Постанова 4809 № 394/876/17

ПОСТАНОВА іменем України 01 жовтня 2020 року м. Кропивницький справа № 394/876/17 провадження № 22-ц/4809/1164/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Письменного О.А., за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року у складі судді Партоліної І.П., ВСТАНОВИВ: У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 посилалася на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 01 жовтня 2005 року, за час якого за спільні кошти позивача та відповідача внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту та бюджету придбали майно. Позивач вважає, що дане майно є спільною сумісною власністю, а оскільки шлюбний договір сторони не укладали та будь-яких домовленостей про зміну розміру часток майна не погоджували вважає, що зазначене у позові нерухоме майно підлягає поділу між ними в рівних частках. Добровільно вирішити це питання з відповідачем позивач не може, що і спонукало її звернутись до суду. Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просила суд: - визнати майно житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , будівлю магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 400,00 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль «TOYOTA» Landcruiser 120, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску; автомобіль «MERSEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2000 року випуску, автомобіль «MERSEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску, грошові кошти на рахунку «Депозит Плюс» у розмірі 128 342,78 гривень на рахунку НОМЕР_4 в КФ КБ «Приватбанк», МФО 305299, ОКПО 14360570, грошові кошти на рахунку «Депозит Плюс» у розмірі 100 000,00 гривень на рахунку НОМЕР_5 в КФ «Приватбанк», МФО 305299, ОКПО 14360570, грошові кошти на рахунку «Стандарт» у розмірі 11 000,00 доларів США ( 291456,00 гривень по курсу НБУ) на рахунку НОМЕР_6 в КФ КБ «Приватбанк», МФО 305299, ОКПО 14360570; грошові кошти у розмірі 1 000,00 гривень на рахунку НОМЕР_7 в КФ КБ «Приватбанк» МФО 305299, ОКПО 14360570, об`єктом спільної сумісної власності подружжя; - визнати за позивачкою право власності на 1/2 частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з частини першого та другого поверхів, тамбура, літньої кухні, гаража, сараю, убиральні, колодязя, огорожі, погреба, тамбура; - визнати за позивачкою право власності на 1/2 частку будівлі магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та який складається з частини першого поверху, ганку; - визнати за позивачкою право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 400,00 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки вартість 1/2 частки автомобіля «TOYOTA» Landcruiser 120, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, в розмірі 272376 грн, залишивши автомобіль у власності відповідача; - стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки вартість 1/2 частки автомобіля «MERSEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2000 року випуску, в розмірі 91112,10 грн, залишивши автомобіль у власності відповідача; - стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки вартість 1/2 частки автомобіля «MERSEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску, в розмірі 160122,75 грн, залишивши автомобіль у власності відповідача; - стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки 1/2 частку грошових коштів на рахунку «Депозит Плюс» у розмірі 128 342,78 грн на рахунку НОМЕР_4 в КФ КБ «Приватбанк», МФО 305299, ОКПО 14360570, грошових коштів на рахунку «Депозит Плюс» у розмірі 100 000 грн на рахунку НОМЕР_5 в КФ «Приватбанк», МФО 305299, ОКПО 14360570, грошових коштів на рахунку «Стандарт» у розмірі 11 000 доларів США ( 291456,00 грн по курсу НБУ) гривень на рахунку НОМЕР_6 в КФ КБ «Приватбанк», МФО 305299, ОКПО 14360570; грошових коштів у розмірі 1 000 грн на рахунку НОМЕР_7 в КФ КБ «Приватбанк» МФО 305299, ОКПО 14360570. - визнати за позивачкою право особистої власності на житловий будинок з нежитловим приміщенням магазину по АДРЕСА_2 . Відповідач з врахуванням неодноразових уточнень подав до суду зустрічний позов до позивачки, в якому просив: - визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_3 ; - визнати удаваними в частині покупця: договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 13 листопада 2014 року, що укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як продавцями з однієї сторони та ОСОБА_3 як покупцем, що посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Тереховою С.В. встановивши дійсним покупцем за договором ОСОБА_1 ; договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , що укладений між ОСОБА_7 з однієї строни як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем від 21 вересня 2017 року, що посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Тітаренко Н.В., встановивши дійсним покупцем за договором ОСОБА_1 ; договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 05 вересня 2017 року, що посвідчений приватним нотаріусом Степаненко Р.Г. Новоархангельського районного нотаріального округу, встановивши дійсним покупцем за договором ОСОБА_1 . - в ході поділу спільно нажитого майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на: житловий будинок з нежитловим приміщенням магазину в АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер 3521786000:51:000:0160 по АДРЕСА_2 ; житловий будинок в АДРЕСА_6 ; автомобіль «MERSEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2000 року випуску; автомобіль «MERSEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску; - в ході поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на паєнагромадження в житлово-будівельному кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на придбання квартири АДРЕСА_7 , квартири АДРЕСА_5 ; № НОМЕР_8 по АДРЕСА_8 , житлового будинку АДРЕСА_1 . Стягнути із ОСОБА_1 на його користь різницю у вартості спільно нажитого майна в сумі 751836,50 грн. Свої зустрічні вимоги відповідач мотивував тим, що за час перебування у шлюбі із позивачем було набуто у власність три квартири у м. Кропивницькому, земельну ділянку по АДРЕСА_2 , житловий будинок по АДРЕСА_1 . За час спільного проживання однією сім`єю було збудовано житловий будинок з нежитловим приміщенням магазину по АДРЕСА_2 , житловий будинок у АДРЕСА_6 та придбано автомобілі: «MERSEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , «MERSEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 та «TOYOTA» Landcruiser 120, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Фактично все майно було придбане за його зароблені кошти, оскільки позивачка була оформлена підприємцем лише формально, а всією господарською діяльністю на СТО та магазинах він займався особисто зі своїми працівниками. Звернувшись до адвоката та перевіривши дані реєстрів прав власності було встановлено, що дві квартири у м. Кропивницький придбані за спільні кошти, які він надавав позивачці, ОСОБА_1 оформила на свою дочку від попереднього шлюбу - ОСОБА_3 . Нерухомість у ЖБК «Капучіно», а саме на квартиру АДРЕСА_7 позивач не встигла зареєструвати на ОСОБА_3 , а лише звернулась до державного реєстратора з можливістю замінити власника квартири із себе на дочку, хоча саме позивачка повністю сплатила кошти за пайовий внесок. ОСОБА_3 на момент придбання квартир мала 20 років, навчалась у ВНЗ на платній основі, за навчання якої сплачувала ОСОБА_1 за кошти, які відповідач їй надавав, а тому не могла мати таких коштів та заробітку, які б дозволили їй придбати нерухомість на таку значну суму. На придбання будинку по АДРЕСА_1 кошти на його придбання були отримані позивачкою з місця зберігання ним коштів у його житловому будинку і оформлено купівлю будинку на матір позивачки. Згоди на розпорядження коштами він позивачці не надавав, остання оформила спільне сумісне майно на третіх осіб з метою уникнення поділу майна подружжя, а тому такі угоди в частині визначення покупців є удаваними. Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його розподілу задоволено частково. Визнано об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час перебування у шлюбі - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , - будівлю магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; - автомобіль «TOYOTA» Landcruiser 120, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску; - автомобіль «MERSEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2000 року випуску; - автомобіль «MERSEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з частини першого та другого поверхів, тамбура, літньої кухні, гаража, сараю, убиральні, колодязя, огорожі, погреба, тамбура, припинивши право спільної сумісної власності. Залишено у власності ОСОБА_2 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з частини першого та другого поверхів, тамбура, літньої кухні, гаража, сараю, убиральні, колодязя, огорожі, погреба, тамбура. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з частини першого поверху, ганку, припинивши право спільної сумісної власності. Залишено у власності ОСОБА_2 1/2 частку будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з частини першого поверху, ганку. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 400,00 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Залишено у власності ОСОБА_2 1/2 частку земельної ділянки площею 400,00 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «TOYOTA» Landcruiser 120, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, у розмірі 272376 грн. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «MERSEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2000 року випуску, у розмірі 91112 грн 10 коп, залишивши автомобіль у власності ОСОБА_2 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «MERSEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску, у розмірі 160122 грн 75 коп. Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «MERSEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску, припинивши право спільної сумісної власності. В іншій частині вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його зустрічного позову. ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_9 підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили її задовольнити. ОСОБА_10 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині визнання будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 права спільної сумісної власності та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 400,00 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з ухваленням в цій частині нового рішення, виходячи з такого. Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 01 жовтня 2005 року сторони уклали шлюб, який зареєстрований у Тишківській сільській раді Добровеличківського району Кіровоградської області, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб (т.1 а.