Постанова 4850 № 200/1467/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року справа №200/1467/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Казначеєва Е.Г., Гайдара А.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника позивача Власенка І.В., представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 р. (у повному обсязі складено 01 червня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/1467/20-а (головуючий І інстанції суддя Олішевська В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0001401303 від 22.01.2020 року, В С Т А Н О В И В: 07.02.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» (позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою (була уточнена 19.02.2020 року), в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій Головного управління ДПС у Донецькій області (відповідач) № 0001401303 від 22.01.2020 року; вирішити питання відшкодування судових витрат. (том 1 а.с. 2-4, 91-94). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0001401303 від 22.01.2020 р. задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 22 січня 2020 року №0001401303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 259950,13 грн. Вирішено питання відшкодування судових витрат (том 1 а.с. 226-229). Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що відповідно до норм Закону № 2464 позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У відповідності до норм Закону № 2464 податковим органом було проведено перевірку своєчасності нарахування єдиного внеску та встановлено, що позивачем своєчасно не нараховано єдиний внесок у загальній сумі 2415877,39 грн. за жовтень 2018 року, граничний термін надання звіту 20.11.2018 року, фактично єдиний внесок нарахований 21.11.2018 року, тобто із затримкою на один день. Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем не включено до бази нарахування єдиним внеском суми заробітної плати у розмірі 9131,94 грн., в результаті чого, не нараховано єдиний внесок за ставкою 36,76 % у загальній сумі 3356,90 грн., у т.ч. за березень 2015 року у сумі 1378,50 грн., за травень 2015 року у сумі 1978,40 грн. Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, надав суду відзив на апеляційну скаргу, який підтримав у судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод», зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців 07.10.2010 р. за № 12661020000037206 (том 1 а.с. 80-82). Головним управлінням ДПС у Донецькій області з 30.08.2019 року по 10.10.2019 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» податкового законодавства за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року, валютного за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 року по 30.06.2019 року, за результатами якої складено акт № 99/05-99-03-10/37295825 від 18.10.2019 року (том 1 а.с. 15-53) . Актом перевірки вказано на порушення, зокрема: Пункт 4 частини 2 статті 6 абзац 5 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464, пункт 1 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, пункту 1 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454, в результаті чого не подано «звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» за березень 2015 р., подано не за встановленою формою звітності «звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» за травень 2015 р., несвоєчасно подано «звіт про суми нарахованої плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» за жовтень 2018 р. Пункт 1 частини 2 статті 6, пункт 1 частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464, пункту 1 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, в результаті чого, не нараховано єдиний внесок за ставкою 36,76 % у загальній сумі 3356,90 грн. у т.ч. за березень 2015 р. у сумі 1378,50 грн.. за травень 2015 р. у сумі 1978,40 грн., за ставкою 3,6 % у сумі 328,75 грн., у т.ч. за березень 2015 р. у сумі 135 грн. за травень 2015 р. у сумі 193,75 грн. Пункт 1 частини 2 статті 6, пункт 1 частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464, пункт 1 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, своєчасно не нараховано єдиний внесок у загальній сумі 2415877,39 грн., за жовтень 2018 р. (том 1 а.с. 15-53). На підставі акту перевірки прийнято рішення № 0001391303 від 04.11.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 261792,95 грн. (том 1 а.с. 5). Позивач не погоджується з нарахуванням штрафної санкції, подав скаргу від 25.11.2019 року № 985. (том 1 а.с. 54-55). Рішенням про результати розгляду скарги № 14405/6/99-00-08-06-01 від 24.12.2019 року рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.11.2019 р. № 0001391303 ГУ ДПС у Донецькій області скасовано та є відкликаним з дня прийняття цього рішення, скарга ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» від 25.11.2019 р. № 985 задоволена частково, зобов`язано ГУ ДПС у Донецькій області сформувати та направити нове рішення, з урахуванням висновків рішення, відповідно до вимог чинного законодавства (том 1 а.с. 56-58). 22.01.2020 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято рішення № 0001401303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено штрафні санкції в розмірі 261792,95 грн. (том 1 а.с. 59-60). При вирішенні справи суд виходить з наступного. Спірним питанням даної справи є правомірність винесення відповідачем рішення № 0001401303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено штрафні санкції в розмірі 261792,95 грн. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У пункті 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відбито, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. За змістом пункту 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Унормування п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 встановлює, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. За приписами ч. 2 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Частина 4 статті 9 Закону № 2464 передбачає, що обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Абзац перший частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI визначає, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. (абзац другий частини восьмої статті 9 Закону № 2464). Відповідно до частини 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом (ч. 11 ст. 9 Закону № 2464). Пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону 2464 обумовлено: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. В апеляційній скарзі апелянт посилається, що позивачем своєчасно не нараховано єдиний внесок у загальній сумі 2415877,39 грн. за жовтень 2018 року, граничний термін надання звіту 20.11.2018 року, фактично єдиний внесок нарахований 21.11.2018 року, тобто із затримкою на один день. В матеріалах справи наявні платіжні доручення за жовтень та листопад 2018 року, з яких вбачається, що позивачем сплачено єдиний внесок за жовтень 2018 року та відпускні за листопад 2018 р. на загальну сумі 2 463 963,26 грн. (том 1 а.с. 65-73). 21.11.2018 року позивач подав до контролюючого органу звіт з єдиного внеску за жовтень 2018 року, який зареєстрований податковим органом 21.11.2018 року (том 1 а. с. 61-64). Отже, судом першої інстанції було здійснено правильний висновок, що позивач фактично несвоєчасно подав звіт за жовтень 2018 року замість 20.11.2018 року, звіт було подано 21.11.2018 року, за що було застосовано штраф рішенням № 0001421303 від 04.11.2019 року, який ним був сплачений (а.с. 204, 221-223). Також в апеляційній скарзі апелянт зазначив, що перевіркою встановлено не включення позивачем до бази нарахування єдиним внеском суми заробітної плати у розмірі 9131,94 грн., в результаті чого, не нараховано єдиний внесок за ставкою 36,76 % у загальній сумі 3356,90 грн., у т.ч. за березень 2015 року у сумі 1378,50 грн., за травень 2015 року у сумі 1978,40 грн. У відзиві до апеляційної скарги позивач вказав, що не заперечує щодо не подання звітності з єдиного внеску за період березень 2015 року та травень 2015 року, але зазначає, що відповідачем неправомірно визначено суму штрафу за ці періоди. Колегія суддів відзначає, що такі доводи позивача є слушними та підтверджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції за березень 2015 р. в розмірі 8475,60 грн. та травень 2015 р. в розмірі 11729,61 грн., оскільки сума штрафу за донарахування органом доходів і зборів, своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний звітний період, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 22 січня 2020 року № 0001401303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині суми 259950,13 грн. не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, є протиправним, а відтак правомірно скасовано судом першої інстанції. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що у спірних правовідносинах він діяв правомірно. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 5 ст. 250, ст. 310, 316, ст. 321, ст. 322, ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 р. у справі № 200/1467/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 жовтня 2020 року. Колегія суддів: Г.М. Міронова Е.Г. Казначеєв А.В. Гайдар