Постанова 4805 № 273/1549/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №273/1549/20 Головуючий у 1-й інст. Михалюк О.П. Категорія 84 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Галацевич О.М., суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №273/1549/20 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка, Товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт імені Шевченка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування Приватного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, скасування державної реєстрації речового права, витребування майна, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області, постановлену 23 липня 2020 року суддею Михалюком О.П. у м. Баранівка, в с т а н о в и в : У липні 2020 року Приватне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка (далі ПСП ім. Шевченка) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Біріт імені Шевченка» (далі Товариство) звернулися до суду із позовом, у якому просили: визнати недійсним свідоцтво про право власності на майновий пай серії ЖИ-6 №355940, виданий 14 червня 2016 року Дубрівською сільською радою Баранівського району на ім`я ОСОБА_1 ; витребувати від ОСОБА_2 на користь співвласників майнових паїв колишнього колективного сільськогосподарського підприємства в особі підприємства - правонаступника (користувача) - ПСП ім.Шевченка нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: зерносховище, площа 555,30 кв.м, телятник, площа 815,46 кв.м, сушарка ОБВ, площа 128,93 кв.м, корівник 2-х рядний, корівник 4-х рядний, площа 2657,13 кв.м, зерносховище, площа 904,17 кв.м, комора, площа 295,04 кв.м; скасувати у державному реєстрі прав державну реєстрацію речового права на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1369874518206 за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 номери записів про право власності 22665929 та 28324534. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що відповідно до договорів купівлі-продажу та свідоцтва про право власності на майновий пай серії ЖИ-6 № 355948, №355951 Товариство є співвласником майнового паю колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, правонаступником (користувачем) якого є ПСП ім.Шевченка. Спірне майно входить до пайового фонду та у незаконний спосіб набуто відповідачами, чим порушено права співвласників майнових паїв. 22 липня 2020 року директор ПСП ім.Шевченка подав заяву, вимоги якої уточнив 23 липня 2020 року (а.с. 131-134 т. 1) та просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1369874518206, заборонивши ОСОБА_2 до вирішення судом спору щодо нерухомого майна, відчужувати у будь-який спосіб, в тому числі шляхом продажу, дарування, міни, внесення в статутний капітал юридичної особи або в інший спосіб (передача в іпотеку, заставу, оренду, найм, тощо), нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: зерносховище, площа 555,30 кв.м, телятник, площа 815,46 кв.м, сушарка ОБВ, площа 128,93 кв.м, корівник 2-х рядний, корівник 4-х рядний, площа 2657,13 кв.м, зерносховище, площа 904,17 кв.м, комора, площа 295,04 кв.м, зареєстроване у Державному реєстрі прав державну реєстрацію речового права за ОСОБА_2 , а також здійснювати оформлення у користування (оренду) або власність земельну ділянку за тією ж адресою під вказаним нерухомим майном. Обґрунтовуючи заяву зазначив, що спірне нерухоме майно є пайовим фондом колишнього КСП і перебувало у користуванні ПСП ім. Шевченка. Вказане майно вибуло з власності співвласників майнових паїв та користувача майна поза їх волею, а тому підлягає витребуванню. Згідно норм законодавства (Указів Президента України) обов`язок по збереженню пайового майна покладено на підприємства-правонаступників (користувачів), яким є ПСП ім. Шевченка, у зв`язку із чим останнє діє в інтересах співвласників майна. Спірне майно оформлено на ОСОБА_3 у незаконний спосіб та у подальшому переоформлено за договорами купівлі-продажу від 10 жовтня 2018 року на ОСОБА_2 з метою створення уявлення про добросовісність набувача, а наступне переоформлення майна на інших осіб, які не є відповідачами, призведе до неможливості виконання судового рішення в частині його витребування. Також стало відомо про намагання ОСОБА_2 оформити під спірним майном земельну ділянку єдиним масивом, що на думку заявника утруднить подальше розпаювання майна. Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 23 липня 2020 року уточнюючу заяву директора ПСП ім. Шевченка про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1369874518206, заборонено ОСОБА_2 до вирішення судом спору щодо нерухомого майна, відчужувати у будь-який спосіб, в тому числі шляхом продажу, дарування, міни, внесення в статутний капітал юридичної особи або в інший спосіб (передача в іпотеку, заставу, оренду, найм, тощо), нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: зерносховище, площа 555,30 кв.м, телятник, площа 815,46 кв.м, сушарка ОБВ, площа 128,93 кв.м, корівник 2-х рядний, корівник 4-х рядний, площа 2657,13 кв.м, зерносховище, площа 904,17 кв.м, комора, площа 295,04 кв.м, зареєстроване у Державному реєстрі прав державну реєстрацію речового права за ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Заборонено ОСОБА_2 до вирішення судом спору щодо нерухомого майна, здійснювати оформлення у користування (оренду) або власність земельну ділянку під нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: зерносховище, площа 555,30 кв.м, телятник, площа 815,46 кв.м, сушарка ОБВ, площа 128,93 кв.м, корівник 2-х рядний, корівник 4-х рядний, площа 2657,13 кв.