Постанова Закарпатський апеляційний суд № 300/477/19

Справа № 300/477/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 01 жовтня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Джуги С.Д. і Кожух О.А., з участю секретаря Волощук В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Свалявського районного суду від 22 жовтня 2019 року (у складі судді Жиганської Н.М.) за клопотанням ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову та закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Воловецького районного нотаріального округу Заяць Світлана Андріївна, про визнання недійсним придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні справи про банкрутство, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 в жовтні 2019 р. звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову та закриття провадження у справі (а.с.188-191). Просив: -скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Воловецького районного суду від 13 червня 2019 р. у справі № 300/477/19 у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 710,68 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; -закрити провадження у справі. На обґрунтування клопотання указав, що він став переможцем аукціону з продажу спірного майна, однак на це майно накладено арешт, що обмежує можливість заявника здійснювати господарську діяльність, користуватися і розпоряджатися власним майном, що призвело до обмеження прав заявника. При вжитті заходів забезпечення позову, що стало наслідком прийняття ухвали Воловецького районного суду від 13 червня 2019 р., судом було порушено правила підсудності. Ухвалою Свалявського районного суду від 22 жовтня 2019 р. клопотання ОСОБА_2 задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Воловецького районного нотаріального округу Закарпатської області Заяць С.А. про визнання придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна в провадженні справи про банкрутство недійсним закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК Українита роз`яснено ОСОБА_1 , що розглядцієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Воловецького районного суду від 13.06.2019 р. у справі № 300/477/19 у вигляді арешту на нерухоме майно, а саме: на нежитлові будівлі загальною площею 710.68 м.кв, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу. Доводить про порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого: -суд не зреагував належним чином на заяву позивача про відкладення розгляду справи; -суд дійшов помилкового висновку про підсудність справи господарському судочинству; -суд безпідставно скасував заходи забезпечення позову. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Узагальнені доводи заперечення зводяться до законності та обґрунтованості судового рішення, і безпідставності доводів апеляційної скарги. Суд виходив із того, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції оскільки він прийнятий з порушенням норм процесуального права, відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню, із таких мотивів. Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову та закриття провадження у справі, мотивуючи його тим, що ухвалою Воловецького районного суду від 13 червня 2019 р. було накладено арешт на нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі загальною площею 710,68 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 став переможцем аукціону з продажу майна, на яке було накладено арешт, що обмежує можливість здійснювати господарську діяльність, користуватися та розпоряджатися власним майном. Фактично доводи клопотання про скасування заходів забезпечення позову зводяться до того, що судом першої інстанції порушено правила підсудності через те, що в господарському суді Закарпатської області розглядається справа про банкрутство ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств», а відтак суд першої інстанції не мав процесуальних підстав для розгляду заяви про забезпечення позову за правилами цивільної юрисдикції, тому заходи забезпечення позову вжитті ухвалою Воловецького районного суду від 13 червня 2019 р. належить скасувати, а провадження у справі закрити. ОСОБА_2 вже звертався до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову та закриття провадження у справі в липні 2019 р. (т.1 а.с.73-76), де обґрунтування підстав є аналогічними тим, які є предметом теперішнього судового розгляду. Ухвалою Воловецького районного суду від 27 серпня 2019 р. у задоволенні такого клопотання було відмовлено (т.1 а.с.157-158). Ця ухвала ОСОБА_2 не оскаржувалася. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Право на доступ до суду є невід`ємною складовою права на справедливий суд, передбачений частиною першою статті 6 Конвенції. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір, і має судова юрисдикція. Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. За приписами пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. При вирішені питання про відкриття провадження у справі суд повинен з`ясувати чи належить справа до розгляду цивільної юрисдикції, та чи не підлягає розгляду за правилами іншого виду судочинства, зокрема відповідно до статей 1, 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до статті 353 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі може бути оскаржена з підстав порушення підсудності (у редакції чинній до 15 січня 2020 р.). Аналіз указаної норми процесуального права говорить про те, що оскарженню із підстав порушення підсудності підлягає саме ухвала про відкриття провадження у справі. Із матеріалів справи вбачається, що ухвала судді Воловецького районного суду від 03 липня 2019 р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі ОСОБА_2 не оскаржувалася (т.1 а.с.61). Отже, ЦПК України не передбачено можливості подавати заяву про скасування заходів забезпечення позову саме з підстав порушення правил юрисдикції. Суд першої інстанції, розглядаючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову, повинен був керуватися виключно положеннями ст. 158 ЦПК України, яка регламентує указані правовідносини, а не закривати провадження у справі та скасовувати заходи забезпечення позову з підстав порушенням правил підсудності. Згідно з положеннями п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У контексті наведеного та відповідно до вимог ст. 379 ч.1 п.4 ЦПК України оскаржена ухвала підлягає скасуванню як незаконна, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись п.6 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 379, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 2.Ухвалу Свалявського районного суду від 22 жовтня 2019 року скасувати. 3.У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову та закриття провадження у справі відмовити, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 5.Повне судове рішення складено 12 жовтня 2020 р. Судді: