Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5116/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 р.Справа № 520/5116/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О. за участю представників сторін : позивача - Шепілової Ю.А., відповідача - Михайлової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, по справі № 520/5116/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області, яка полягає у нездійсненні передбачених законодавством дій щодо поновлення видаткових операцій платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКГІП: НОМЕР_1 ), зупинених на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 року по справі № 820/5122/18 та поновити видаткові операції платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зупинених на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 року по справі № 820/5122/18. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що протягом тривалого часу після набрання законної сили постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 року по справі № 820/5122/18, якою зупинено видаткові операції платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у зв`язку з не допуском до проведення фактичної перевірки, посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області не вчинено жодних дій, незважаючи на неодноразові звернення позивача щодо проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області № 4095 від 07.06.2018 року, та припинення вказаного заходу примусу, що перешкоджає остаточної ліквідації ФОП ОСОБА_1 , підприємницька діяльність якої припинена. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача у вищезазначеній частині ускладнює позивачу процедуру ліквідації юридичної особи, через неможливість закрити рахунки у банках. У зв`язку з чим, 21.02.2020 року ОСОБА_1 , повідомила Головне управління ДПС у Харківській області про те, що відсутні залежні від ОСОБА_1 причини, через які не було розпочато та проведено фактичну перевірку на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області № 4095 від 07.06.2018 року. Незважаючи на те, що підстави та розумна необхідність зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу - підприємця ФО-П ОСОБА_1 , відпали, позивач протягом дев`яти місяців позбавлена можливості вільно розпоряджатися належними їй грошовими коштами, у тому числі провести остаточні розрахунки із бюджетом за податками та іншими обов`язковими платежами від провадження підприємницької діяльності, та закрити рахунки у банках. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 по справі № 520/5116/2020 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом під час прийняття рішення норм матеріального права та процесуального права, без повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин у справі, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 по справі № 520/5116/2020, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про те, що всупереч вимогам щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, обставини, які слід було встановити, судом взагалі не досліджувались та як наслідок не були враховані при ухваленні судового рішення, у зв`язку з чим, висновки суду є такими, що суперечить фактичним обставинам справи. Фактично, суд прийнявши сторону відповідача, яким, як суб`єктом владних повноважень, не було надано неспростовних, вичерпних пояснень, доводів і доказів на підтвердження необхідності продовження дії зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 року по справі № 820/5122/18, та залишивши поза увагою закріплені ст. 2 КАС України, завдання та основні засади адміністративного судочинства, необґрунтовано та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, а в оскаржуваному судовому рішенні, всупереч вимог ст. 246 КАС України, не навів мотивів відмови у задоволенні адміністративного позову. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити. Відповідач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що зверненню позивача з означеним позовом передувало те, що посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області на підставі направлень на проведення перевірки від 07.06.2018 року за №№ 5322, 5323, 5383, 5382 та наказу на проведення перевірки від 07.06.2018 року №4095, виданого Головним управлінням ДФС у Харківській області, з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, 12.06.2018 року було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 місце здійснення господарської діяльності ФО-П ОСОБА_1 для проведення фактичної перевірки. Однак, посадова особа суб`єкта господарювання - ФО-П ОСОБА_2 , отримавши під розписку копію наказу від 07.06.2018 року № 4095 відмовилась від проведення фактичної перевірки, про що, відповідно до п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, посадовими особами податкового органу складено відповідний акт від 12.06.2018 № 4377/20-40-14-10, який засвідчував факт відмови касира ОСОБА_3 , у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки у двох примірниках. Один примірник акту відмови від допуску до проведення перевірки було вручено касиру ОСОБА_3 У зв`язку із неможливістю розпочати фактичну перевірку ФО-П ОСОБА_1 наказ від 07.06.18 № 4095 залишився без виконання. В подальшому, на підставі п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПКУ 22.06.2018 року заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області прийнято Рішення №6451/ФОП/20-40-14-10-19 про застосування адміністративного арешту майна ФО-П ОСОБА_1 , у зв`язку із відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. У червні 2018 року Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просило суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків та зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . 17 липня 2018 року Харківський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року, в задоволенні позовних вимог відмовив з тих підстав, що на час звернення позивача до суду адміністративний арешт майна платника податків припинено відповідно до приписів пункту 94.10 статті 94, підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, оскільки з моменту прийняття контролюючим органом рішення про накладення адміністративного арешту минуло 96 годин, що свідчить про сплив строку адміністративного арешту майна, застосованого рішенням позивача у справі від 22 червня 2018 року. Не погодившись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати рішення та постанову цих судів та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Постановою Верховного Суду від 05.02.2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року у справі № 820/5122/18 скасовано. Справу № 820/5122/18 направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 р. адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій - задоволено частково. Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), застосованого на підставі рішення Головного управління ДФС у Харківській області №6451/фоп/20-40 -14-10-19 від 22 червня 2018 року. В іншій частині позову відмовлено. За наслідками апеляційного перегляду справи, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 року апеляційні скарги Головного управління ДФС у Харківській області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 по справі № 820/5122/18 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Головного управління ДФС у Харківській області - задоволені частково. Зупинені видаткові операції платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 року набрала законної сили та була реалізована, внаслідок чого зупинені видаткові операції платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що оскільки постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 року по справі №820/5122/18 є чинною, не скасованою та такою, яка набрала законної сили, у суду не має підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Харківській області, яка полягає у нездійсненні передбачених законодавством дій щодо поновлення видаткових операцій платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . Посилання ОСОБА_1 , як на підставу для задоволення позовних вимог на ту обставину, що на теперішній час вона вже не є фізичною особою - підприємцем, у зв`язку із чим у відповідача не має підстав для зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , суд першої інстанції відхилив, як безпідставні. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засаді верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтерес юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 по справі № 520/5116/2020 не відповідає, а вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне. Колегією суддів встановлено, що 12.06.2018 року, на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області № 4095 від 07.06.2018 року, направлень на проведення фактичної перевірки, до господарського об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . в якому здійснювала свою діяльність ФО-П ОСОБА_1 , прибули посадові особи Головного управління ДФС у Харківській області з метою проведення фактичної перевірки з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, яких до проведення перевірки допущено не було, внаслідок чого складено акт від 12.06.2018 № 4377/20-40-14-10, який засвідчував факт відмови касира ОСОБА_3 , у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки. На підставі вказаного акту та відповідно до вимог ст. 94 Податкового кодексу України, 22.06.2018 року заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області прийнято Рішення №6451/ФОП/20-40-14-10-19 про застосування адміністративного арешту майна ФО-П ОСОБА_1 , яке в судовому порядку підтверджено не було. Разом з цим, на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 року по справі № 820/5122/18, за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до ФО-П ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця, позов було задоволено частково та зупинені видаткові операції платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , оскільки було встановлено неправомірність не допуску до проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1 на підставі наказу від 07.06.18 № 4095. Тобто, фактичною підставою для зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках відкритих в банківських установах, стала відмова уповноваженої особи ФО-П ОСОБА_1 , в допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення. Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах такий захід, як зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках відкритих в банківських установах, має на меті виключно забезпечення проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1 , на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області № 4095 від 07.06.2018 року, а завданням суду був захист публічного інтересу держави в сфері оподаткування. Проте, з моменту набрання законної сили постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 року по справі № 820/5122/18, якою було зупинені видаткові операції платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , та станом на час розгляду справи у суд апеляційної інстанції, відповідачем не було вжито жодних дій спрямованих на реалізацію вказаного судового рішення, які б свідчили про намір проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1 , на підставі вищевказаного наказу. Слід звернути увагу, що позивач та її представник, зверталися до Головного управління ДПС у Харківській області з адвокатськими запитами вих. № 01-02/01-2019 від 02.01.2020 року (том 1, а.с. 23-24), вих. № 01-03/02-2020 від 03.02.2020 року (том 1. а.с. 29-30) та запитом від 15.01.2020 року (том 1, а.