Постанова 4855 № 826/15542/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15542/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020року у справі №826/15542/18 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи) за позовом Приватного підприємства «Туристична компанія «Бітско» до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство "Туристична компанія "Бітско" (надалі - ПП "Туристична компанія "Бітско", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві), в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 29 грудня 2017 року №43947. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що внаслідок оформлення спірного наказу з порушеннями законодавства, у контролюючого органу відсутні підстави для проведення фактичної перевірки позивача та приймати рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, оскільки позивачем не допущено контролюючий орган до перевірки. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020року позовні вимоги Приватного підприємства «Туристична компанія «Бітско» - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 29.12. 2017 №43947. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що у зв`язку з недопуском посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової перевірки прийнято рішення про застосування адміністративного арешту платника податків та надіслано вимогу про тимчасове зупинення відчуження майна, а отже, оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства. Станом на час прийняття постанови суду, позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на ІV квартал 2017 року, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) видано наказ № 13817 від 27.11.2017 про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП "Туристична компанія "Бітско". Посадові особи Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 28 грудня 2017 року на підставі наказу №13817 від 27 листопада 2017 року прибули до офісу Приватного підприємства "Туристична компанія "Бітско" за адресою: м. Київ, бульвар Чоколівський, 33, кв.21 для проведення фактичної перевірки. Відповідно до наказу №13817 від 27 листопада 2017 року посадовим особам відповідача необхідно було провести документальну планову виїзну перевірку ПП "Туристична компанія "Бітско" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 30.09.2017, тривалістю 10 робочих днів з 28.12.2017 по дату завершення перевірки. Однак позивач, проаналізувавши наказ №13817 від 27 листопада 2017 року, дійшов висновку, що останній не відповідає вимогам п. 77.1 ст. 77 та ст. 71 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим відмовив у допуску контролюючих осіб відповідача до проведення перевірки, про що було складено відповідний акт № 1170/26-15-14-07-01. У зв`язку недопущенням до проведення перевірки відповідачем на підставі п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України було прийнято рішення № 43947 від 29 грудня 2017 року "Про застосування адміністративного арешту платника податків". Надалі відповідачем винесено рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 29 грудня 2017 року №43947. Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачами спірного рішення, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасуванням Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 29 грудня 2017 року №43947 є передчасним, оскільки позивач звернувся до суду щодо оскарження спірного наказу, який рішенням суду скасовано Наказ про призначення перевірки. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з абзацом першим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Пунктом 77.2 статті 77 Податкового кодексу України встановлено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Отже, документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок на поточний рік, який має бути оприлюднений на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Судом першої інстанції встановлено, що наказом від 27.11.2018 року №13877 призначено перевірку на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на IV квартал 2017 року. Так, позивач в грудні 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовною про скасування наказу №13817 від 27 листопада 2017 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року по справі № 826/17088/17, яке набрало законної сили 26 вересня 2018 року, вимоги ПП "Туристина компанія "Бітско" задоволені повністю, наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27 листопада 2017 р. № 13817 "Про проведення перевірки ПП "Туристина компанія "Бітско" визнано протиправним та скасовано. У відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Згідно п. 94.3. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Колегією суддів встановлено, а апелянтом не спростовано, що наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27 листопада 2017 р. № 13817 "Про проведення перевірки ПП "Туристина компанія "Бітско" скасовано в судовому порядку, а отже підстав для застосування до позивача рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 29 грудня 2017 року №43947 є передчасним та таким, що підлягає скасуванню. Враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно скасовано оскаржуване рішення, оскільки наказ на перевірку скасований в судовому порядку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Разом з тим, як було вірно встановлено судом першої інстанції, належні і допустимі докази реальності господарських операцій позивача з контрагентами були надані, а окремі недоліки первинної документації не можуть спростовувати правильності згаданих висновків суду першої інстанції. З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк