Постанова 4857 № 260/907/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/907/20 пров. № А/857/9706/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В., суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі № 260/907/20 (головуючий суддя Микуляк П.П., час ухвалення 09:01 год., м. Ужгород, повний текст рішення складений 13 липня 2020 року) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : 07 квітня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області від 19 березня 2020 року № 0101/07-16-33-05/2649100015-ТД-ФС-05 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 47 230,00 грн. Рішенням від 01 липня 2020 року Закарпатський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю. Визнав протиправною та скасував постанову Управління Держпраці у Закарпатській області № 0101/07-16-33-05/2649100015-ТД-ФС-05 від 19 березня 2020 року. Також суд стягнув на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області судові витрати у розмірі 840,80 гривень. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління Держпраці у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та з порушенням норм матеріального права. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що згідно акту проведеної посадовими особами ГУ ДПС у Закарпатській області перевірки від 11.02.2020 року № 0101/07-16-33-05/ НОМЕР_1 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність в магазині ,,Димо ходи, який знаходиться на ринку Краснодонців за адресою: АДРЕСА_1 . Під час проведення перевірки встановлено, що у вищезгаданому магазині знаходився та реалізовував димоходи та ком плектуючі до них гр. ОСОБА_2 . Посадовим особам Голо вного управління Державної податкової служби у Закарпатській області вищезазначена особа пояснила, що стажується у магазині ,,Димоходи дру гий день. Однак, ні трудовий договір, ні цивільно - правову угоду йому уклас ти не пропонували. Таким чином, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допус тив порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України в час тині використання праці громадянина ОСОБА_2 без укладення з ним письмового трудового договору. За таких обставин відповідач вважає правомірною оскаржену постанову, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. ФОП ОСОБА_1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав. Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 11 лютого 2020 року посадовими особами ГУ ДПС у Закарпатській області проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації, за результатами якої складено Акт від 11 лютого 2020 року № 0101/07-16-33-05/ НОМЕР_1 . В Акті зазначено, що ФОП ОСОБА_1 провадить підприємницьку діяльність в магазині ,,Димоходи, який розташований на ринку Краснодонців за адресою: АДРЕСА_1 . На час перевірки в магазині знаходився ФОП ОСОБА_1 та реалізовував димарі та комплектуючі до димоходів одноосібно. Також в Акті додатково зазначено, що в магазині знаходився і громадянин ОСОБА_2 , який пояснив, що стажується другий день, трудовий договір не представлено. Таким чином, перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. 19 березня 2020 року Управління Держпраці у Закарпатській області винесло постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № 0101/07-16-33-05/2649100015-ТД-ФС-05, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладений штраф у розмірі 47 230,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності належними та допустимими доказами факту допущення працівника до роботи без оформлення трудового договору, а тому, на думку суду першої інстанції, оскаржена постанова про накладення штрафу прийнята всупереч норм чинного законодавства, є неправомірною та підлягає скасуванню. Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними. Так, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю (КЗпП) України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Процедура та порядок призначення і проведення фактичної перевірки позивачем не оскаржується, а тому колегія суддів не здійснює аналіз правомірності такого контролюючого заходу. Оскаржене рішення відповідача прийняте на підставі акту перевірки, здійсненої посадовими особами ГУ ДПС України у Закарпатській області, в якому зафіксоване порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю, що виразилось у фактичному допуску працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин. Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Відповідно до частини 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною 2 ст. 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження. За змістом частин 3 та 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі Порядок №509). Так, абзацом 1 п. 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту). Відповідно до абзацом 2 п. 2 Порядку №509, штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, уході якої виявлені порушення законодавства про працю. Справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку (п. 3 Порядку №509). Абзац 2 п. 4 Порядку №509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу. Суд першої інстанції ретельно дослідив матеріали справи та встановив, що згідно акту перевірки ФОП ОСОБА_1 реалізовував димарі та комплектуючі до димоходів одноосібно. Також в акті додатково зазначено, що в магазині знаходився і громадянин ОСОБА_2 , який пояснив, що стажується другий день, трудовий договір не представлено. Однак власноручно підписане ОСОБА_2 пояснення відсутнє. Суд першої інстанції допитав в якості свідка ОСОБА_2 , який повідомив, що жодних пояснень представникам ГУ ДПС у Закарпатській області не надавав, про ,,проходження стажування чує вперше. Додатково пояснив, що в день проведення фактичної перевірки (11.02.2020 року) перебував у магазині нетривалий час. Особа, яка проводила перевірку йому не представлялася, ідентифікуючих документів не надавала. Трудові відносини з ФОП ОСОБА_1 відсутні. Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2). Відповідно до приписів ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина 1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскарженої постанови Управління Держпраці у Закарпатській області від 19 березня 2020 року № 0101/07-16-33-05/2649100015-ТД-ФС-05 та її скасування, оскільки відповідач, на якого в силу приписів ч.2 ст. 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надав суду жодного доказу на підтвердження факту допуску позивачем працівника до роботи без оформлення трудового договору. Так, відповідач не навів жодного аргументу на спростування показань допитаного судом свідка ОСОБА_2 , які відповідно до пункту 3 частини 2 статті 72 КАС України є належними доказами. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі № 260/907/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 12.10.2020.