с. 26). з метою отримання інформації щодо намірів Головного управління ДПС у Харківській області провести фактичну перевірку ФО-П ОСОБА_1 , на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області № 4095 від 07.06.2018 року. Крім того, 24.02.2020 року ОСОБА_1 , повідомляла відповідача про відсутність будь-яких, залежних від неї, причин, через які не було розпочато та проведено фактичну перевірку на підставі вищевказаного наказу Головного управління ДФС у Харківській області № 4095 від 07.06.2018 року та які стали підставами для звернення відповідача до суду з вимогами про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу- підприємця (том 1. а.с. 33-34). Однак, як вбачається зі змісту, наявних в матеріалах справи, відповідей Головного управління ДПС у Харківській області вих. № 285/ФОП/20-40-05-Ю-21 від 10.01.2020 року (том 1, а.с. 25), вих. № 2322/ФОП/20-40-05-Ю-21 від 07.02.2020 року (том 1, а.с. 31-32) та вих. № 2533/ФОП/20-40-05-Ю-21 від 11.02.2020 року (том 1, а.с. 27-28), відповідачем фактично не було надано жодної інформації щодо проведення фактичної перевірки ФО-ГІ ОСОБА_1 , на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області № 4095 від 07.06.2018 року та протягом тривалою часу не було вжито жодних дій, які б свідчили про наявність у відповідача хоча б якогось інтересу щодо її проведення. Тобто, фактично наказ від 07.06.18 № 4095 залишено без реалізації, з причин, що не залежали від позивача. 26.02.2019 року ФО-П ОСОБА_1 було подано державному реєстратору заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1, а.с. 20-22). Згідно з положеннями ч. 9 ст. 4 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» № 755-ІV від 15.05.2003 року, фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Таким чином, з 26.02.2019 року ОСОБА_1 , не є суб`єктом господарювання, оскільки не є фізичною особою-підприємцем та не здійснює підприємницьку діяльність. Водночас, виходячи зі змісту положень абз. 1 пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, ст. 80 ПК України, проведення заходу податкового контролю у формі проведення фактичної перевірки є можливим виключно у відношенні платника податків, який є суб`єктом господарювання. Слід також зауважити, що наказ № 4095 від 07.06.2018 року про проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1 , мав чітко визначений строк дії - з 07.06.2018 року тривалістю у відповідності до вимог п. 82.3 ст. 82 ПК України, що не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб. Тобто, враховуючи дату початку перевірки - 07.06.2018 року, а також 10-денний строк для проведення перевірки, встановлений п. 82.3 ст. 82 ПК України, є підстави дійти висновку, що строк для проведення фактичної перевірки згідно з наказом № 4095 від 07.06.2018 року сплив, а відповідний наказ вичерпав свою дію. Наказу про продовження перевірки, призначеної згідно з наказом № 4095 від 07.06.2018 року, або нового наказу про проведення фактичної перевірки ФО-11 ОСОБА_1 , контролюючим органом не приймалось та до суду надано не було. З урахуванням вищевикладеного, колегія погоджується з доводами апелянта, що проведення фактичної перевірки у відношенні ФО-П ОСОБА_1 , на підставі вказаного наказу є юридично неспроможним, що не заперечується і відповідачем по справі. За приписами п.19-1.1.21 ст.19 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України) саме на контролюючий орган законодавцем покладено обов`язок організовувати роботу та здійснювати контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку. Слід зазначити, що у ПК України вживаються два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків. В силу приписів ч. 3 п. 89.4 ст.89 ПК України зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов`язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна. За визначенням п.91.4 ст.91 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду. Підстави та порядок застосування адміністративного арешту майна врегульовано статтею статтею 94 ПК України. Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у п.94.5 цієї статті (п.94.3 ПК України). Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абз.2 пп.94.6.2 п.94.6 ПК України). За приписами п. 94.5 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Згідно з п. 94.14 ст. 94 ПК України функції виконавця рішення про арешт майна платника податків покладаються на податкового керуючого або іншого працівника контролюючого органу, призначеного його керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу. Виконавець рішення про арешт: надсилає рішення про арешт майна відповідно до пункту 94.6 цієї статті; організовує опис майна платника податків. Посадова особа контролюючого органу, яка виконує рішення про адміністративний арешт майна платника податків, визначає порядок його збереження та охорони (п. 94.17 ст. 94 ПК України). Всупереч наведеним нормам права, з дати набрання чинності постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 року по справі № 820/5122/18 відповідачем не вчинено жодних дій, направлених на реалізацію наказу про проведення фактичної перевірки, та дій, передбачених п.94.14 ст.94 ПК України. Колегією суддів також взято до уваги, що зупинення видаткових операцій по рахункам позивача відбулося безстроково, що суперечить п.91.4 ст.91 ПК України. Підстави припинення арешту майна визначені у п.94.19 ст. 94 ПК України. Так, зокрема, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок усунення платником податків причин застосування адміністративного арешту (п.п. 94.19.3 ст. 94 ПК України), проведення процедури банкрутства (п.п.94.19.4 ст. 94 ПК України) та прийняття судом рішення про припинення адміністративного арешту (п.