Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/2990/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року справа №200/2990/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника позивача Науменко К.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 р. (у повному обсязі складено та підписано 16 липня 2020 року м. Слов`янськ) у справі № 200/2990/20-а (головуючий І інстанції суддя Кочанова П.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 17 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення суми грошового забезпечення для обчислення його пенсії, щодо зменшення розміру його пенсії під час перерахунку з 80 % на 70% грошового забезпечення та щодо проведення виплати йому пенсії з обмеженням її розміру 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку його пенсії з 01.05.2016 року на підставі постанови КМУ № 304 від 20.04.2016 року; зобов`язати відповідача здійснити, починаючи з 01.05.2016 року, перерахунок та виплату його пенсії з урахуванням суми грошового забезпечення для обчислення пенсії в розмірі 70270, 35 грн. та всіх його складових, зазначених в довідці Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України від 04.08.2017 року з вихідним номером 22/6 на підставі постанови КМУ № 304 від 20.04.2016 року; зобов`язати відповідача здійснити, починаючи з дати зменшення, перерахунок його пенсії виходячи з 80 % відповідних сум грошового забезпечення та виплачувати призначену йому пенсію без обмеження її розміру 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність; зобов`язати відповідача виплати йому різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з дати зменшення, без обмеження її розміру 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність; вирішити питання відшкодування судових витрат (а.с. 1-8). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення ОСОБА_1 при перерахунку пенсії за вислугою років з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.12.2016 року. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати пенсії з 20.12.2016 р. з обмеженням максимального розміру пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84121, м.Слов`янськ, вул.Генерала Батюка, 8) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за вислугу років на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб із застосуванням основного розміру 80% грошового забезпечення з 01.12.2016 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84121, м.Слов`янськ, вул.Генерала Батюка, 8) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) без обмеження максимальним розміром починаючи з 20.12.2016 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії. Вирішено питання судових витрат. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено. (а.с. 98-105). Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 113-116). В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 року внесено зміни до Закону України № 2262, частину п`яту ст. 43 доповнено реченням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 грн.». Законом України № 1774 від 06.12.2016 року внесено зміни до ст. 43 Закону № 2262 та зазначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 грн. Посилається на висновки Верховного Суду. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги. Апелянт до судового засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. В частині відмови у задоволенні позовних вимог судове рішення не оскаржено. За унормуванням ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262) (а.с. 9-10). Протокол за пенсійною справою 0103008648 (МВС) від 08.11.2011 року свідчить, що позивачу призначено пенсію з 09.11.2011 року за вислугою років (34 роки, з яких календарних 31 рік), військове звання генерал-полковник, посада Міністр внутрішніх справ України (а.с. 14). З довідки Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України № 22/6- від 04 серпня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до постанови КМУ від 20.04.2016 року № 304 вбачається: розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 01 травня 2016 року за посадою Міністр внутрішніх справ України становить: - посадовий оклад 16 000,00 грн. - оклад за військовим (спеціальним званням) генерал-полковник 150,00 грн. - надбавка за вислугу років (відс.) (50%) 8 000,00 грн., - надбавка за інтенсивність праці (відс.) (100%) 16 000,00 грн., - надбавка за службу в умовах режимних обмежень (відс.) (20%) 3 200,00 грн. - премія (відс.) (62,1%) 26 920,35 грн. Усього 70 270,35 грн. (а.с. 20). В протоколі перерахунку пенсії за пенсійною справою 0503012691 (МВС) від 01.05.2016 вказано, що пенсія за вислугу років ОСОБА_1 перерахована з 01 травня 2016 року та складається з наступних видів грошового забезпечення: - посадовий оклад 16 000,00 грн. - оклад за військове звання 150,00 грн. - процентна надбавка за вислугу років 50% 8 000,00 грн., - надбавка за умови режимних обмежень 20% 3 200,00 грн. - надбавка за інтенсивність служби 100% 16 000,00 грн., - премія 62,1% 26 920,35 грн. Основний розмір пенсії: 80 % грошового забезпечення (вислуга років 34) у розмірі 29

000. З урахуванням доплати 36 250,00 грн.: в тому числі збільшення основного розміру пенсії (25%) 7 250,00 грн. Вид підвищення або надбавки до пенсії : Інвалід війни 3 групи (ст.17) 339,00 грн. Інвалід війни 3 групи/при виконанні обов`язків в/с 50,00 грн. Всього призначено: 36 639,00 грн. Призначено згідно з Законом України № 2262-XII. Загальний розмір пенсії за справою щомісячно в сумі: 10 740,00 грн. (а.с. 46). В цьому ж протоколі перерахунку пенсії за пенсійною справою 0503012691 (МВС) від 01.12.2016 року при перерахунку пенсії з 01.12.2016 року застосовано основний розмір пенсії 70 % грошового забезпечення (вислуга років 34), тобто менший ніж при призначенні пенсії (а.с. 44). У довідці відповідача від 18.05.2020 року № 138/03-2-11 зазначено, що основний розмір грошового забезпечення позивача до 01.12.2016 року складав 80%, з 01.12.2016 року - 70%, а до виплати визначена сума 10 740,00 грн. (а.с. 43, 44). За змістом протоколу про перерахунок пенсії пенсія за вислугу років ОСОБА_1 перерахована з 01 січня 2018 року та з урахуванням максимального розміру пенсії складає 13 730,00 грн., з 31.01.2020 року загальний розмір пенсії складає 16 300,00 грн., з 21.02.2020 року загальний розмір пенсії щомісячно складає 16 380,00 грн. (а.с. 36 - 38). Листом від 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з запитом про надання інформації щодо призначення та проведених перерахунків пенсії (а.