Постанова Кропивницький апеляційний суд № 386/385/17

ПОСТАНОВА Іменем України 29 вересня 2020 року м. Кропивницький справа № 386/385/17 провадження № 22-ц/4809/20/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Дуковського О.Л., Чельник О.І., при секретарі - Федоренко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області у складі судді Гарбуз О.С. від 23 липня 2018 року у справі за його позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренко Вадим Володимирович про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, - встановив: У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка (рідна сестра його матері) - ОСОБА_3 . Після її смерті залишилося спадкове майно: житловий будинок та земельна частка (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Зоря», що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КР № 0235602 виданого селянською спілкою «Зоря» Грузької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області на підставі рішення Голованівської райдержадміністрації від 05 березня 1997 року № 89-р. Вказав, що за життя ОСОБА_2 , оскільки він завжди допомагав їй по господарству, мала намір заповісти йому все своє майно, так як дітей у неї не було, але не встигла вчинити заповіт. Вважаючи, що фактично все її майно перейшло до нього, він взяв на себе всі витрати по похованню померлої ОСОБА_2 . Проте, відповідно до законодавства, що діяло на час відкриття спадщини, він не міг її прийняти та оформити. При цьому, зазначив, що всім родичам була відома її воля, зокрема і її сестрі - ОСОБА_2 , яка із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася. Також вона не заперечувала, що продажу ним житлового будинку померлої. Всі оригінали документів ОСОБА_2 зберігаються у нього, весь цей час він добросовісно, відкрито та безперервно користувався земельною часткою (паєм), який належав спадкодавцю. Маючи намір належним чином оформити право власності за набувальною давністю на вказану земельну ділянку, йому стало відомо, що відповідач 04 серпня 2016 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яке було видане приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захарченком Вадимом Володимировичем. Посилаючись на те, що вказане свідоцтво про право на спадщину видане відповідачу безпідставно, позивач просив визнати його недійсним. Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, а також на порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, тому ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14 лютого 2020 року залучено до участі у справі її правонаступників в якості відповідачів - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Грузьке Голованівського району Кіровоградської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 18.01.1999 року Грузькою сільською радою Голованівського району Кіровоградської області /а.с. 62 т. 1/. Згідно копії сертифікату на право на земельну частку (пай), серії КР №0235602, померлій належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки "Зоря" розміром 3,2 га. в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) /а.с. 61 т. 2/. 06.07.2001 року Грузькою сільською радою видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №027243 на ім`я ОСОБА_3 про передачу їй у власність земельної ділянки площею 2,72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3521480800:02:000:0243 /а.с. 84, 85 т. 1/. Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2016 року встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , які доводилися рідними сестрами /а.с.83 т.1/. 04 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренка В.В. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , в якій вказала, що спадщину прийняла фактично, на підставі ст. 548 ЦК 1963 року /а.с.77 т.1/. 04 серпня 2016 року приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренком В.В., ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку № 266 , площею 2,7215 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Грузької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521480800:02:000:1243, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-КР №027243 /а.с. 89 т. 1/. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР(далі -ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. Враховуючи, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і спірні правовідносини виникли до 01 січня 2004 року, вони регулюються нормами ЦК УРСР. Відповідно до статті 524 ЦК УРСР (чинного на момент відкриття спадщини) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Згідно статей 529, 530 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга). Відповідно до статей 548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, (чинної, на час існування спірних правовідносин) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому окладному страхуванню або збори; квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. На підставі статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. З урахуванням викладених норм матеріального права слід дійти висновку, що правом на оспорення свідоцтва про право на спадщину іншого спадкоємця наділяється особа, яка має право на спадкування (прийняла спадщину у встановленому законом порядку) та це право порушується іншою особою, що отримала відповідне свідоцтво на спадщину. Враховуючи те, що позивач не має право на спадкування після смерті ОСОБА_2 , оскільки не відноситься до числа спадкоємців померлої за законом та на його ім`я не було складено заповіту, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. З цих же підстав є помилковими твердження позивача про те, що він фактично вступив і управління та володіння спадковим майном, що підтверджується наявністю в нього оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 0235602 виданого селянською спілкою «Зоря» Грузької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області на підставі рішення Голованівської райдержадміністрації від 05 березня 1997 року № 89-р. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2018 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09.10.2020 Судді: О.А.Письменний О.Л.Дуковський О.І. Чельник