п.94.19.7 ст. 94 ПК України). У випадках, визначених підпунктами 94.19.3-94.19.4 статті 94 ПК України рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається органом державної податкової служби. Пунктом 97.1 ст. 97 ПК України визначено, що під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства. Згідно з п.1 ч.1 ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Так, статтею 111 Цивільного кодексу України визначено порядок ліквідації юридичної особи, відповідно до якого з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомили кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фонду соціального страхування, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особа (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. Колегією суддів встановлено, що згідно з відомостями про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем 26.02.2019 припинена підприємницька діяльність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). В свою чергу, ГУ ДПС у Харківській області з дати набрання законної сили постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 року по справі № 820/5122/18 жодних дій спрямованих на її реалізацію, передбачених п.94.14 ст.94 ПК України, вчинено не було, внаслідок чого фактично означене вище рішення тривалий час залишалось без реалізації, з причин, що не залежали від позивача, а винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, триває невизначений період часу хоча має чітко визначені підстави припинення. Однією з таких підстав, як було вказано вище, є усунення причин застосування адміністративного арешту. Отже, об`єктивна неможливість вчинення обома сторонами юридично значимих дій, спрямованих на досягнення визначеної у п.94.1 ст.94 ПК України мети адміністративного арешту, яка полягає у забезпеченні виконання позивачем обов`язку з допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, вказує на те, що строки дії спірного арешту втратили розумний сенс і такі заходи не призведуть до досягнення мети його застосування. Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак, на порушення вимог вищенаведеної норми процесуального закону відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано суду неспростовних вичерпних пояснень, доводів і доказів на підтвердження необхідності продовження дії адміністративного арешту, застосованого на підставі рішення суду від 05.08.2019 року. Доводи контролюючого органу жодним чином не спростовують встановлених вище обставин та факту протиправної бездіяльності відповідача в частині тривалого невиконання рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків та зловживання повноваженнями в частині неприпинення такого арешту за наявності підстав, визначених підпунктом 94.19. статті 94 ПК України, а тому наявні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС в Харківській області, яка полягає у нездійсненні передбачених законодавством дій щодо поновлення видаткових операцій платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зупинених на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 по справі № 820/5122/18. З огляду на вищевикладене, колегія судів вважає, що усунення причин, які стали підставою для застосування арешту коштів на рахунку платника податків, є законною підставою для їх звільнення з-під арешту в порядку пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність припинення адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків ФОП ОСОБА_1 та поновлення видаткових операцій платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зупинених на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 по справі № 820/5122/18. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року, практика Європейського суду з прав людини (надалі за текстом - ЄСПЛ або Суд) є джерелом права в Україні. У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Відповідно до п. 24 рішення ЄСПЛ у справі «Ісмаїлов проти Росії», заява № 33947/05 від 06.11.2008 року, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) - «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції». Series А N 52 від 23.09.1982 року. п. 69. 73). Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним. Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства». Series А N 98 від 21.02.1986 року. п. 50). Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення. Враховуючи викладене, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 по справі № 520/5116/2020 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.139 КАС України). Матеріалами справи підтверджено, що згідно з квитанціями АТ КБ "ПриватБанк" Мотуз О.О. сплачено судовий збір за подання позову в сумі 840 грн. та 1261 грн 20 коп. за подання апеляційної скарги. Отже, з урахуванням того, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги, на користь ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Харківській області суму в розмірі 840,80 грн. - за подання позову, та 1261,20 грн. - за подання апеляційної скарги. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329, 361, 363, 365 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року по справі № 520/5116/2020 скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Харківській області, яка полягає у нездійсненні передбачених законодавством дій щодо поновлення видаткових операцій платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зупинених на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 по справі № 820/5122/18. Поновити видаткові операції платника податків на рахунках в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зупинених на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 по справі № 820/5122/18. Стягнути з Головного управління ДПС в Харківській області (61045, м. Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. та за подання апеляційної скарги в сумі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн 20 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 13.10.2020 року