Ухвала КЦС ВС № 657/1667/19

Ухвала 12 жовтня 2020 року м. Київ справа № 657/1667/19 провадження № 61-12523ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 05 лютого 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Каховська центральна районна лікарня каховської районної ради» про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання причин та дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Каховська центральна районна лікарня Каховської районної ради» (далі - КНП «Каховська центральна районна лікарня Каховської районної ради»), в якому просила визнати звільнення за прогули без поважних причин незаконним, змінити формулювання причин її звільнення з частини четвертої статті 40 КЗпП України на частину третю статті 38 КЗпП України, змінити дату звільнення на дату ухвалення судового рішення, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 17 000,00 грн. Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 05 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 05 лютого 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2020 року. Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України за подання касаційної скарги не сплачено судовий збір. У касаційній скарзі заявник зазначає, що звільнена від сплати судового збору на підставі положень пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав працівників від незаконного звільнення з роботи, і не входить до структури заробітної плати, оскільки середній заробіток не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ у всіх судових інстанціях. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18). Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позову) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позову) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 заявила вимоги немайнового характеру: про визнання звільнення за прогули без поважних причин незаконним, зміну формулювання причин та дати звільнення, а також вимоги майнового характеру: про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 17 000,00 грн. Таким чином, за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 073,60 грн ((768,40+768,40)х200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055). На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції, або надати документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог закону. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 05 лютого 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 30 жовтня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. І. Усик