с. 15-16). За результатом розгляду заяви позивача відповідачем надано відповідь від 25.02.2020 року № 0500-0301-8/2836, що на підставі довідки від 04.08.2017 року № 22/6 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 304 «Про умови оплати праці окремим працівникам державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу», проведено перерахунок пенсії. Зазначено, що максимальний розмір пенсійної виплати безпосередньо залежить від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян та збільшується на підставі Законів України «Про Державний бюджет України» (а.с. 17-19). Окрім того відповідач у листі зазначив, що, оскільки розмір пенсії позивача до та після перерахунку згідно Постанови № 304 з урахуванням довідки № 22/6, незмінний та визначено згідно ст. 43 Закону №2262 у максимальному розмірі пенсійної виплати, доплата до пенсії відсутня (а.с. 17-19). При вирішенні справи суд виходить з наступного. За унормуванням ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України встановлює, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Щодо позовних вимог позивача про необхідність визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення до 70% при здійсненні перерахунку пенсії, суд зазначає наступне. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ. 29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей, яким статтю 63 Закону № 2262-XII доповнено новою частиною такого змісту: Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. За приписами частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Абзацом другим пункту 15 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Пунктами 1, 2, 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) (далі Порядок № 45) визначено, що у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком. Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Законом № 1166-VII внесено зміни у частину другій статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з яких цифри « 80» замінено цифрами « 70». Так, стаття 13 Закону № 2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку. Зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ ні Законом № 3668-VI, ні Законом № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися. Постанова КМУ від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 (далі - Порядок №45) також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку. Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII не зазнала. Зміст вищенаведених норм свідчить, що органи ПФУ не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм іншими органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у таких довідках. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18 і в постанові від 2 липня 2020 року у справі № 280/1931/19. Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо проведення виплати пенсії з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає наступне. В матеріалах справи наявний лист Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.02.2020 року № 0500-0301-8/2836 з якого вбачається, що максимальний розмір пенсійної виплати безпосередньо залежить від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян та збільшується на підставі Законів України «Про Державний бюджет України». Протоколами про призначення пенсії позивачу підтверджується застосування відповідачем до пенсії позивача обмеження розміром прожиткового мінімуму, що не заперечувалося сторонами. Частиною 5 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (в подальшому - Закон № 2262) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) окреслено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) - не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до статті 2 Закону України від 08.07.2011 р. № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (в тому числі, в редакції Закону № 911-VIII) (в подальшому Закон - № 3668-VI), максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 2262-XII не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 2262-XII, не може перевищувати 10740 грн. Згідно із пунктом 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. В подальшому, в зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» від 12.04.2016 р. № 1080-VIII, частина 5 статті 43 Закону № 2262-XII стала вважатись частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 , положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), та які втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, частина 7 статті 43 Закону № 2262-ХII, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774 від 06.12.2016 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати пенсії з 20.12.2016 року з обмеженням максимального розміру пенсії є протиправними, у зв`язку з чим суд правомірно зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром з 20.12.2016 року. Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України, розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17 (К/9901/849/17). За правилами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, внесені Законами № 3668-17 та № 1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій. За таких обставин, суд погоджується з висновком про протиправність дій відповідача щодо зміни позивачу максимального розміру пенсії з 80% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 01.12.2016 року. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8). Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46). Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64). Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та

124. Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню. Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо). Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежно також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком. Неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку, обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом. Така правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17. Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України. З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Посилання апелянта на Закон України № 911-VIII від 24.12.2015 року, яким обмежено максимальний розмір пенсії, також є безпідставним, оскільки п. 2 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Позивачу призначено пенсію за вислугу років з 09.11.2011 року, тобто, до нього ці обмеження не застосовуються. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 283, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 р. залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12.10. 2020 року. Колегія суддів Г.М. Міронова І.В. Сіваченко Е.Г. Казначеєв