Постанова 4811 № 466/4914/17

Справа № 466/4914/17 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І. Провадження № 22-ц/811/1788/19 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. Категорія: 60 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Крайник Н. П. суддів: Шеремети Н.О., Мельничук О.Я. при секретарі: Симець В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи - Третьої Львівської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування,- в с т а н о в и в: 07.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив визнати його спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 , визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що самоусунулися від права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , усунути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , визнати за ним - ОСОБА_1 право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 і 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 та грошовий вклад в ПАТ КБ «Приватбанк» у сумі 13470,48 доларів США згідно з договором №SAMDNWFD 0071400714301 DSL 01.12.2016 року. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_4 , який був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , проте фактично проживав протягом останніх десяти років за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідачі ОСОБА_2 (дружина) та ОСОБА_3 (донька) є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 . Однак, вважає і дружину і доньку спадкодавця такими, що самоусунулися від права на спадкування, оскільки, знаючи, що спадкодавець зловживає спиртними напоями, залишили його у безпорадному стані: не надавали йому ні матеріальної, ні медичної чи іншої допомоги, не несли жодних витрат по організації похорону та навіть не знали, коли брат помер. Відповідачі не проживали зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час. Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи - Третьої Львівської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням усіх обставин справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що, відмовляючи у задоволенні його позовних вимог, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 229 ЦПК України, не надав належної оцінки доказам, що знаходять в матеріалах справи. Зокрема, судом не враховано медичні карки стаціонарного хворого ОСОБА_4 , з яких вбачається, що останній мав проблеми зі здоров`ям, а саме: психопатія істеричного типу, абстинентний сидром, хронічний алкоголізм 2-ї стадії, у зв`язку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні у КЗ ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня». Поза увагою суду залишилося те, що саме він постійно відвідував брата ОСОБА_4 та допомагав йому матеріально, оскільки такий за станом здоров`я не міг самостійно забезпечити собі належні умови проживання. Судом не враховано, що дружина брата ( ОСОБА_2 ) та його дочка ( ОСОБА_3 ). ухилялися він надання допомоги спадкодавцеві - ОСОБА_4 , якої той потребував, що підтверджується показами свідків, допитаних судом першої інстанції. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. У засіданні колегії суддів представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_5 скаргу підтримала з підстав, наведених у ній, просила скаргу задоволити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення. Яким позов задоволити в повному обсязі. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 проти скарги заперечив, просив у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до змісту ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу. Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За змістом частини п`ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року по справі № 766/810/17, провадження № 61-37615св18 (ЄДРСРУ № 80783119), від 11 лютого 2019 року по справі № 756/11676/16-ц, провадження № 61-34600св18 (ЄДРСРУ № 79806136) та ін. Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відтак, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є його донька ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_2 . Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №472. Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 228/17 від 18 березня 2017 року причину смерті ОСОБА_4 визначити не можливо. 20.03.2017 року між ОСОБА_7 (син позивача ОСОБА_1 ) та ритуальною службою ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» укладено договір-замовлення на організацію та проведення поховання ОСОБА_4 30 березня 2017 року ОСОБА_1 подав до Третьої Львівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, на підставі якої після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , було заведено спадкову справу № 188/2017. Як вбачається з матеріалів спадкової справи №188/2017, 21 квітня 2017 року до Третьої Львівської державної нотаріальної контори звернулися ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини та ОСОБА_2 з заявою про відмову від прийняття спадщини за законом на користь дочки ОСОБА_3 . Судом на підставі показів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 встановлено, що ОСОБА_4 допомоги не потребував, самостійно себе забезпечував та матеріально допомагав доньці ОСОБА_3 . Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 помер у віці 59 років, а тому не був людиною похилого віку, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що спадкодавець ОСОБА_4 перебував в безпорадному стані та потребував допомоги. З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю. Як вбачається з наявних матеріалів справи, у такій відсутні докази того, що до дня смерті спадкодавець ОСОБА_4 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував в безпорадному стані, звертався за допомогою до відповідачів про надання такої допомоги, а відповідачі, маючи змогу надавати таку допомогу, ухилялися від її надання. Крім того, оглянуті в судовому засіданні судом апеляційної інстанції медичні карти стаціонарного хворого КЗ ЛОР «Львівської клінічної психіатричної лікарні» Воробйова Сергія Івановича: № 7178 від 13.10.1975 року; № 5438 від 16.06.1982 року; № 10950 від 22.12.1983 року; № 530 від 18.01.1984 року; № 3729 від 23.04.1984 року; № 5431 від 11.06.1984 року; № 7717 від 20.08.1984 року; № 8613 від 15.09.1984 року; № 9930 від 24.10.1984 року; № 73 від 03.01.1985 року; № 3588 від 06.04.1985 року; № 10319 від 18.10.1985 року; № 9108 від 21.10.1986 року; № 6096-06 від 08.08.2006 року, надані КЗ ЛОР «Львівська клінічна психіатрична лікарня» на виконання ухвали Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року, не свідчать про перебування спадкодавця ОСОБА_4 у безпорадному стані та не доводять його потребу в сторонній допомозі, зокрема в допомозі дружини ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_3 . Діагнози, з приводу яких проходив лікування спадкодавець у КЗ ЛОР «Львівська клінічна психіатрична лікарня» - хронічний алкоголізм та психопатія, ускладнена алкоголізмом, не передбачають стороннього догляду, оскільки у медичних висновках відсутні рекомендації щодо необхідності стороннього догляду, останній раз спадкодавець проходив лікування в серпні 2006 року, обмежено дієздатним чи недієздатним у зв`язку з психічним захворюванням чи внаслідок зловживання спиртними напоями спадкодавець ОСОБА_4 не визнавався. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 квітня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 12 жовтня 2020 року. Головуючий: Крайник Н. П. Судді: Шеремета Н. О. Мельничук О. Я.