Постанова 4801 № 127/3987/20

Справа № 127/3987/20 Провадження № 22-ц/801/1689/2020 Категорія: 96 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М. Доповідач:Панасюк О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2020 рокуСправа № 127/3987/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Панасюка О. С. (суддя - доповідач), суддів Ковальчука О. В., Шемети Т. М. з участю секретаря судового засідання Куленко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Вінницька міська рада, про встановлення факту родинних відносин за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Бойка В. М. від 18 травня 2020 року, - в с т а н о в и в: 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся з цією заявою, за якою просив встановити фак родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт, яким заповіла йому квартиру АДРЕСА_1 . Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини він отримав відповідь про те, що квартира на праві спільної сумісної власності зареєстрована за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . З матеріалі спадкової справи, заведеної після її смерті видно, що спадщину у виді належної ОСОБА_3 частини квартири прийняла ОСОБА_2 , яка у заяві про прийняття спадщини вказала, що є сестрою ОСОБА_3 , але свідоцтво про право на спадщину їй видане не було через відсутність документального підтвердження родинних відносин зі спадкодавницею. Відсутність документального підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 унеможливлює прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_2 у виді цілої квартири. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2020 року заяву залишено без розгляду. Ухвала мотивована тим, що головуючий у судовому засіданні ставив на обговорення питання про залишення заяви без розгляду через відсутність доказів щодо наявності чи відсутності інших спадкоємців ОСОБА_2 , проти чого (залишення заяви без розгляду) заперечував заявник, а тому оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку про залишення заяви без розгляду, пославшись на частину шосту статті 294 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції зробив висновок про наявність спору про право, пославшись лише на припущення про можливу наявність інших спадкоємців ОСОБА_2 , не взяв до уваги змісту відповіді державного нотаріуса Третьої Вінницької державної нотаріальної контори, а також заповіту ОСОБА_2 . Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке. Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом статтей 374, 379 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо визнає, що суд постановив таку ухвалу з порушенням норм процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими недоведені обставини або зробив висновки які не відповідають обставинам справи. Як можна зрозуміти зі змісту ухвали суду першої інстанції (яка фактично не містить мотивувальної частини, тобто логічно обґрунтованого висновку про встановлені судом обставини, з посиланням на докази, на підставі яких ці обставини встановлені; а також процесуальні правовідносини, що з цих обставин витікають) суд зробив висновок про наявність спору про право на спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом (частини перша - третя статті 293 ЦПК України). Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення урегульовано Главою 6 Розділу ІV «Окреме провадження» ЦПК України. Так, згідно з частиною четвертою статті 315 ЦПК України, яка є спеціальною нормою відносно загальної норми - частини шостої статті 294 ЦПК України, на яку послався суд першої інстанції, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. У порядку позовного провадження розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тобто, суд повинен установити, що заявник насправді звернувся не для підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, а для підтвердження судовим рішенням обставин, які можуть бути підставою позову, якщо його права, свободи або інтереси порушуються, не визнаються або оспорюються іншою особою (особами). Якщо такий висновок, зокрема у даному випадку про те, що право ОСОБА_1 на спадкування квартири АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , порушується, не визнається або оспорюється іншою особою (особами) вбачається із документів, поданих заявником, то суд мав би відмовити у відкритті провадження у справі. Залишити заяву без розгляду суд міг би за умови, що ці обставини виявились під час розгляду справи, наприклад з наданих заінтересованою особою або самим заявником пояснень. Проте, як можна зробити висновок зі змісту ухвали суду першої інстанції, суд припустив можливість наявності спору про право, зокрема тому, що заявник не надав доказів відсутності інших спадкоємців ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто ухвала суду першої інстанції ґрунтується на припущенні про можливе існування спору про право, а не на фактичних обставинах, які випливають із заяви ОСОБА_1 та поданих ним документів, що є неприпустимим з огляду на приписи частини шостої статті 81, частини п`ятої статті 263 ЦПК України. При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги, що заявник є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 за заповітом, а тому в силу приписів частини другої статті 1223 Цивільного кодексу України наявність осіб, визначених у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємців за законом) не має значення для вирішення цієї заяви, тому що право на спадкування цього майна вони не одержали. Суд також залишив поза увагою зміст відповіді державного нотаріуса Третьої Вінницької державної нотаріальної контори, з якої видно, що єдиною підставою для відмови заявникові у видачі свідоцтва про право на спадщину була відсутність документального підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, решта необхідних умов для отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 було дотримано. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України апеляційний суд, - 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся з цією заявою, за якою просив встановити фак родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт, яким заповіла йому квартиру АДРЕСА_1 . Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини він отримав відповідь про те, що квартира на праві спільної сумісної власності зареєстрована за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . З матеріалі спадкової справи, заведеної після її смерті видно, що спадщину у виді належної ОСОБА_3 частини квартири прийняла ОСОБА_2 , яка у заяві про прийняття спадщини вказала, що є сестрою ОСОБА_3 , але свідоцтво про право на спадщину їй видане не було через відсутність документального підтвердження родинних відносин зі спадкодавницею. Відсутність документального підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 унеможливлює прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_2 у виді цілої квартири. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2020 року заяву залишено без розгляду. Ухвала мотивована тим, що головуючий у судовому засіданні ставив на обговорення питання про залишення заяви без розгляду через відсутність доказів щодо наявності чи відсутності інших спадкоємців ОСОБА_2 , проти чого (залишення заяви без розгляду) заперечував заявник, а тому оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку про залишення заяви без розгляду, пославшись на частину шосту статті 294 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції зробив висновок про наявність спору про право, пославшись лише на припущення про можливу наявність інших спадкоємців ОСОБА_2 , не взяв до уваги змісту відповіді державного нотаріуса Третьої Вінницької державної нотаріальної контори, а також заповіту ОСОБА_2 . Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке. Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом статтей 374, 379 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо визнає, що суд постановив таку ухвалу з порушенням норм процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими недоведені обставини або зробив висновки які не відповідають обставинам справи. Як можна зрозуміти зі змісту ухвали суду першої інстанції (яка фактично не містить мотивувальної частини, тобто логічно обґрунтованого висновку про встановлені судом обставини, з посиланням на докази, на підставі яких ці обставини встановлені; а також процесуальні правовідносини, що з цих обставин витікають) суд зробив висновок про наявність спору про право на спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом (частини перша - третя статті 293 ЦПК України). Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення урегульовано Главою 6 Розділу ІV «Окреме провадження» ЦПК України. Так, згідно з частиною четвертою статті 315 ЦПК України, яка є спеціальною нормою відносно загальної норми - частини шостої статті 294 ЦПК України, на яку послався суд першої інстанції, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. У порядку позовного провадження розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тобто, суд повинен установити, що заявник насправді звернувся не для підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, а для підтвердження судовим рішенням обставин, які можуть бути підставою позову, якщо його права, свободи або інтереси порушуються, не визнаються або оспорюються іншою особою (особами). Якщо такий висновок, зокрема у даному випадку про те, що право ОСОБА_1 на спадкування квартири АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , порушується, не визнається або оспорюється іншою особою (особами) вбачається із документів, поданих заявником, то суд мав би відмовити у відкритті провадження у справі. Залишити заяву без розгляду суд міг би за умови, що ці обставини виявились під час розгляду справи, наприклад з наданих заінтересованою особою або самим заявником пояснень. Проте, як можна зробити висновок зі змісту ухвали суду першої інстанції, суд припустив можливість наявності спору про право, зокрема тому, що заявник не надав доказів відсутності інших спадкоємців ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто ухвала суду першої інстанції ґрунтується на припущенні про можливе існування спору про право, а не на фактичних обставинах, які випливають із заяви ОСОБА_1 та поданих ним документів, що є неприпустимим з огляду на приписи частини шостої статті 81, частини п`ятої статті 263 ЦПК України. При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги, що заявник є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 за заповітом, а тому в силу приписів частини другої статті 1223 Цивільного кодексу України наявність осіб, визначених у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємців за законом) не має значення для вирішення цієї заяви, тому що право на спадкування цього майна вони не одержали. Суд також залишив поза увагою зміст відповіді державного нотаріуса Третьої Вінницької державної нотаріальної контори, з якої видно, що єдиною підставою для відмови заявникові у видачі свідоцтва про право на спадщину була відсутність документального підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, решта необхідних умов для отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 було дотримано. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2020 року скасувати, а цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Вінницька міська рада, про встановлення факту родинних відносин направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. (Повний текст судового рішення складено 09 жовтня 2020 року) Головуючий О. С. Панасюк Судді: О. В. Ковальчук Т. М. Шемета