с.7). Від шлюбу сторони мають трьох дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.12-14). Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Судом також встановлено, що в період шлюбу 26 травня 2010 року на ім`я ОСОБА_2 було видано свідоцтво на право власності на житловий будинок № НОМЕР_9 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з частини першого та другого поверхів, тамбура, літньої кухні, гаража, сараю, убиральні, колодязя, огорожі, погреба, тамбура, та яке зареєстроване в Ульянівському комунальному міжміському бюро технічної інвентаризації 26 травня 2010 року (т.1 а.с.17). 26 травня 2010 року на ім`я ОСОБА_2 було видано свідоцтво на право власності на будівлю магазину № НОМЕР_10 , розташованого за адресою: вулиця Свердлова, 63 в смт Новоархангельськ Кіровоградської області, який складається з частини першого поверху, ганку, яке зареєстроване в Ульянівському комунальному міжміському бюро технічної інвентаризації 26 травня 2010 року (т.1 а.с.18). ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 400,00 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , наданої для розміщення магазину, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 029213 від 22 травня 2007 року (т.1 а.с.19). Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру МВС України в Кіровоградській області на ім`я ОСОБА_2 були зареєстровані транспортні засоби, а саме: - 27 березня 2010 року автомобіль «TOYOTA» Landcruiser 120, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, який 02 серпня 2017 року був перереєстрований на нового власника за договором купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ за №7142; - 28 лютого 2006 року автомобіль «MERSEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2000 року випуску. Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 автомобіль «MERSEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2000 року випуску зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с.20) Відповідно до копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 06 червня 2012 року за ОСОБА_1 зареєстрований автомобіль «MERSEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску (т.1 а.с.20). Згідно з свідоцтвом на право власності на приміщення магазину продовольчих товарів від 31 серпня 2009 року №942/18, розташованого в АДРЕСА_2 , який складається з будівлі та однієї споруди, яке зареєстроване в Ульянівському міжміському бюро технічної інвентаризації 31 серпня 2009 року (т.4 а.с.24). 30 липня 2013 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0149 га, кадастровий номер - 3521786000:51:000:0160, яка розташована на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області для розміщення магазину продовольчих товарів в АДРЕСА_2 . Даний договір посвідчений державним нотаріусом Добровеличківської державної нотаріальної контори Левітчук Г.Б. 30 липня 2013 року за реєстровим №1465 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 30 липня 2013 року, номер запису про право власності 1921488 (т.4 а.с.1). 13 листопада 2014 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Тєрєховою С.В., та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 13 листопада 2014 року, номер запису про право власності - 7680010 (т.2 а.с.39-42). 21 вересня 2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Тітаренко Н.В., внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 21 вересня 2017 року, номер запису про право власності 22459192(т.1 а.с.164-166). 05 вересня 2017 року між ОСОБА_14 (продавцем) та ОСОБА_8 (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_9 , посвідчений приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Степаненко Р.Г. за реєстровим №1446 (т. 6 а.с.152). Висновком експерта від 10 січня 2019 року №180 було встановлено вартість автомобіля «MERSEDES-BENZ», 208 CDI з об`ємом двигуна 2148 куб. м, 2000 року випуску, яка станом на момент проведення експертизи становить 182224,20 грн; автомобіля «MERSEDES-BENZ» Sprinter 315 CDI - 320245,50 грн; автомобіля «TOYOTA» Landcruiser 120, Prado 4.0iV6 5dr( НОМЕР_13 ) Limited 5AT - 544752 грн (т.4 а.с.211-220). Відповідно до договору про сплату внесків у ЖБК «Капучіно-8» від 17 березня 2017 року ОСОБА_1 23 березня 2017 року сплатила внесок у сумі 788736, 50 грн про вступ до асоційованих членів ЖБК та для оплати вартості будівництва об`єкту нерухомості, а саме житлового будинку по АДРЕСА_10 (т.2 а.с.95-101). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 та наявності підстав для їх часткового задоволення. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, що кошти від продажу автомобілів були витрачені відповідачем на потреби сім`ї та в її інтересах і тому на користь позивачки до стягнення підлягає половина вартості спірного майна, оскільки один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя половину вартості спільного майна, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби. Крім того, зазначено, що відчуження одного з автомобілів, а саме автомобіля «TOYOTA» Landcruiser 120, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску,відбулось після припинення фактичних шлюбних відносин. Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду у повному обсязі, виходячи з такого. За положеннями частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Згідно зі статтею 74 СК України у разі, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої у разі, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя. Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном. Проте належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи статтю 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен на підставі доказів встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти подружжя або їх спільна праця. Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. Майно фізичної особи - підприємця, яке придбано за кошти від своєї діяльності підприємця і не в інтересах сім`ї та використовується в його підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність відповідно до статті 57 СК України, а не як об`єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання статей 60, 61 СК України. Якщо майном користується приватний підприємець, то в іншого подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесено майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13. Також у Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі №1-17/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи-підприємця зазначено, що приватне підприємство (або його частка), засноване одним із подружжя, - це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі, вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності. Отже, при поділі майна, яке один з подружжя, який займається підприємницькою діяльністю, використовує у своїй підприємницькій діяльності, першочерговим є встановлення юридичного факту - джерела набуття майна, наявності спільної участі подружжя коштами або працею в набутті майна та мета використання майна (підприємництво чи ні). Згідно з частиною другою статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Апеляційний суд вважає передчасним висновок суду першої інстанції в частині поділу нежитлової будівлі магазину та земельної ділянки по АДРЕСА_9 , оскільки судом не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року про те, що у разі доведення, що спірний магазин набуто за час шлюбу і за особисті кошти, та якщо він використовується підприємцем у підприємницькій діяльності, тому він не підлягає поділу, проте враховується при поділі, тобто право власності іншого з подружжя трансформується у право вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року № 6-79цс13, не встановив відповідних фактичних обставин справи, не дослідив відповідні докази, що є підставою для скасування рішення у цій частині. Судом першої інстанції помилково не враховано при розгляді справи визначення джерела придбання спірного нежитлового приміщення сторонами. Суд першої інстанції не перевірив доводів сторони відповідача щодо того, щоОСОБА_2 займався підприємницькою діяльністю як фізична особа-підприємець до укладення шлюбу з позивачем 01 жовтня 2005 року та отримував дохід, що зокрема підтверджується звітами про доходи від його діяльності за період з 2005 року по 2009 рік (т.4 а.с.115-130). Згідно з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_2 також підтверджується отримання доходу від підприємницької діяльності (т.5 а.с.72-88). Крім того, у суді першої інстанції були допитані свідки, які підтвердили те, що ОСОБА_2 з 2001 року розпочав будівництво на земельній ділянці по АДРЕСА_1 з приміщенням магазину, яке було фактично завершене до осені 2005 року. Зокрема, ОСОБА_15 , допитана у судовому засіданні суду першої інстанції як свідок, показала, що вона є колишньою дружиною відповідача, і під час їхнього добровільного поділу майна, яке відбулося до вересня 2003 року, їй залишилась половина спільного з відповідачем житлового будинку та магазин « ІНФОРМАЦІЯ_6 », ОСОБА_2 залишився магазин продуктів, запчастин та парфум із товаром на суму близько 300000 грн. Крім того, у нього залишились автомобілі - Форд грузовий, Віто, два Камази та причепи. При поділі майна відповідачеві також залишились готівкові кошти близько 90000 доларів США, оскільки вони обидва були підприємцями і здійснювали підприємницьку діяльність. Відповідач у судовому засіданні апеляційного суду підтвердив, що у судовому порядку спір про поділ майна з ОСОБА_15 не розглядався. Відповідно до рішення Новоархангельської сільської ради від 27 січня 2005 року за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 йому було надано земельну ділянку площею 1500 кв. м для спорудження індивідуального житлового будинку та магазину в АДРЕСА_1 (т.7 а.с.53). Зазначені обставини вказують на те, що нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 збудоване за кошти від його підприємницької діяльності та для її здійснення, а тому не може бути визнано спільною сумісною власністю подружжя, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Враховуючи те, що вимога щодо поділу земельної ділянки площею 400,00 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_9 , належала ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії КР №029213, виданого 22 травня 2007 року, цільове призначення - розміщення магазину, є похідною, тому вона також не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції також встановлено, що 31 серпня 2009 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво на право власності на приміщення магазину продовольчих товарів, який розташований по АДРЕСА_2 (т.4 а.с.24). Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_2 власником (користувачем) є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (т.4 а.