Постанова 4813 № 521/9408/19

Номер провадження: 22-ц/813/7124/20 Номер справи місцевого суду: 521/9408/19 Головуючий у першій інстанції Леонов О. С. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.10.2020 року м. Одеса Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді Ващенко Л.Г. суддів Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., у порядку ст. 369 ЦПК України, розглянула апеляційну скаргу представника акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2020 року (одноособово суддя Леонов О.С.) у цивільній справі за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА (короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції) 06.06.2019 року акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі-Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 102 648,68 гривень. Позов обґрунтовано наступним. 25.09.2014 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 50 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Посилаючись на те, що відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконував, станом на 27.05.2019 року має місце заборгованість в розмірі 102 648,68 гривень, з яких: 45 665,93 гривень заборгованість за тілом кредиту; 24 034,25 гривень заборгованість за простроченим тілом кредиту; 27 091,74 гривень заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання; 500 гривень штраф (фіксована частина); 4 864,22 гривень штраф (процентна складова), Банк просив позов задовольнити. Відповідач позов не визнав і в особі представника подав заперечення на позовну заяву, в яких просив у позові відмовити. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03.02.2020 року позов Банка задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Банка за кредитним договором у розмірі 19 813,49 гривень, а в іншій частині позову відмовлено. (короткий зміст вимог апеляційної скарги) Банк не погодився з рішенням суду від 03.02.2020 року і в особі представника подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. (узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу) Апеляційна скарга представника Банка зазначає: Частково задовольняючи позовні вимоги Банка суд відняв від суми використаних кредитних коштів суму погашень та стягнув частину заборгованості за кредитним договором. Щодо неустойки зазначив, що позивачем не доведено обов`язку сплати відповідачем пені і штрафів, оскільки наданий позивачем Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт, Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг, тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Банк не погоджується з таким висновком суду, вважає, що суд незаконно та безпідставно зменшив заборгованість за кредитним договором, оскільки суд не в повній мірі встановив дійсні обставини справи. Верховний Суд в постанові від 11.09.2019 року справа № 153/1334/16 зазначив: «суд зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи». На підтвердження позовних вимог позивачем до апеляційної скарги додаються наступні докази: довідка про встановлення кредитного ліміту, інструкція щодо оформлення послуги «Страхування кредитного ліміту». Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). 25.09.2014 року відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до підписаної ОСОБА_1 . Анкети-заяви, відповідач погодився, що Анкета-заява разом з Умови та правила надання банківських послуг, Тарифами Банку, основними умовами обслуговування складають договір про надання банківських послуг. Відповідно до Анкети-заяви відповідач з Умовами та правилами, Тарифами банку ознайомлений та їх положень зобов`язується неухильно дотримуватись. Більш того, відповідач підтвердив, що у подальшому зобов`язується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті Банку. Підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком. 27.01.2017 року відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 , яка згодом перевипускалась і відповідач отримав нову картку № НОМЕР_2 зі строком дії до останнього дня серпня 2021 року. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці (довідка про видані картки надавалась до справи та міститься в матеріалах справи). 27.09.2015року на картку встановлено кредитний ліміт в розмірі 8 000 гривень, який згодом 17.09.2017 року збільшено до 50 000 гривень (довідка про дату встановлення та розмір ліміту додається). Із виписки по картковому рахунку чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомати, розплачувався за товар в магазині, а отже й отримав кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Особливістю укладеного договору є те, що позичальнику надається картка із встановленим кредитним лімітом, і, погасивши заборгованість по кредиту, позичальник може знову користуватися кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, жодних заперечень щодо розміру заборгованості за договором від відповідача не було, тобто він погоджувався із розміром нарахованих відсотків та неустойки. На офіційному сайті Приватбанку https://privatbank.ua/terms в розділі "Архів договорів розміщені редакції Умов та правил надання банківських послуг, починаючи з 01.04.2012 року та до цього часу. Також, з Умовами та правилами, Тарифами Клієнта може ознайомитися у будь-якому відділенні Банка, у т.