Постанова 4812 № 490/5792/20

12.10.20 22-ц/812/1764/20 Провадження № 22ц/812/1764/20 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 року м. Миколаїв справа № 490/5792/2020 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Данилової О.О., суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О., переглянувши в апеляційному порядку в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну черговості одержання права на спадкування за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Родіонової Вікторії Євгенівни на ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва, постановлену 18 вересня 2020 року суддею Черенковою Н.П. в приміщенні цього ж суду (постанову складено того ж дня), У С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про зміну черговості одержання права на спадкування за законом. Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її онук ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Спадкоємцем першої черги за законом є її колишній зять ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що спадкове майно придбане у 1994 році за її кошти, вона протягом тривалого часу опікувалась онуком матеріально його забезпечувала, надавала іншу допомогу у зв`язку із хворобою ОСОБА_3 , ОСОБА_1 просила визнати за нею право на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги. Водночас ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 та вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на спадкове майно на час вирішення спору. Вжиття таких заходів позивачка обгрунтовувала тим, що після спливу шестимісячного строку нотаріус має видати свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я батька померлого ОСОБА_2 , який зможе розпорядитись спірною квартирою, що унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення її позову. Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 18 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику відповідно до частини 10 статті 153 ЦПК. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Родіонова В.Є. просила ухвалу суду про повернення заяви скасувати та постановити нову ухвалу про забезпечення позову. Апелянт не погодилась з висновками суду про невідповідність заяви про забезпечення позову вимогам статті 151 ЦПК та наявність підстав для її поверненні позивачці. Правом відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 не скористався. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається апеляційним судом у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Повертаючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, посилаючись на правила частини 10 статті 153 ЦПК, виходив з того, що заява не відповідає вимогам статті 151 ЦПК, якою передбачено форму та зміст заяви. Заявник не обгрунтував, чому необхідно застосувати забезпечення позову; не навів доводів і посилань на докази щодо обставин, які підтверджують потребу застосувати забезпечувальні заходи; їх відповідність фактичним обставинам спору й можливим наслідкам їх застосування або не застосування. Проте не з усіма висновками суду можна погодитись. Так, відповідно до статті частини 1 статті 151 ЦПК заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. За правилами частини 10 статті 153 ЦПК суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Заяву про забезпечення позову подано ОСОБА_1 одночасно з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну черговості одержання права на спадкування за законом. У заяві ОСОБА_1 зазначені: суд, до якого подається заява; прізвище, ім`я та по батькові позивача, його представника, відповідача та третю особу, їх місце знаходження та інші ідентифікаційні данні; предмет позову (зміна черговості одержання права на спадкування за законом). Необхідність забезпечення позову позивачка обгрунтовувала тим, що після смерті її онука ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини звернувся його батько відповідач ОСОБА_2 , за заявою якого відкрито спадкову справу. 16 вересня 2020 року закінчується шестимісячний строк на звернення спадкоємців з заявою про прийняття спадщини і відповідачу буде видано свідоцтво про право на спадщину за законом та буде зареєстроване його виключне право на спадкове майно, що дасть можливість ОСОБА_2 на власний розсуд ним розпоряджатись. Оскільки цей право ОСОБА_1 оспорює, наводячи підстави, передбачені статтею 1259 ЦК, позивачка просила вжити відповідні заходи забезпечення позову, а саме на час розгляду справи заборонити приватному нотаріусу видавати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину та реєструвати його право власності на спадкове майно. Заявник зазначала, що невжиття забезпечувальних заходів та можливі наслідки отримання відповідачем виключного права на розпорядження спадковим майном зробить неможливим поновлення її прав на це майно у разі задоволення позову. Отже, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову за змістом та формою відповідає вимогам частини 1 статті 151 ЦПК та містить всі можливі (за конкретними обставинами) відомості для розгляду її по суті. Недостатня обгрунтованість заяви, недоведеність обставин, на які посилається заявник, відсутність достатніх доказів можливих наслідків невжиття забезпечувальних заходів та інше може бути підставою для відмови у задоволенні заяви при розгляді її по суті. Саме на такий підхід при розгляді питань щодо забезпечення позову (по суті) послався суд першої інстанції, навівши правові позиції, які висловив Верховний Суд при перегляді в касаційному порядку судових рішень про забезпечення позову. Оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам статтей 151,153 ЦПК та загальному принципу доступу до суду, який виключає надмірний формалізм при вирішенні процесуальних питань, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню. Враховуючи, що заява ОСОБА_1 по суті судом першої інстанції не розглядалась, вона підлягає направленню до того ж суду для розгляду по суті. При вирішенні питання про вжиття забезпечувальних заходів суду, окрім вимог процесуального законодавства, необхідно звернути увагу на правила нотаріального законодавства щодо підстав зупинення вчинення нотаріальних дій, зокрема, видачі правовстановлюючих документів. Керуючись статями 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2020 року скасувати, а матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову направити до того ж суду для розгляду. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в частині забезпечення позову. Головуючий О.О.Данилова Судді: В.В.Коломієць Н.О.Шаманська ________________________________ повну постанову складено 12 жовтня 2020 року