Постанова 4813 № 522/1959/17

Номер провадження: 22-ц/813/6811/20 Номер справи місцевого суду: 522/1959/17 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.10.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Феленко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шостої Одеської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання свідоцтва на спадщину за заповітом недійсним та нікчемним,на ухвалу Приморськогорайонного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Домусчі Л.В. 10 березня 2020 року у м. Одеса, - встановила: У лютому 2020 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 , згідно якої заявник просив рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року переглянути за нововиявленими обставинами. Як на нововиявлену обставину ОСОБА_1 посилався на неповноту матеріалів спадкової справи №537/2013, наявну у матеріалах справи, зокрема, на відсутність заяви про прийняття спадщини за підписом заповідача ОСОБА_3 , висновок суду ґрунтувався на відсутності цієї заяви. Додатково посилався на те, що про відсутність вказаної заяви йому стало відомо за три місяці до цього, при ознайомленні з матеріалами іншої цивільної справи №522/11983/15. Отже, ОСОБА_1 вказував на його необізнаність вказаних обставин на час розгляду даної справи, на підставі чого вважав, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року має бути переглянуто за нововиявленими обставинами. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шостої Одеської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання свідоцтва на спадщину за заповітом недійсним та нікчемним - було відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, на думку апелянта, суд першої інстанції належним чином не обгрунтував безпідставність доводів заявника щодо його обізнаності про існування заяви заповідача на отримання спадщини. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно положень ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Згідно до ч.4 вищевказаної статті, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Згідно роз`яснень ВССУ у постанові Пленуму від 30.03.2012 № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», передбачений ЦПК України перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення. Згідно роз`яснень, викладених у пунктах 3, 4, 5 постанови, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (п.7 постанови Пленуму). Відповідно до положень ст.10 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи судом, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Заявник підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами зазначив як обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Зазначена підстава передбачена п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шостої Одеської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання свідоцтва на спадщину за заповітом №7-525 на 3/4 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 , недійсним та нікчемним. Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були залишені без змін постановою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року (т.2, а.с.69-72). При цьому, як вірно вказано у судовому рішенні, судами при розгляду даної цивільної справи досліджувались матеріали спадкової справи №537/2013, розпочатої 08 жовтня 2013 року, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (т.1, а.с.88-123). Судом враховано, що при розгляді справи судом надано оцінку наявним у справі доказам та їх належності. З огляду на викладені правові норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необгрунтованість посилань заявника на неповноту матеріалів спадкової справи №537/2013, оскільки остання була заведена до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , та фактично не повинна була містити заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини після померлої матері. При цьому, судом враховано, що листом від 22 червня 2015 року, адресованим ОСОБА_1 , Головним управлінням юстиції в Одеській області було повідомлено про наявність у матеріалах спадкової справи №749/2006 до майна ОСОБА_4 заяви ОСОБА_3 від 24 жовтня 2006 року про прийняття спадщини після матеріали ОСОБА_4 (т.1, а.с.128-130). На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність доводів заявника про те, що він дізнався про існування такої заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини після матері лише в вересні 2019 року (в рамках цивільної справи №522/11983/15), оскільки докази спростування цього наявні в матеріалах даної справи (а саме - вказаний лист ГУЮ в Одеській області від 22 червня 2015 року). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що твердження позивача на неповноту спадкової справи не знайшли свого належного підтвердження за розглядом справи, та, окрім того, наведені заявником обставини не є нововиявленими і не впливають на правильність вирішення справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини - справа "Желтяков проти України" (п.42-43) Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII). Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х). З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що на час розгляду даної заяви, відсутні визначені ст. 423 ЦПК України підстави для перегляду рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року у зв`язку із нововиявленими обставинами, а тому, згідно п. 1 ч. 3 ст. 429 ЦПК України, у задоволенні заяви необхідно відмовити. Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції належним чином не обгрунтував безпідставність доводів заявника щодо його обізнаності про існування заяви заповідача на отримання спадщини, оскільки вказана обставина не є нововиявленою і не могла вплинути на правильність вирішення справи судом. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2020 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 07 жовтня 2020 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе