Постанова 4803 № 179/903/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1089/20 Справа № 179/903/18 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Варенко О.П., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., за участю секретаря Мамедової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення селищної ради, свідоцтв про право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації, В С Т А Н О В И Л А В травні 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він ОСОБА_2 є землекористувачем земельної ділянки площею 0,15 га по АДРЕСА_1 на підставі рішення сесії Магдалинівської селищної ради № 505/4 від 17.12.2008 року, яку було виділено під будівництво житлового будинку. Вказана земельна ділянка площею 0,15 га по АДРЕСА_1 межує з земельною ділянкою по АДРЕСА_2 загальною площею 0,1891 га, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право власності від 17 листопада 2014 року (і.н 29559975 і і.н. НОМЕР_1 ), виданих реєстраційною службою Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області. Також, зазначені ділянки, які належить ОСОБА_3 , межують із земельною ділянкою площею 0,20 га по АДРЕСА_3 , яка знаходиться в користуванні у позивача 2 - ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Магдалинівської селищної ради від 29.11.1996 року № 203/2. Як вбачається з інформації, наданої відповідачем 2 Магдалинівською селищною радою від 22.11.2017 року № 1490, до 2003 року земельна ділянка загальною площею 0,10 га по АДРЕСА_1 знаходилася у користуванні ОСОБА_4 та була вилучена в нього рішенням сесії Магдалинівської селищної ради № 226-13/ХХІV від 24.12.2003 року. З 2003 року по АДРЕСА_1 рішенням сесії Магдалинівської селищної ради № 227/2-13/ХХІV від 24.12.2003 року (в рішенні виправлено на АДРЕСА_4 ) земельна ділянка, загальною площею 0,10 га під будівництво житлового будинку виділена відповідачу ОСОБА_3 . Рішенням сесії Магдалинівської селищної ради № 582/1-29/V від 30.04.2009 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,15 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,04 га (загальною площею 0,19 га). Рішенням сесії Магдалинівської селищної ради № 749-36/VІ від 07.05.2014 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 по АДРЕСА_5 , загальною площею 0,1891 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,15 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,0391 га. На підставі вищезазначеного рішення селищної ради, ОСОБА_3 отримала свідоцтва про право власності на земельні ділянки від 17.11.2014 року. Позивач ОСОБА_2 хоча був зазначений в Актах встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачі на зберігання межових знаків від 13.05.2014 р.; від 15.05.2014 р. як єдиний суміжний землекористувач, але особисто їх не підписував та не погоджувався із визначенням цих меж. Як вбачається з відповіді Магдалинівської селищної ради від 22.11.2017 р. № 1490, ще одним суміжним землекористувачем є позивач 2 - ОСОБА_1 , який взагалі в Актах встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачі на зберігання межових знаків від 13.05.2014 р.; від 15.05.2014 р. не вказаний. Таким чином, не можна стверджувати про погодження меж земельних ділянок, що належать відповідачу ОСОБА_3 із суміжними землекористувачами: ОСОБА_2 і ОСОБА_1 співпозивачами у позові; таким чином згоди на встановлення меж земельних ділянок ОСОБА_3 від інших суміжних землекористувачів у встановлений законом спосіб отримано не було. Крім того позивачі зазначають, що в порушення вимог законодавства ОСОБА_3 були виділені вищевказані земельні ділянки без урахування Магдалинівською селищною радою попередніх рішень щодо надання у користування позивачам суміжних ділянок. При передачі земельних ділянок ОСОБА_3 не були погоджені їх межі із суміжними землекористувачами, що видно з акту встановлення меж земельної ділянки. За таких обставин межі належних відповідачці земельних ділянок не відповідають фактичним межам та ймовірно перетинають земельні ділянки, якими користуються позивачі. За таких умов, позивачі вважають, що рішення сесії Магдалинівської селищної ради № 749-36/VI від 07.05.2014 року, яким було затверджено проект землеустрою щодо виведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 по АДРЕСА_5 загальною площею 0,1891 га, порушує права та законні інтереси суміжних землекористувачів позивачів по справі. Тому просили суд визнати недійсним рішення сесії Магдалинівської селищної ради № 749-36/VI від 07.05.2014 року, визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право власності на земельні ділянки від 17.11.2014 року, скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, що належать ОСОБА_3 на праві власності. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, позивачі звернулись з апеляційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних скарг посилаються на те, що в порушення вимог ЗК України Акти встановлення меж земельних ділянок в натурі та Акти передачі на зберігання межових знаків позивачами не підписувалися, що призвело до накладення меж земельних ділянок відповідача на земельні ділянки, що знаходиться у користуванні позивачів. Вислухавши учасників процесу, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що рішенням Магдалинівської селищної ради № 594/1 33/V від 07 грудня 2008 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність розміром 0,15 га, для будівництва житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 8). Рішенням Магдалинівської селищної ради № 505/4 33/ІV від 01 липня 2005 року ОСОБА_1 надано дозвіл в тимчасове користування строком 25 років прибережної зони розміром 0,25 га по АДРЕСА_5 (т.1, а.с. 11). Рішенням Магдалинівської селищної ради № 582/1-29/V від 30 квітня 2009 року ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,19 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га та ведення особистого селянського господарства 0,04 га (т.1, а.с. 66). Рішенням Магдалинівської селищної ради № 749-36/VI від 07 травня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та надано у власність земельну ділянку площею 0,1891 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га та ведення особистого селянського господарства 0,0391 га (т.1, а.с. 13). Представником ТОВ «Земляни» 13.05.2014 року та 15.05.2014 року складено Акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання та погодження меж земельної ділянки, де суміжним землекористувачем зазначено « ОСОБА_5 » в графі підпис значиться «акт узгоджувальної комісії» (т.1, а.с. 14-15). Актом узгоджувальної комісії Магдалинівської селищної ради від 21 червня 2018 року, а саме п. 6 встановлено, що межі, конфігурація та площа земельних ділянок по АДРЕСА_5 збігаються з технічною документацією на земельні ділянки, що належать ОСОБА_3 (т.1, а.с. 67). 17 листопада 2014 року ОСОБА_3 видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме на земельні ділянки площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства 0,0391 га (т.1, а.с. 16). Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Статтями 125, 126 ЗК України визначено, що виникнення права власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно ст. 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності, зокрема речові права та їх обтяження на земельні ділянки. У відповідності до ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Із матеріалів справи вбачається, що позивачами не зареєстровано у встановленому законом порядку право власності (користування) на земельні ділянки, у зв`язку із чим неможливо встановити їх належність та відповідні межі. Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК Українигромадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Згідно матеріалам справи, виготовлення ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою проведено у відповідності до положень земельного законодавства. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційних скарг про те, що акти встановлення меж земельних ділянок в натурі та Акти передачі на зберігання межових знаків позивачами не підписувалися, що призвело до накладення меж земельних ділянок, підлягають відхиленню оскільки погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Видається, що погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Не надання позивачами своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. За таких обставин, доводи позивачів в апеляційних скаргах фактично зводяться до незгоди із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування, а також переоцінки доказів, проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду. Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачами у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова