Ухвала КАС ВС № 826/7053/18

УХВАЛА 12 жовтня 2020 року м. Київ справа № 826/7053/18 адміністративне провадження № К/9901/24850/20 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шишова О.О., суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року ( про ухвалення додаткового судового рішення) у справі №826/7053/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач) про: - визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17.01.2018 № 8659-17; - визнання протиправним та скасування рішення № 8659-17 про опис майна в податкову заставу від 17.01.2018 № 30551-17; - визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення до інтегрованої карти платника ФОП ОСОБА_1 та до інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» відомостей про сплату податкового зобов`язання за І-й квартал 2014 року з єдиного податку у сумі 17 417,64 грн. відповідно до квитанції від 13.05.2014 № 62 відділення №2 ПАТ «Старокиївський банк» на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2015 у справі № 826/3642/15; - зобов`язання ГУ ДФС у м. Києві внести до інтегрованої карти платника ФОП ОСОБА_1 та до інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» відомості про сплату податкового зобов`язання за І-й квартал 2014 року з єдиного податку у сумі 17 417,64 грн. відповідно до квитанції від 13.05.2014 № 62 відділення № 2 ПАТ «Старокиївський банк» на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2015 у справі № 826/3642/15, а також виключити відомості щодо нарахування будь-яких штрафних санкцій, у тому числі пені, які виникли внаслідок протиправного невнесення відомостей про сплату ФОП ОСОБА_1 податкового зобов`язання за І-й квартал 2014 року. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2020 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 17.01.2018 № 8659-17; - визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу від 17.01.2018 № 30551-17; - зобов`язано відповідача внести до інтегрованої карти платника ФОП ОСОБА_1 відомості про сплату податкового зобов`язання за І-й квартал 2014 року з єдиного податку в сумі 17417,64 грн., відповідно до квитанції від 13.05.2014 № 62 відділення № 2 ПАТ «Старокиївський банк». У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 13.07.2020 позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення в цій справі, в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 3800,00 грн. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення - задоволено. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 3800,00 (три тисячі вісімсот) грн.. 30 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якій просить скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі №826/7053/18 й прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Згідно з частинами першою і другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим,КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням (суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252). У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом. Таким чином, при вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткове судове рішення вирішальним є питання можливості касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2020 року. Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини. Суд першої інстанції, розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження. На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2020 року не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Натомість обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи, що додаткове рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі №826/7053/18 у цій справі з моменту їх ухвалення стали невід`ємною частиною основного судового рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року ( про ухвалення додаткового судового рішення) у справі №826/7053/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна, зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. О. Шишов Судді І. В. Дашутін М. М. Яковенко