Постанова Київський апеляційний суд № 761/19251/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/19251/20 Головуючий у 1-й інст. - Мальцев Д.О. Апеляційне провадження 22-ц/824/10355/2020 Доповідач - Рубан С.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Рубан С.М. суддів Заришняк Г.М., Мараєва Н.Є. при секретарі Букалов В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року, постановлену у складі судді Мальцева Д.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «РЕНТ КАР» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «РЕНТ КАР», в якому просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 4 731 959 грн 94 коп. отриманих на виконання недійсного правочину та судові витрати. Одночасно з поданням позову ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «РЕНТ КАР» - автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S560» 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.09.2018 року. Позивач посилається на те, що він звернувся до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів, сплачених на виконання умов нікчемного правочину в розмірі 4 731 959, 94 грн. Між позивачем та відповідачем було укладено Договір оперативного лізингу від 07.09.2018 року, відповідно до умов якого позивач отримав у користування вказаний вище автомобіль з можливістю викупу транспортного засобу. Однак, згодом позивачу стало відомо, що укладений між сторонами договір є нікчемним відповідно до закону. Позивач звертався з Претензією до відповідача, проте сплачені за Договором кошти позивачу повернуті не були. Крім того, спірний автомобіль представники відповідача намагались відібрати у позивача, з чого останній робить висновок про ухилення відповідача від повернення коштів. Відповідач має намір відчужити зазначений автомобіль. Невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду. Забезпечення позову в частині заборони відчуження ТОВ Лізингова компанія «РЕНТ КАР» з можливістю користуватись даним транспортним засобом, в тому числі з метою провадження господарської діяльності (передача автомобіля в оренду) жодним чином не спричинить збитків відповідачу, при тому, що ринкова вартість автомобіля становить 2 910 082 грн 00 коп., що є значно меншою від ціни позову. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «РЕНТ КАР» - автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S560» 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.09.2018 року. Посилається на те, що в заяві про забезпечення позову в повній мірі обґрунтовано та підтверджено доказами необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача. Зокрема, зазначено та надано докази, що розмір статутного капіталу відповідача становить лише 3 000 000 грн., а позов пред`явлено на суму 4 731 959 грн 94 коп., тому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. В заяві обґрунтовано співмірність забезпечення позову заявленим позовним вимогам, оскільки ринкова вартість автомобіля, на який просить накласти арешт позивач є значно меншою від ціни позову. Також на підтвердження обґрунтованості заяви суду надано докази ухилення відповідача від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги (копія листа від 19.05.2020 року, копія претензії (вимоги) від 13.06.2020 року. Крім того, суду надано докази вжиття відповідачем заходів не передбачених законодавством щодо відібрання автомобіля у ОСОБА_1 , який перебував у його користуванні, а також докази наміру відповідача відчужити автомобіль, про що неодноразово зазначали представники відповідача та вказана обставина підтверджується інформацією із сайту «AUTO.RIA». В судовому засіданні 22 вересня 2020 року представник скаржника підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у апеляційній скарзі. Зазначив, що ОСОБА_1 запропонував відповідачу викупити спірний автомобіль, проте відповідач ніяких переговорів не бажає вести на цю тему та відповідей на вказану пропозицію не надає. Крім того, представники відповідача вилучили у позивача автомобіль. В судовому засіданні 06 жовтня 2020 року представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Посилався на те, що ОСОБА_1 сплатив 3 500 000,00 грн., а потім відмовився сплачувати кошти у зв`язку з тим, що договір лізингу нотаріально не посвідчений. Зазначив, що ОСОБА_1 не має ніякого відношення до спірного автомобіля і на даний час він звернувся до суду з позовом про повернення коштів за договором лізингу. Інші учасники справи в судове засіданні не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено тієї обставини, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій, зокрема, продажу автомобіля, без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що не застосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Заходи забезпечення позову в розумінні норм процесуального закону носять тимчасовий характер і покликані унеможливити настання обставин, за яких виконання ухваленого судом рішення буде утрудненим або взагалі стане неможливим. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «РЕНТ КАР» грошові кошти в розмірі 4 731 959 грн 94 коп. отриманих на виконання недійсного правочину та судові витрати. Посилається на те, що у квітні 2020 року позивачу стало відомо про те, що договір оперативного лізингу автомобіля №07/09/2018 від 07.09.2018 року є недійсним, оскільки його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Після цього ОСОБА_1 припинив здійснювати оплату на виконання умов вказаного договору та направив відповідачу листа від 19.05.2020 року щодо позасудового вирішення даного питання шляхом викупу спірного автомобіля марки «MERCEDES-BENZ S560» 2018 року випуску. 13.06.2020 року позивач направив на адресу відповідача претензію (вимогу) щодо повернення йому в 10-денний термін сплачених коштів на виконання умов договору в сумі 4 913 546 грн. Станом на день подачі позову та заяви про забезпечення позову позивач від ТОВ «ЛК «РЕНТ КАР» відповіді не отримав, кошти йому не повернуто. Апеляційним судом встановлено, що ТОВ «ЛК «РЕНТ КАР» вилучили автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S560», який перебував у користуванні ОСОБА_1 , при цьому відповідач не мав ані рішення суду, ані виконавчого напису нотаріуса, про що ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до поліції про вчинення представниками ТОВ «ЛК «РЕНТ КАР» самоправства. Вилучений 03.06.2020 року автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S560» визнано речовим доказом та передано на зберігання Яремчанському ВП ГУНП в Івано - Франківській області. З відповіді НПУ ГУНП в Івано - Франківській області Надвірнянський відділ поліції Яремчанського відділення поліції від 07.07.2020 року №4076/108/52 апеляційним судом встановлено, що на даний час спірний автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S560» 2018 року випуску переданий представнику ТОВ «ЛК «РЕНТ КАР» (а.с.190). В судовому засіданні в апеляційному суді представник відповідача вказав, що кошти, які були сплачені ОСОБА_1 за договором оперативного лізингу автомобіля на даний час йому не повернуті, оскільки ще немає відповідного рішення суду, але не заперечив, що позивач сплатив більше 2 500 000,00 грн. Оскільки сума пред`явленого позову до ТОВ «ЛК «РЕНТ КАР» у розмірі 4 731 959 грн 94 коп є значною, враховуючи, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу ТОВ «ЛК «РЕНТ КАР» становить 3 000 000,00 грн., автомобіль передано ТОВ «ЛК «РЕНТ КАР» колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами існує спір та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Суд першої інстанції зміст позовної заяви та поданої позивачем заяви про забезпечення позову належним чином не дослідив, не врахував наявність у відповідача реальної можливості до ухвалення рішення у справі розпорядитися автомобілем на власний розсуд та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість та недоведеність позивачем обставин необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Крім того, суд не врахував, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо,наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, судом не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову та накладення арешту на майно - автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S560» 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.09.2018 року, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «РЕНТ КАР». Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 379, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити. Накласти арешт на майно - автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S560» 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.09.2018 року, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «РЕНТ КАР». Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «РЕНТ КАР» (код ЄДРПОУ 40359249, м. Київ, вул. Старокиївська,10Г). Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ). Строк пред`явлення судового рішення до виконання три роки. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12 жовтня 2020 року. Головуючий Рубан С.М. Судді Заришняк Г.М. Мараєва Н.Є.