Ухвала КАС ВС № 540/1462/19

УХВАЛА 12 жовтня 2020 року м. Київ справа № 540/1462/19 адміністративне провадження № К/9901/25056/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 540/1462/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: Вперше касаційну скаргу на зазначені судові рішення Головне управління ДПС України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - скаржник, ГУ ДПС) подало 18 травня 2020 року, яку Верховний Суд ухвалою від 28 травня 2020 року повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Верховний Суд зазначив, що у касаційній скарзі наведені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку безвідносно до предмета спору. Так, скаржник зазначає, що судами застосовано абз. д) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 820/1407/15, відповідно до якого не тільки прощена сума основного боргу, але й прощені банком проценти за кредитом є додатковим благом, а відтак, включаються до оподатковуваного доходу фізичної особи і підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Натомість, Верховний Суд в ухвалі від 28 травня 2020 року зазначив, що як вбачається зі змісту судових рішень, а так само і доводів касаційної скарги, винесені контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, які були предметом спору у цій справі, стосувалися виключно прощеної банком суми основного боргу позивача за кредитом, а відтак, доведення у касаційній скарзі про наявність підстав для включення і прощених банком процентів виходить за межі предмету спору у цій справі. Відповідно, скаржник визначив підставу касаційного оскарження судових рішень (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України) безвідносно до предмета спору. Крім того, у справі № 820/1407/15 судом касаційної інстанції досліджувалося питання застосування абз. д) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015, а відтак, посилання скаржника на цю постанову Верховного Суду є недоречним. Більш того, питання застосування абз. д) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом. Зокрема, у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 816/2380/17, від 07 лютого 2019 року у справі № 802/598/16-а висловлено позицію, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором Також, як вбачається з ухвали Верховного Суду від 28 травня 2020 року, скаржником було зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо абревіатури «ФОП», яка на переконання скаржника трактується і як "фізична особа-підприємець", і як "фізична особа платник", натомість, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Проте ця вимога скаржником була не дотримана. При цьому, скаржнику було зауважено, що підставою для задоволення позову стало те, що відповідачем не враховано при визначенні суми прощеного боргу розмір курсової різниці відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, що мало наслідком неправильний обрахунок сум податку та військового збору, належних до сплати позивачем. 02 жовтня 2020 року до Суду вдруге надійшла касаційна скарга ГУ ДПС. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Скаржник посилається на ту ж саму постанову Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 820/1407/15, посилання на яку судом же визнано таким, що не доводить застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, в тому числі які викладені у цій постанові. При цьому, у повторно поданій касаційній скарзі скаржник так і не зазначає норми права, які у ній застосовані та подібності правовідносин, до яких ці норми застосовані, що унеможливлює відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою. Звертаючись з даною касаційною скаргою відповідач жодним чином не виправив виявлені судом під час попередніх звернень недоліки касаційної скарги. Текст касаційної скарги є формально ідентичним попередній касаційній скарзі, та не містить передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 540/1462/19. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 540/1462/19 повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя М. М. Яковенко