ч. взяти брошуру із Тарифами з собою додому та знайомитися вдома. Посилання суду на те, що наданий позивачем Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ ( надалі Умов та правил), які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача і тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, не є обґрунтованим. До матеріалів справи надана редакція самих Умов та правил надання банківських послуг з Тарифами, що діяли станом на дату підписання заяви та копію наказу від 06.03.2010 р. про затвердження зазначених Умов та правил. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не довів, що його було ознайомлено з іншими Умовами та Правилами та Тарифами. Отже висновок суду, про можливість надання будь-якої редакції Умов та Правил не відповідає дійсним обставинам справи. В даному випадку відповідач, підписуючи Анкету-заяву від 25.09.2014р., користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами На офіційному сайті Приватбанку https://privatbank.ua в розділі інше-Страхування розміщена інформація щодо послуги Страхування кредитного ліміту. Програма Страхування кредитного ліміту допомагає погасити заборгованість за кредитною карткою за рахунок страхової компанії в разі втрати роботи або працездатності. Програма Страхування кредитного ліміту покриває наступні ризики:втрата постійного місця роботи через: скорочення штатного розкладу та чисельності співробітників підприємства; ліквідація та банкрутство підприємства; реорганізація або зміна профілю підприємства. Встановлення інвалідності внаслідок нещасного випадку. Критичні захворювання, вперше виявлені в період дії договору страхування: Смерть у результаті нещасного випадку. Смерть у результаті захворювання. Оформити договір самостійно клієнт може через Приват24 в меню «Мої рахунки - Страховки - Оформити страховку - Страхування кредитного ліміту», а також, співробітник Банку може оформити клієнту послугу Страхування кредитного ліміту. Підтвердження згоди клієнта на оформлення договору страхування та оплату страхового платежу здійснюється шляхом введення паролю, шо відправляється на мобільний номер клієнта. Відповідач з власної волі скористався послугою «Страхування кредитного ліміту» та надав згоду на її оформлення назвавши співробітнику Банку пароль, який прийшов на номер його мобільного телефону. Основними умовами зазначеного договору є: страховий договір оформляється на рік з можливістю автоматичного продовження (в разі внесення чергових страхових платежів); страховий платіж по продукту «страхування кредитного ліміту» становить 00,9% від суми заборгованості по кредитній карті на останній день кожного місяця; при відсутності заборгованості плата не стягується; договір припиняє свою дію і страхове відшкодування не виплачується у разі ненадходження чергового платежу. У разі сплати чергового платежу договір відновлює свою дію. Щомісячне списання буде здійснюватися за допомогою кредитної картки. Тому помилковим є висновок суду, про відсутність правовідносин за договором про страхування кредитного ліміту. Тому дана сума страхового платежу по договору (5 965,79 гривень) має бути врахована в загальну суму отриманих грошових коштів. Банк свої зобов`язання за договором перед відповідачем виконав, а саме, надав кредитні кошти. У свою чергу, відповідач умови договору щодо своєчасного повернення грошових коштів не виконує, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості. До матеріалів справи доданий належний та допустимий доказ на підтвердження факту та розміру заборгованості за кредитним договором - детальний розрахунок заборгованості по кредиту із зазначенням розміру відсоткової ставки, ставки пені, сум нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі - окремо по відсотках, пені, тілу кредиту; суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, у тому числі накопичувальним порядком та виписка по особовому рахунку (додавались до справи). Заборгованість за тілом кредиту складається з поточної заборгованості (в розрахунку заборгованості це графа Тіло кредиту на звітну дату) та простроченої (графа Тіло кредиту прострочене на звітну дату). Платіж за умовами Договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором. Основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів. Сплачуючи заборгованість, відповідач фактично визнав факт отримання ним кредитних коштів. Разом з позовом до суду надавався Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна, яким передбачена відповідальність у вигляді нарахування пені (Пеня=пеня( 1 )+пеня (2), де пеня(1)=(базова % ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2)=1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяпь. нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше) та штрафу (500 грн.