Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/4652/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року справа №200/4652/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Ястребової Л.В., Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі № 200/4652/20-а (головуючий суддя І інстанції - Голошивець І.О.), складене у повному обсязі 09 липня 2020 року у м. Слов`янську Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 07 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про зобов`язання управління призначити та виплатити допомогу на дітей одиноким матерям на дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з моменту подання заяви 17 лютого 2020 року (а.с. 1-2). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с. 39-41). Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначила, що норми Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 «Про затвердження Порядку призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» не містять вимоги про наявність довідки внутрішньо переміщеної особи для призначення спірної постанови. При цьому, в переліку підстав для припинення виплати спірної допомоги відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи не значиться (а.с. 44-45). Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав. Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстрована у АДРЕСА_1 , про що свідчить копія паспорта серії НОМЕР_2 (а.с. 6). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 18 липня 2005 року виконкомом Нижньокринської селищної ради Совєтського района м. Макіївки Донецької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народила сина, ОСОБА_4 (а.с. 3). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 07 грудня 2009 року виконкомом Нижньокринської селищної ради Совєтського района м. Макіївки Донецької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народила доньку, ОСОБА_2 (а.с. 4). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 06 травня 2011 року виконкомом Нижньокринської селищної ради Совєтського района м. Макіївки Донецької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народила доньку, ОСОБА_3 (а.с. 5). 17 лютого 2020 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради з заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги для призначення допомоги на дітей одиноким матерям. Відповідно до рішення Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 27 березня 2020 року про призначення допомоги сім`ям з дітьми, ОСОБА_1 була призначена допомога одиноким матерям на ОСОБА_2 та на ОСОБА_3 . Допомога на ОСОБА_4 призначена не була (а.с. 17). Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 13 квітня 2020 року на звернення ОСОБА_1 щодо долучення її дитини ОСОБА_4 до складу родини для отримання допомоги на дітей одиноким матерям, позивача повідомлено про те, що при зверненні до Управління соціального захисту населення, не була надана на ОСОБА_4 довідка внутрішньо переміщеної особи. Також повідомлено про те, що неповнолітня особа для отримання довідки внутрішньо переміщеної особи надає паспорт громадянина України. Тому для отримання зазначеної довідки необхідно отримати паспорт громадянина України. З огляду на зазначене, долучення дитини - ОСОБА_4 до складу родини неможливе, так як це не передбачено діючим законодавством (а.с. 7-8). Будь-яких інших підстав для відмови позивачу у призначенні допомоги на дітей одиноким матерям (за дитину ОСОБА_4 ), відповідачем у рішенні не зазначено. Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність рішення відповідача, щодо відмови в призначенні допомоги одиноким матерям на вищевказану дитину у зв`язку з відсутністю довідки внутрішньо-переміщеної особи. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що малолітня дитина, яка досягла 14 річного віку має отримати паспорт громадянина України, а для виплати спірної допомоги має бути подана довідка внутрішньо переміщеної особи. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 22 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (далі - Закон № 2811-ХІІ) та Порядком призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Згідно із статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства», з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України"Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та іншими законами України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону № 2811-ХII, відповідно до цього Закону призначається, серед іншого, допомога на дітей одиноким матерям. Відповідно до ст. 18-1 Закону № 2811-ХII право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини. Як вбачається з ст. 18-2 Закону № 2811-ХII допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку. Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом. Для призначення, виплати та припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям додатково застосовуються умови призначення, виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 18-4 Закону № 2811-ХII виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється у разі: тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового працевлаштування дитини. У разі припинення дії обставин, передбачених частиною другою цієї статті, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин. Припинення або призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу. Зі змісту п. 33 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» від 27 грудня 2001 року № 1751 вбачається, що відповідно до статті 18-1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини. Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, яка (який) не одержує на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю". Допомога на дітей одиноким матерям призначається на кожну дитину (п. 34 Порядку). Відповідно до п. 35 Порядку для призначення допомоги на дітей одиноким матерям подаються такі документи: 1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - декларація); 3) довідка про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; 4) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави для внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або виданий компетентним органом іноземної держави документ про народження, в якому відсутні відомості про батька, за умови легалізації такого документа в установленому законодавством порядку; 5) копія свідоцтва про народження дитини. Згідно до п. 36 Порядку допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно. Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення волі отримувача допомоги за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) зупиняється у разі: тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового працевлаштування дитини. Виплата допомоги на дітей одиноким матерям також припиняється: якщо сім`єю подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям та на визначення її розміру, або встановлено фактичну зайнятість особи, що приносить дохід (винагороду), без оформлення, реєстрації в установленому законодавством порядку, - з місяця, що настає за місяцем, у якому виявлено порушення. В такому разі на наступний строк допомогу на дітей одиноким матерям може бути призначено не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення; у разі переїзду сім`ї до іншої місцевості або настання обставин, що унеможливлюють виплату допомоги на дітей одиноким матерям (зокрема, смерть одинокої особи), - з місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зміни; за заявою отримувача допомоги на дітей одиноким матерям - з місяця, що настає за місяцем її подання; якщо реєстрацію особи, яка включена до складу сім`ї, як безробітної припинено з причин, передбачених абзацами шістнадцятим (крім припинення реєстрації в разі працевлаштування самостійно), вісімнадцятим - двадцять першим підпункту 1, підпунктами 2 і 3 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 792 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 80, ст. 2662), - з місяця, наступного за місяцем, у якому надійшла інформація з центру зайнятості; у разі виявлення, що непрацююча працездатна особа, фактично не здійснювала догляд за особою, яка досягла 80-річного віку, або не надавала соціальних послуг з догляду відповідно до законодавства у зв`язку з перебуванням за кордоном сукупно більше ніж 60 днів протягом періоду отримання допомоги на дітей одиноким матерям, - з місяця, наступного за місяцем, у якому надійшла відповідна інформація з Держприкордонслужби. Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що відмова у призначені спірної допомоги не можлива на підставі відсутності довідки внутрішньо-переміщеної особи. Відтак, відповідач при розгляді заяви позивача про призначення допомоги на дітей одиноким матерям (за три дитини) протиправною відмовив у її призначенні на дитину ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю довідки внутрішньо переміщеної особи, яку в свою чергу неможливо отримати без паспорту, як 14 річній особі. Суд апеляційної інстанції критично ставиться до позиції суду першої інстанції щодо обов`язку отримати паспорт громадянина України при досягненні 14 річного віку, оскільки по перше Закон України «Про єдиний демографічний державний та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її соціальний статус» не регулюються питання призначення спірної допомоги, при цьому, відмова управління полягала у відсутності не паспорту, а довідки внутрішньо-переміщеної особи. Посилання суду першої інстанції на вимоги Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2018 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки в Закон № 2811 та Порядок № 1751 не вносились зміну щодо необхідності використання вимог порядку № 365 при призначенні спірної допомоги. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем заявлено позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення. Відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що рішення про відмову у призначені допомоги на дітей одиноким матерям, прийнято відповідачем без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення. Таким чином наявні підстави для зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу на дітей одиноким матерям за дитину ОСОБА_6 з моменту звернення, а саме з 17 лютого 2020 року. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає про часткове задоволення позовних вимог, оскільки спірна допомога на дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 управлінням призначена. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити часткове. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі № 200/4652/20-а - скасувати. Прийняти нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на дітей одиноким матерям на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з моменту звернення, а саме з 17 лютого 2020 року. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 жовтня 2020 року. Судді Л.В. Ястребова А.В. Гайдар І.Д. Компанієць