м, зерносховище, площа 904,17 кв.м, комора, площа 295,04 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1369874518206. В іншій частині вимог уточнюючої заяви про забезпечення позову в інтересах Товариства відмовлено. В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просили скасувати вказане судове рішення. На думку ОСОБА_1 , спірне майно набуто та у подальшому реалізовано ОСОБА_2 у законний спосіб. При постановленні ухвали судом були враховані лише інтереси позивача та не враховано того, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами. Також, вважає, що суд усунувся від формулювання у тексті ухвали її мотивувальної частини, ухвала не містить умов для застосування заходів забезпечення позову та не відповідає меті їх застосування. Аналогічні доводи містяться в апеляційній сказі ОСОБА_2 . Окрім того, ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі зазначив, що обраний позивачем та застосований судом вид забезпечення позову не відповідає позовним вимогам, а наведені у заяві мотиви не свідчать про реальний характер загрози правам заявника. На його думку, суд не врахував, що деяке майно, на яке накладено арешт, перебуває в суборенді, а застосування заходів забезпечення позову може завдати шкоди як орендарю так і суборендарю. Також вказав, що, забороняючи здійснювати оформлення у користування (оренду) або власність земельну ділянку, суд не врахував положень п. 11 ст. 150 ЦПК України та вважає, що такий вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами. Окрім того, вказав, що згідно державного реєстру будь-яке майно у власності позивача відсутнє. В судовому засіданні ОСОБА_2 свою та апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримав, представник позивачів ОСОБА_4 не визнав, посилаючись на безпідставність їх доводів. Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. За змістом ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві, забороною вчиняти певні дії. Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що між сторонами дійсно виник спір щодо правомірності набуття відповідачами права власності на нерухоме майно, яке є предметом спору та належало до пайового фонду КСП, правонаступником якого є ПСП ім. Шевченка. З метою забезпечення позову на майно, яке, на думку заявника, у незаконний спосіб вибуло з пайового фонду та користування підприємства до ОСОБА_1 та у подальшому право на яке оформлено на ОСОБА_2 , ПСП ім. Шевченка у своїй уточненій заяві просило накласти арешт на це майно та заборонити його відчуження. Підприємство послалось на незаконність дій відповідачів по оформленню права власності, можливість наступного переоформлення майна на інших осіб, у зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір та існує об`єктивна можливість вчинення ОСОБА_2 дій щодо розпорядження спірним майном, у суду були достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони його відчуження. Доводи апеляційних скарг відповідачів у цій частині суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування таких заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Посилання ОСОБА_1 на правомірність набуття права власності на спірне майно та його відчуження, стосуються заперечень проти позовних вимог, які не мають значення при вирішенні питання про забезпечення позову. Такі заперечення матимуть значення при вирішенні спору по суті. Доводи ОСОБА_2 про те, що за ПСП ім. Шевченка не зареєстровано право власності на будь-яке майно, на правильність висновків суду не впливає, оскільки заявник є правонаступником КСП, до пайового фонду якого входило спірне майно, обов`язком підприємства є збереження пайового майна, а тому вжиті судом заходи забезпечення позову щодо спірного майна відповідають меті забезпечення позову. Посилання у апеляційній скарзі на можливість спричинення шкоди орендарю або суборендарю спірного майна є безпідставними, оскільки накладення арешту та заборона відчуження майна не перешкоджає його використанню за призначенням, а лише запобігає його відчуженню на час розгляду справи судом. Інші доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині накладення арешту на спірне майно та заборони його відчуження на правильність висновків суду у цій частині не впливають. В той же час, суд вважає помилковим висновок суду у частині наявності підстав забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати оформлення у користування (оренду) або власність земельну ділянку за тією ж адресою під вказаним нерухомим майном. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Оскільки земельна ділянка не є предметом спору, вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати оформлення у користування (оренду) або власність земельної ділянки за адресою спірного майна не є цілком співмірними із заявленими позовними вимогами. Отже, у цій частині доводи апеляційних скарг є обґрунтованими, а постановлена судом ухвала - підлягає скасуванню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 23 липня 2020 року скасувати у частині заборони ОСОБА_2 до вирішення судом спору щодо нерухомого майна, здійснювати оформлення у користування (оренду) або власність земельної ділянки під нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: зерносховищем, площа 555,30 кв.м, телятником, площа 815,46 кв.м, сушаркою ОБВ, площа 128,93 кв.м, корівником 2-х рядним, корівником 4-х рядним, площа 2657,13кв.м, зерносховищем, площа 904,17 кв.м, коморою, площа 295,04 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1369874518206. У іншій частині ухвалу суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 12 жовтня 2020 року.