+5% від суми позову) Враховуючи, погоджену сторонам відповідальність за порушення за невчасне погашення заборгованості суд першої інстанції, у порушення умов договору та зазначених норм закону фактично звільнив відповідача від відповідальності у вигляді неустойки, чим порушив право позивача на її стягнення. (узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи) У відзиві на скаргу представник ОСОБА_1 зазначає: Апелянт у скарзі зазначає, що: «...на підтвердження позовних вимог позивачем до апеляційної скарги додаються наступні докази: довідка про встановлення кредитного ліміту, інструкція щодо оформлення послуги «Страхування кредитного ліміту». Просимо суд, взяти їх до уваги при розгляді справи в апеляційній інстанції задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи...». Вказані докази до суду першої інстанції не подавались і відповідно не досліджувались судом. Відповідно до статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Натомість, жодного підтвердження неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції апелянтом не вказано. Аналогічні висновки зазначені: у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2020 року у справі № 760/7625/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031 св 18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18). Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEERB. V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, §

33. ЄСПЛ, від 27.12.1993 року)». Більш того, зазначені докази не мають значення для правильного вирішення справи по суті. В апеляційній скарзі зазначено: «...На офіційному сайті Приватбанку https://privatbank.ua/terms в розділі «Архів договорів» розміщені редакції Умов та правил надання банківський послуг починаючи з 01.04.2012 року та до цього часу. Також, з Умовами та правилами, Тарифами Клієнт може ознайомитися у будь-якому відділенні Приватбанку, в т.ч. взяти брошуру із Тарифами з собою додому та ознайомитися вдома... До матеріалів справи надана редакція Умов та Правил надання банківських послуг з Тарифами, що діяли станом на дату підписання заяви та копію наказу про затвердження зазначених Умов та правил...». Відповідач не довів, що його було ознайомлено з іншими Умовами та Правилами та Тарифами. Висновок суду, про можливість надання будь-якої редакції Умов та Правил не відповідає дійсним обставинам справи. Відповідач, підписуючи анкету- заяву від 25.09.2014 р., користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами...». З такими доводами Банка не можна погодитись, а суд першої інстанції встановив обставини у справі, використовуючи належні норми матеріального права та посилаючись на практику Верховного Суду. Суд в рішенні від 03.02.2020 року встановив, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 25.09.2014 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового тріоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Обов`язок доказування обставин покладається саме на позивача, Банк не надав жодного належного доказу на підтвердження надання відповідачу для ознайомлення Витягу з Тарифів, Витягу з Умов, Правил надання банківських послуг Банком, як і не надано жодного доказу того, що відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання, розумів, ознайомився і погодився з умовами кредитування, які б передбачали його обов`язок сплачувати заборгованість за простроченим тілом кредиту. З огляду на зазначене, відсутні підстави вважати, що Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача щодо умов кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які Банк вважав узгодженими. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав підтвердження неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Натомість, жодного підтвердження неможливості подання інструкції оформлення послуги «Страхування кредитного ліміту» до суду першої інстанції апелянтом вказано не було. Зазначена інструкція не є належним доказом, який може підтверджувати обставини по справі, оскільки не містить жодної ідентифікуючої інформації щодо позичальника, не містить його підпису, підтверджень згоди на його укладення, отп-паролю, який йому направлявся, номеру телефону, на який відправлявся отп-пароль це є простою роздруківкою та повністю ґрунтується на волевиявленні апелянта. З огляду на зазначене, апелянтом не надано жодного підтвердження згоди ОСОБА_1 на укладення договору «Страхування кредитного ліміту», докази, долучені Банком до скарги, подані поза межами строку, встановленого ЦПК та не відповідають критерію достатності. Позивачем не надано до суду першої інстанції доказів укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем у письмовій формі. Більш того, доказів того, що сторонами були погоджено усі істотні умови кредитного договору, позивачем також не надано. Заява, на яку посилається представник позивача, як на підтвердження укладення кредитного договору, не містить жодної з передбачених законом істотних умов кредитного договору. Позивачем також не доведено факту підтвердження відповідачем вчинення позивачем дії по виконанню кредитного договору, оскільки сам факт безготівкового переказу позивачем грошових коштів на рахунок не є доказом того, що відповідач погодив такий переказ та прийняв його. Відповідач категорично заперечує, а надана позивачем виписка не може вважатися належним доказом отримання ОСОБА_1 грошових коштів у кредит від позивача, оскільки цей документ не може вважатися первинним документом як такий, що не відповідає вимогам, визначеним ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», п.п. 1.10., 4.2, 4.3, 4.8, 4.10, 4.11 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2003 р. №

