Постанова 4855 № 640/16416/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16416/20 Головуючий у 1 інстанції: Кузьменко А.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Бужак Н.П. Парінова А.Б. За участю секретаря Волошка О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та скасування постанови, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила: - визнати дії заступника Начальника відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андросович Наталії Василівни щодо винесення постанови від 05 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 48111055 про стягнення виконавчого збору у розмірі 186 186 грн 67 коп. протиправними; - визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стягнення виконавчого збору від 05 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 48111055. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що підставою для стягнення виконавчого збору, у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів, є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 липня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48111055 з примусового виконання виконавчого листа № 761/31846/14-ц, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 15 червня 2015 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 1 860 039,79 грн. та судового збору по 1827,00 грн. з кожного. 13 липня 2015 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, направлено до ДАІ у м. Києві до виконання, сторонам до відома. 14 липня 2015 року державним виконавцем направлено запити до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України у м. Києві, в електронній формі направлено запити до Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України. Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 липня 2015 року накладено арешт на рухоме майно боржника, згідно витягу про реєстрацію в ДРОРМ. Згідно Інформаційної довідки з ДРРП на нерухоме майно від 22 липня 2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано гаражний бокс ( гараж НОМЕР_1 ) в Оболонському районі м. Києва в Кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів. Відповідно до заяви стягувача, яка надійшла до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 17 серпня 2015 року, ОСОБА_1 є власником іменних акцій в кількості 521 658 шт. в Публічному акціонерному товаристві «ПАКЕТ» на загальну суму 130414,50 грн. 26 серпня 2015 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про розшук майна боржника та направлено до УДАІ для виконання. До Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява стягувача від 02 вересня 2015 року щодо накладення арешту на вищезазначені акції боржника (позивача). Згідно відповіді Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України у м. Києві від 09 вересня 2015 року, боржниця зареєстрована за адресою: в АДРЕСА_1 . 09 вересня 2015 року державним виконавцем направлено запит до Національного депозитарію України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 11 вересня 2015 року до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли заяви стягувача з копією державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,04 гектарів, яка знаходиться в СТ « Текс» за адресою: с. Шибене, Бородянського району, Київської області, заява стягувача про направлення постанови про арешт коштів до банківських установ, заява з вимогою звернутися до суду з поданням про визначенням частки ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_2 , якою спільно володіє боржник. 02 лютого 2016 року до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява стягувача про звернення стягнення на вищезазначений гаражний бокс. 03 лютого 2016 року державним виконавцем винесено постанову про проведення доручення на проведення виконавчих дій та надано представнику стягувача для направлення до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції м. Києва для проведення опису гаражного боксу та Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва для проведення опису акцій. Також, цього ж дня відповідачем зроблено запити до банківських установ для надання інформації щодо відкритих рахунків у боржника. Згідно відповідей з банківських установ, відкритих рахунків у боржника не має. Відповідно до листа Центрального відділу державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві шлюбів від 04 березня 2016 року, ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 21 квітня 2016 року надійшла відповідь з Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва про неможливість виконання постанови, так як, державним виконавцем не надано повну інформацію для проведення опису акцій. 05 липня 2016 року до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов акт опису та арешту майна з Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції м. Києва, відповідно до якого, проведено опис гаражного боксу ( гараж НОМЕР_1 ) в Оболонському районі, м. Києва. 29 листопада 2016 року винесено постанову про опис та арешт майна боржника, яку направлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Трансферт», де фактично обліковуються акції. 21 лютого 2017 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні. 11 серпня 2017 року до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов висновок про вартість майна щодо гаражного боксу ( гараж 243/1) в Оболонському районі м. Києва, вартість якого становить 77 648,00 грн. 14 серпня 2017 року висновок про вартість майна направлено сторонам для ознайомлення. Також, 14 вересня 2017 року направлено пакет документів до Державного підприємства « Сетам» для подальшої реалізації гаражного боксу. За результатами проведених торгів майна, відповідно до Протоколу № 303142, гаражний бокс було реалізовано, а кошти в сумі 51636,30 грн. перераховані на депозитний рахунок Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Відповідно до платіжного доручення №719 від 22 січня 2018 року, кошти в сумі 46022,67 грн. перераховані на реквізити стягувача. 17 січня 2018 року відповідачем направлено постанову про доручення на проведення виконавчих дій щодо проведення опису земельної ділянки площею 0,04 гектарів, яка знаходиться в СТ «Текс» за адресою: с. Шибене, Бородянського району, Київської області. 11 травня 2018 року надійшла постанова про опис та арешт майна від 07 травня 2018 року Бородянського районного відділу державної виконавчої служби. В зв`язку з тим, що станом на 08 червня 2018 року до Відділу не надійшов висновок щодо вартості майна, а саме: іменних акцій в кількості 521658 грн., відповідачем направлено вимогу на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група». 03 липня 2018 року до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов висновок вартості іменних акцій, яка становить 83 128,00 грн. 30 вересня 2019 року на адресу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов лист від Фондової біржі «ПФТС» щодо можливості проведення реалізації на фондовій біржі вищезазначених простих іменних акцій. У зв`язку з цим, державним виконавцем 04 жовтня 2019 року винесено постанову про призначення експерта та пакет направлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба» для виготовлення Звіту вартості майна. 31 січня 2020 року до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява представника стягувача AT «Кредит Європа банк» щодо повернення виконавчого листа без прийняття до виконання. 05 лютого 2020 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою знято арешт з коштів боржника. Також, постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05 лютого 2020 року стягнуто з боржника (позивача) виконавчий збір в сумі 186 186,67 грн. Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ). Відповідно до статті 1 вищевказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. За приписами п. 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною п`ятою статті 18 Закону №1404-VІІІ встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 27 Закону №1404-VІІІ, у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Частиною 9 статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Згідно пункту 3 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення. За правилами частини п`ятої статті 37 Закону №1404-VIII, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Приписами статей 40, 42 Закону №1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Згідно ч. 4 ст. 42 Закону №1404-VІІІ, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 липня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48111055 з примусового виконання виконавчого листа № 761/31846/14-ц, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 15 червня 2015 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 1 860 039,79 грн. та судового збору по 1827,00 грн. з кожного (а.с. 9). На підставі заяви від 31 січня 2020 року №143/03 представника АТ «Кредит Європа Банк» про повернення виконавчого документа стягувачу, державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андросович Н.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 05 лютого 2020 року (а.с. 137). Також, 05 лютого 2020 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андросович Н.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 186 186,67 грн. (а.с. 9). Матеріали справи свідчать, що в ході виконавчого провадження № 48111055 рішення Шевченківського районного суду м .Києва по справі №761/31846/14 від 19 січня 2015 року виконано лише частково, а саме, як вбачається з Розпорядження №48111055/18 Начальника відділу державної виконавчої служби Гоцій Б.І., стягнуто лише 51 636,30 грн. (а.с. 114). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про те, що відповідачем не було вчинено виконавчих дій у виконавчому провадженні №48111055 спростовано наявними матеріалами справи, при цьому, при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв, згідно норм Закону №1404-VІІІ в редакції, чинній станом на час прийняття такої постанови. Колегія суддів не погоджується із вищевказаним висновком суду першої інстанції та вважає помилковим, з огляду на наступне. Відповідно до положень Закону № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Між тим, Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ. З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Тобто, колегія суддів зазначає, що, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Отже, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ, в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ, в редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки, розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню. Таким чином, з урахуванням того, що внесені Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника - ОСОБА_1 , а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника всю суму коштів за виконавчим листом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі в розмірі 186 186,67 грн. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 29 липня 2020 року у справі №1340/5050/18 та від 14 травня 2020 року у справі №640/685/19. З огляду на вищевказане, вірними є доводи апелянта про те, що розмір виконавчого збору 186 186,67 грн. є неспівмірним, а відтак, права ОСОБА_1 при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 05 лютого 2020 року порушені. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що дії заступника Начальника відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андросович Наталії Василівни щодо винесення постанови від 05 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 48111055 про стягнення виконавчого збору у розмірі 186 186 грн 67 коп. є протиправними. З огляду на наведене, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у постанові Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 05 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 48111055, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VIII, а тому, є протиправною на підлягає скасуванню. Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а тому, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 243, 287, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії заступника Начальника відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андросович Наталії Василівни щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 05 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 48111055. Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 05 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 48111055. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в загальному розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в строк, визначений статтею 329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Бужак Н.П. Парінов А.Б.