с.25). У 2010 році Тишківська сільська рада в особі голови сільської ради ОСОБА_13 надала в оренду позивачці в строкове планове користування земельну ділянку земель несільськогосподарського призначення землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в АДРЕСА_2 (т.4 а.с.30-32). Як убачається з довідки Виконавчого комітету Тишківської сільської ради від 29 липня 2013 року №1513 ОСОБА_1 придбала під магазин вищевказану земельну ділянку (т.4 а.с.37). Дохід від здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 підтверджується виписками по рахунку Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (т.2 а.с.147-250, т.3 1-118). Отже, вищевказана земельна ділянка та приміщення магазину за адресою по АДРЕСА_2 є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , оскільки майно було придбане також фізичною особою-підприємцем не за спільні кошти подружжя, а за власні кошти, тому на думку колегії суддів рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим , відповідачем не доведено, що дане нежитлове приміщення придбано за його особисті кошти, тому визнанню права власності на спірну будівлю за відповідачем задоволенню не підлягає. Також судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2018 року, яке не оскаржувалось сторонами та набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано та встановлено, що фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені з вересня 2016 року, що має суттєве преюдиційне значення для вирішення даної справи. У ч. 4 ст. 82 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Отже, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 124 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Враховуючи вказану обставину апеляційний суд погоджується з висновком суду в частині відмови у задоволенні вимог щодо поділу внеску у ЖБК «Капучіно-8» 23 березня 2017 року про вступ до асоційованих членів ЖБК у сумі 788736, 50 грн для оплати вартості будівництва об`єкту нерухомості, а саме житлового будинку по АДРЕСА_10 , оскільки даний внесок здійснено позивачем після припинення фактичних шлюбних відносин, а тому внесені кошти є особистою власністю ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.6 ст.57 СК України Крім того, згідно з інформацією, наданою ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_2 були укладені договори депозитів, а саме: - на період з 06 січня 2017 року на 12 місяців в сумі 11000 доларів СШАна рахунок № НОМЕР_6 ; - на період з 29 грудня 2016 року на 12 місяців в сумі 100000 грн на рахунок № НОМЕР_5 ; - на період з 01 грудня 2016 року на 12 місяців в сумі 65000 грн на рахунок № НОМЕР_14 . - послуга Стандарт Безподатковий 6 місяців від 27 травня 2017 року в сумі 1000 грн. на рахунок № НОМЕР_7 . Тому правильним є висновок суду, що оскільки дані договори були укладені ОСОБА_2 за час окремого проживання із позивачем у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, то кошти, внесені на депозити, є його особистою власністю відповідно до вимог ч.6 ст.57 СК України та поділу не підлягають. Колегія суддів вважає, що вимоги про визнання удаваними в частині покупця - договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 13 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як продавцями з однієї сторони та ОСОБА_3 як покупцем з другої сторони, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Тереховою С.В., та встановлення дійсним покупцем за цим договором ОСОБА_1 ; - договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , укладеного між ОСОБА_7 як продавцем з однієї сторони та ОСОБА_3 як покупцем з іншої сторони, від 21 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Тітаренко Н.В., та встановлення дійсним покупцем за договором ОСОБА_1 ; - договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_9 від 05 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Степаненко Р.Г. Новоархангельського районного нотаріального округу, та встановлення дійсним покупцем за даним договором ОСОБА_1 , є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки відсутні підстави визнання вказаних договорів недійсними, зокрема встановлення судом особи покупцем за спірними договорами без згоди такої особи не передбачено чинним цивільним законодавством. Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні в цій частині зустрічних позовних вимог відповідача і колегія суддів погоджується з висновком суду в цій частині. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на будівлю магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_9 , та земельну ділянку площею 400,00 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_9 , не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, висновок суду не відповідає обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права в цій частині. Зазначене відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для часткового скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року скасувати в частині визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на будівлю магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_9 , та земельну ділянку площею 400,00 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_9 . У позовних вимогах ОСОБА_1 в частині визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_9 , та земельної ділянки площею 400,00 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 , та його поділу відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 жовтня 2020 року. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді С.М. Єгорова О.А. Письменний