позивачем, відповідні докази не надано. 07 вересня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 32875, представником позивача подано заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімаргоекспорт» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - відмовлено. 01 жовтня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 37029, позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, крім того, останнім наголошено щодо підтримання вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. В силу приписів ч.2 ст.. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ч.1 ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відмовляючи в ухваленні додаткового судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, при цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, з урахуванням наданих документів та детального опису робіт (послуг), а також доказів сплати обумовленої договором вартості таких робіт, втім, докази, надані позивачем складені до часу прийняття судом рішення за наслідками вирішення спору, не надано обґрунтувань і доказів поважності причин не надання доказів сплати послуг адвоката до часу прийняття рішення; крім того, питання розподілу судових витрат, понесених під час розгляду справи у судах апеляційної та касаційної інстанції має бути вирішене під час прийняття рішення саме цими судами. Колегія суддів вважає вищевказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року адміністративний позов задоволено частково. 25.05.2020 року від представника позивача до суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат щодо сплати судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката в адміністративній справі № 2340/4771/18. На обґрунтування суми витрат на правничу допомогу позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення надано: - договір про надання правової допомоги №41 від 22.12.2019 року; - додаткову угоду від 03.01.2020 року; - рахунок фактуру від 10.04.2020 року №АК-0000014 на суму 8500,00 грн.; - прибутковий касовий ордер від 13.04.2020 року №3 на вказану суму; - акт наданих послуг від 13.04.2020 року на суму 8500,00 грн. відповідно до якого надані послуги складання заяв із процесуальних документів та участь у судовому засіданні; - копію ухвали від 14.05.2020 року (якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» про ухвалення додаткового судового рішення повернуто без розгляду). 03.06.2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 13347/20 відповідачем подано відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому зазначено, до ухвалення рішення у справі представником позивача не подавалась заява про неможливість подання доказів понесених судових витрат, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування ч.3 ст. 143 КАС України, крім того, відповідач вважає, що заявлена сума витрат є неспівмірною складності справи. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16. Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ). Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, відповідно до матеріалів справи, адвокатом О.В.Коханій здійснювалось представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» у суді, останнім, окрім іншого, складались та подавались до суду процесуальні документи, що передбачено умовами договору № 41 від 2212.2019 року. Як зазначено судом першої інстанції, відповідно до п.3.3. додаткової угоди до договору №41 від 22.12.2019 року акт приймання-передачі послуг підписується протягом 3-х днів після прийняття рішення судом першої інстанції, однак, відповідний акт складений та підписаний 13.04.2020 року, тобто до часу прийняття судом рішення (24.04.2020 року), що не відповідає вимогам угоди. Втім, на переконання колегії суддів, дана обставина не суперечить нормам чинного законодавства, з урахуванням наданих позивачем пояснень, щодо дати складення даних документів (з урахуванням переходу суду в письмове провадження, сторони дійшли згоди про передчасне виконання зобов`язання за укладеним договором), отже даний факт жодним чином не свідчить, що правова допомога не була надана/надана не в повному обсязі чи, що позивач в межах спірних правовідносин не поніс таких витрат. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладений у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/7806/17, щодо застосування ст. 134 КАС України, аналіз положень ст. 134 КАС України дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, а саме: у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, дійшов висновку, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В інших справах «Ботацці проти Італії», «Іатрідіс проти Греції», у текстах своїх рішень у даних справах Європейський суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Колегія суддів звертає уваги, що в акті виконаних робіт від 13.04.2020 року деталізовано надані позивачу послуги, а саме: складання заяв із процесуальних питань та письмових пояснень; участь у судовому засіданні у Черкаському окружному адміністративному суді. Крім того, варто наголосити, що розмір гонорару адвоката, відповідно до умов договору та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не залежав від кількості виконаної роботи, адже сума була встановлена фіксована, що не суперечить нормам чинного законодавства. Щодо строку подання доказів про понесені судові витрати, варто зазначити наступне. постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239 до зазначеної постанови № 211 внесено зміни, відповідно до яких карантин продовжено до 24.04.2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 291 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», карантин продовжено до 11.05.2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 04 травня 2020 року № 343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», карантин продовжено до 22.05.2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, карантин продовжено до 22.06.2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500, карантин продовжено до 31 липня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів від 22 липня 2020 року, карантин продовжено до 31 серпня 2020 року. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року N 540-IX розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України було доповнено пунктом 3 такого змісту: «