254. Матеріали справи не містять належного обґрунтування нарахованої заборгованості у розмірі 102 648,68 гривень. Зокрема, згідно виписки по банківському рахунку, лише у період з 01.01.2018 року по 01.08.2019 року ОСОБА_1 нараховані проценти та пеня у розмірі 76 538,07 гривень. Позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Відповідачем наведено інформацію про суми грошових коштів, які були ним отримані та суми, які були повернуті, вказано різницю між отриманими та сплаченими відповідачем сумами, яка складає 19 813,49 гривень. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, зазначено, що; «...Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь- яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору... Європейський суд з прав людини (далі- ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123). ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Б. IV. проти Сполученого Королівства», заява №20166/92, §36)... Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань... Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.01.2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. Судом при винесенні рішення у справі №521/9408/19 вірно враховані висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА (встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини) Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини. 25.09.2014 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 50 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 11,11 зворот, т. 1). Банк виконав зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти, які визначені договором, що не спростовано відповідачем. За розрахунком Банка станом на 27.05.2019 року має місце заборгованість в розмірі 102 648,68 гривень, з яких: 45 665,93 гривень заборгованість за тілом кредиту; 24 034,25 гривень заборгованість за простроченим тілом кредиту; 27 091,74 гривень заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання; 500 гривень штраф (фіксована частина); 4 864,22 - гривень штраф (процентна складова) (а.с. 2 зворот, т. 1). Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не дсоліджувались. Між сторонами виникли правовідносини із кредитних зобов`язань, які регулюються нормами ЦК України. (доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції) Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19 813,49 гривень і відмовляючи у стягненні 24 034,25 гривень заборгованості за простроченим тілом кредиту; 27 091,74 гривень заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання; 500 гривень штраф (фіксована частина); 4 864,22 гривень штраф (процентна складова),виходив з того, що з наданого Банком розрахунку вбачається, що загальна сума коштів, сплачених ОСОБА_1 позивачу складає 319 783 гривень, а різниця між отриманими та сплаченими відповідачем сумами складає 19 813,49 гривень, а тому Банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а саме 19 813,49 гривень (а.с. 173-189, 188 т.1). Колегія суддів погоджується з висновками суду у цій частині з таких підстав. Банк просив стягнути заборгованість за кредитом станом на 27.05.2019 року у загальному розмірі 102 648,68 гривень, з яких: 45 665,93 гривень заборгованість за тілом кредиту; 24 034,25 гривень заборгованість за простроченим тілом кредиту; 27 091,74 гривень заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання; 500 гривень штраф (фіксована частина); 4 864,22 гривень штраф (процентна складова). При цьому, Банк стверджував, що платіж за умовами договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості за кредитом, а у разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу, сума кредиту вважається простроченою, при цьому, прострочений кредит, це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором. Крім того, Банк просив стягнути із позичальника, як кредит (прострочену заборгованість), так і складові його повної вартості: заборгованість за пенею та штрафи. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові, як щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 45 665,93 гривень, заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 24 034,25 гривень, так і щодо стягнення неустойки у вигляді пені та штрафів. З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2014 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву, яка не зазначає процентну ставку по кредиту, а також не містить умов про встановлення відповідальності позичальника у вигляді сплати заборгованості за прострочення тіла кредиту (а.