LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС580/1632/19

від 12.10.2020 · Адміністративна

УХВАЛА 12 жовтня 2020 року м. Київ справа № 580/1632/19 адміністративне провадження № К/9901/24844/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шишова О.О., суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі №580/1632/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу, установив: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області в якому просила визнати протиправними та скасувати: - податкове повідомлення-рішення №0144411303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 28 565 грн. 12 коп., в т.ч. 22 852 грн. 10 коп. основного платежу та 5713 грн. 02 коп. штрафних санкцій; - податкове повідомлення-рішення №0144441303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання з податку додану вартість на загальну суму 24 268 грн. 75 коп., в т.ч. 19 415 грн. основного платежу та 4853 грн. 75 коп. штрафних санкцій; - податкове повідомлення-рішення №0144441303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 342 781 грн. 47 коп., в тому числі 274 225 грн. 18 коп. основного платежу та 68 556 грн. 29 коп. штрафних санкцій; - податкове повідомлення-рішення №0144451303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 340 грн.; - податкове повідомлення-рішення №0144451303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 170 грн.; - рішення №0144431303 від 08.10.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 19 504 грн. 93 коп., в результаті нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 148 321 грн. 35 коп.; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0144421303 від 08.10.2018 про сплату єдиного соціального внеску в сумі 148 321 грн. 35 коп. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у задоволенні позову було відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. Зокрема, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 4 частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, їх розгляд здійснюється виключно за правилами загального позовного провадження. На час звернення позивача з адміністративним позовом, а саме у 2019 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1921 гривні. Предметом позову у цій справі є вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0144411303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 28565 грн. 12 коп., в т.ч. 22852 грн. 10 коп. основного платежу та 5713 грн. 02 коп. штрафних санкцій; - податкового повідомлення-рішення №0144441303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання з податку додану вартість на загальну суму 24268 грн. 75 коп., в т.ч. 19415 грн. основного платежу та 4853 грн. 75 коп. штрафних санкцій; - податкового повідомлення-рішення №0144441303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 342781 грн. 47 коп., в тому числі 274225 грн. 18 коп. основного платежу та 68556 грн. 29 коп. штрафних санкцій; - податкового повідомлення-рішення №0144451303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 340 грн.; - податкового повідомлення-рішення №0144451303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 170 грн.; - рішення №0144431303 від 08.10.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 19504 грн. 93 коп., в результаті нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 148321 грн. 35 коп.; - вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0144421303 від 08.10.2018 про сплату єдиного соціального внеску в сумі 148321 грн. 35 коп. Кожні позовні вимоги окремо не перевищують п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності, а тому, розглядаючи цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, судом не було порушено норм процесуального права. Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься. Отже, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, - ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі №580/1632/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу.

2. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не оскаржується. Суддя-доповідач О.О. Шишов Судді І.В. Дашутін М.М. Яковенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»