3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». З урахуванням того, що вперше заяву про ухвалення додаткового судового рішення було подано 07.05.2020, повторно - 25.05.2020 року, позивачем, в силу приписів Закону строк на подання доказів не було пропущено. Крім того, варто наголосити, що 17.01.2020 року адвокатом Коханій О.В. було подано клопотання, в якому було зазначено про необхідність врахування даного клопотання при розподілі судових витрат за результатом розгляду справи. Як зазначалось вище, ст.. 134 КАС України передбачає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Так, у клопотанні про зменшення належної до відшкодування суми витрат на професійну допомогу, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи відповідач зазначає, що сума на правничу допомогу є нерозумною і неспівмірною складності вирішуваної справи, проте колегія суддів вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, з огляду на та, що відповідачем не обґрунтовано чому сума на правничу допомогу є нерозумною і неспівмірною складності вирішуваної справи, не надано доказів співставлення розмірів ставок надання правничої допомоги, в той час як позивачем було повністю обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу,надано належні докази на підтвердження такого розміру. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності стягнення витрат в розмірі 8500 грн. за надання правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Щодо необхідності відшкодування сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на користь позивача, варто зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з: вступної частини із зазначенням: дати і місця її прийняття, номера справи; найменування суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін і особи, яка подала скаргу; найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується, дати ухвалення рішення, прізвища судді (суддів); часу і місця його ухвалення, дати складання повного тексту рішення; описової частини із зазначенням: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших учасників справи; мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; резолютивної частини із зазначенням: висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги і позовних вимог; нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції; строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження; встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. На підставі ст.356 КАС України постанова суду касаційної інстанції складається з: вступної частини із зазначенням: дати і місця її прийняття; найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання; найменування (ім`я) учасників справи і найменування (ім`я) особи, яка подала касаційну скаргу; найменування суду першої та (або) апеляційної інстанції, судове рішення якого оскаржується, номера справи, дати ухвалення судового рішення, прізвища та ініціалів судді (суддів); описової частини із зазначенням: короткого змісту позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій; короткого змісту вимог касаційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших учасників справи; мотивувальної частини із зазначенням: мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу; доводів, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції; висновків за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд; дій, що їх повинні виконати суд першої та (або) апеляційної інстанції у разі скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд; резолютивної частини із зазначенням: висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог; нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції; повороту виконання у разі скасування рішень судів за наявності відповідної заяви та підстав; встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Втім, колегія суддів звертає увагу на той факт, що диспозиції статей 322 та 356 КАС України містять обов`язкову норму - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення. Лише в зазначеному випадку, суд апеляційної чи касаційної інстанції здійснює розподіл судових витрат. Втім, в межах спірних правовідносин, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін, постановою Верховного Суду від 10.12.2019 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» задоволено частково: рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.02.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 року у справі № 2340/4771/18 скасовано; справу № 2340/4771/18 направлено на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду, отже ані судом апеляційної ані судом касаційної інстанції не скасовувалось та не приймалось нового рішення, що виключає розподіл витрат судами цих інстанцій. Так, відповідно до матеріалів справи, позивачем за звернення до суду, окрім сплати судового збору до першої інстанції було сплачено 7707,90 гривень за подання апеляційної скарги відповідно до платіжного доручення № 1464 від 05.04.2019 року (т.2 а.с.9) та 10277,22 гривні за подання касаційної скарги відповідно до квитанції № 0.0.1526350105.1 від 18.11.2019 року, всього у сумі 17985,12 гривень, а тому заява позивача в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» - задовольнити, ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити. Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 313, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» - задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» (01014, м. Київ, вул.. Звіринецька 63, код ЄДРПОУ: 39669736) суму судового збору у розмірі 17 985,12 гривень (сімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень дванадцять копійок) та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500 грн. (вісім тисяч п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул..Хрещатик 235, код ЄДРПОУ 43142920). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: К.А.Бабенко Я.Б.Глущенко Повний текст рішення виготовлений 13 жовтня 2020 року.