с. 11 т.1). Анкета-заява позичальника не містить Умов та Тарифів Банку, зокрема відомостей про додаткову відповідальність позичальника у разі несвоєчасного або не у повному обсязі внесення ним щомісячного мінімального платежу, внаслідок якого сума кредиту буде вважатись простроченою і позичальник повинен буде відшкодувати прострочене тіло кредиту. До правовідносин сторін не може бути застосована ч.1 ст. 634 ЦК України стосовно того, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або в інших стандартних нормах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ неодноразово змінювались самим Банком, зокрема, в період з вересня 2014 року по травень 2019 року, тобто Банк мав можливість додати до позовної заяви Витяг з тарифів та Витяг з Умов у будь-якій редакції, у тому числі, що найбільш сприятливі для задоволення позову (а.с.13-27 т.1). Сама по собі роздруківка із сайту Банка не може бути належним доказом підтвердження вказаних обставин, оскільки зазначений доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (Банка), яка у будь-який час може вносити і вносить відповідні зміни щодо умов та правил споживчого кредитування. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 549 ч.1, ст. 551 ч.1 ЦК України). Анкета-заява позичальника від 25.09.2014 року не містить умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с.11 т.1). Обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі розмір і порядок нарахування пені та штрафів, крім розрахунку заборгованості за договором, Банк посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.12 т.1) і Витяг з Умов в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини кредитного договору. Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів того, що саме із зазначеним Витягом з Тарифів та Витягом з Умов ознайомився позичальник ОСОБА_1 та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Згідно виписки наданої Банком по рахунку, вбачається, що: 05.12.2017 року, 05.01.2018 року, 06.03.2018 року, 05.04.2018 року, 19.05.2018 року, 13.06.2018 року, 05.07.2018 року, 06.08.2018 року, 05.09.2019 року, 06.10.2018 року, 06.11.2018 року, 06.12.2018 року, 05.01.2019 року Банком списані з рахунку відповідача грошові кошти із призначенням сплатежу «страховий платеж договору «Страхование кредитного лимита», загальна суму вказаних платежів складає 5 965,79 гривень (а.с.81-85 т.1). Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач укладав договір страхування кредитного ліміту, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума у розмірі 5 965,69 гривень страхового платежу по договору не може бути врахована в загальну суму отриманих грошових коштів (а.с.185 т.1). Загальна сума наданих позивачем кредитних коштів та отриманих ОСОБА_1 , за розрахунками суду першої інстанції на підставі аналізу судом витягу по рахунку за період з 01.01.1999 року по 27.08.2019 року (а.с.81-94 т.1) становить: 345 562,28-5 965,79= 339 596,49 гривень. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що загальна сума коштів, внесена ОСОБА_1 на погашення кредиту Банку складає 319 783 гривень, а різниця між отриманими та сплаченими відповідачем сумами кредитних коштів становить: 339 596,49-319 783=19 813,49 гривень. Вказаний розрахунок суду належними і допустимими доказами не спростований. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ч.6 ЦПК України). Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень. Приймаючи до уваги, що Банк не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження про конкретно запропоновані відповідачу Умови, Анкета-заява не містить відомостей про домовленості сторін щодо сплати простроченої заборгованості за кредитом, а також про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання (грошової суми та її визначеного розміру), надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть прийматись як стандартна (типова) форма, що встановлена на підтвердження укладення із відповідачем кредитного договору через те, що достовірно не підтверджують вказаних обставин, суду першої інстанції не надавались докази на підтвердження укладення відповідачем договору про страхування кредитного ліміту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову у розмірі 19 813,49 гривень. (мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу) Доводи представника Банка у скарзі, що: відмовляючи у стягненні за простроченим кредиту та неустойки, суд зазначив, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ, при цьому, платіж за умовами Договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами; встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту; безпідставно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення неустойки (штрафу та пені);відповідач з власної волі скористався послугою «Страхування кредитного ліміту» та надав згоду на її оформлення назвавши співробітнику Банку отп-пароль, який прийшов на номер його мобільного телефону, висновок суду є помилковим, про відсутність правовідносин за договором про страхування кредитного ліміту, а тому дана сума страхового платежу по договору (5 965,79 грн.) має бути врахована в загальну суму отриманих грошових коштів, - не заслуговують на увагу. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Сама по собі роздруківка із сайту Банка не може бути належним доказом підтвердження вказаних обставин, оскільки зазначений доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (Банка), яка у будь-який час може вносити і вносить відповідні зміни щодо умов та правил споживчого кредитування. Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, неодноразово змінювались самим Банком, зокрема, в період з вересня 2014 року по травень 2019 року. Матеріали справи не містять належних доказів того, що позичальник ОСОБА_1 був ознайомлений із зазначеним Витягом з Тарифів та Витягом з Умов і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов Банку. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із позичальником Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які Банк вважав узгодженими. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності, призвів би до покладення на слабшу сторону споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Анкета-заява позичальника не містить відомостей про додаткову відповідальність позичальника у разі несвоєчасного або не у повному обсязі внесення нею щомісячного мінімального платежу, внаслідок якого сума кредиту буде вважатись простроченою й позичальник повинна буде відшкодувати, як тіло кредиту, так і прострочене тіло кредиту, а також неустойку. Матеріали справи не містять відомостей про укладення відповідачем договору страхування кредитного ліміту. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав підтвердження неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ст. 367 ч.3 ЦПК Укпаїни). Надана Банком до апеляційної скарги інструкція щодо оформлення послуги «Страхування кредитного ліміту» (а.с.202,204,205 т.1), в силу ст. 367 ч.3 ЦПК України, до уваги не приймається. Крім того, у розумінні ст. 77 ЦПК України, вказана інструкція не є належним доказом у справі. Доводи представника відповідача у відзиві на скаргу щодо відсутності підстав для задоволення позову Банка у повному обсязі, необхідності врахування позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, - прийняті до уваги судом апеляційної інстанції і є підставою для залишення апеляційної скарги Банка без задоволення. (чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду) Право Банка на стягнення заборгованості по кредиту захищено судом першої інстанції шляхом часткового задоволення позову у розмірі 19 813,49 гривень. (висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції) Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦІПК України). Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову у розмірі 19 813,49 гривень і прийняв рішення у цій частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів залишає скаргу без задоволення, а рішення суду в частині залишає без змін. Підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права(ст. 376 ч. 1 п.п.1-4 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат підлягає зміні з огляду на наступне. Суд першої інстанції задовольнив позов Банка в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 19 813,49 гривень. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою (1,5% але не менше 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), ст. 4 ч.1, ч.2 п.1 Закону України «Про судовий збір». З 01.01.2019 року мінімальний розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, становив 1 921 гривень. За розгляд справи в суді першої інстанції про стягнення 102 648,68 гривень у травні 2019 року Банк сплатив судовий збір у мінімальному розмірі 1 921 гривень (а.с.36 т.1). За таких обставин, позов Банка, задоволений судом першої інстанції у розмірі 19 813,49 також підлягає оплаті судовим збором у мінімальному розмірі, тобто у розмірі 1 921 гривень. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 359,22 гривень підлягає зміні, оскільки Банк має право на відшкодування судових витрат у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1921 гривень, які документально підтверджені (а.с. 36 т.1). Колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги, у зв`язку з чим Банк не має права на відшкодування судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.п.1,2, 375 ч.1, 376 ч1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2020 року в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.09.2014 року у розмірі 19 813,49 гривень залишити без змін. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2020 року в частині стягнення судового збору у розмірі 359.22 гривень змінити, виклавши резолютивну частину рішення в цій частині у новій редакції: Стягнути з ОСОБА_1 (ІІН № НОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1 921 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови суду складено 12.10.2020 року. Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко Г.Я. Колесніков Л.М. Вадовська