Постанова 4857 № 1.380.2019.005538

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005538 пров. № А/857/3815/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Ніколіна В. В., Шинкар Т.І., за участю секретаря судового засідання Хомич О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року (головуючий суддя Качур Р.П., м. Львів, повний текст складено 10.02.2020) по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень,- В С Т А Н О В И В : фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просила визнати протиправними податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 04.11.2016 № 000263800, від 19.04.2018 № 0160231311, від 08.04.2019 № 0031215013, від 08.04.2019 № 0031225013, від 08.04.2019 № 0031235013 та скасувати їх; визнати протиправним рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку №14933/10/50.13.07 від 20.03.2019 та скасувати його. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Галицької об`єднаної державної податкової інспекції (Сихівське відділення) Головного управління ДФС у Львівській області форми «Ш» від 04.11.2016 № 000263800 в частині визначення зобов`язання сплатити штраф у розмірі 519,20 грн., визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 19.04.2018 № 0160231311 в повному обсязі, від 08.04.2019 № 0031215013, від 08.04.2019 № 0031225013, від 08.04.2019 № 0031235013 та рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку № 14933/10/50.13.07 від 20.03.2019. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 4226,20, грн. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначає, що 04.11.2016 року Головним управлінням ДФС у Львівській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20.1 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету, а саме платежу Єдиний податок з фізичних осіб (щодо дотримання вимог п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України). За результатами перевірки складено Акт № 000263/13-50-13-01/ НОМЕР_1 від 04.11.2016 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 року № 000263800, яким на підставі ст. 126 ПКУ за затримку сплати/несплату (неперерахування) грошового зобов`язання/авансових внесків єдиного податку в сумі 2532 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 1266 грн. 19.04.2018 року ГУ ДФС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення № 0160231311, яким за порушення п.1 ст.295 ПКУ до позивачки за затримку сплати єдиного податку у суму 2835,6 грн. застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 1417,80 грн. 08.04.2019 року Головним управлінням ДФС у Львівській області на підстав. п.75.1 ст.75 ПКУ проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати податкових зобов`язань до бюджету, за результатами якої складено Акт № 000828/13-01-50-13/ НОМЕР_1 , на підставі якого прийнято ППР № 0031215013 за затримку сплати єдиного податку в сумі 745 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 74,50 грн., № 0031225013 за затримку сплати податку в сумі 643,3 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 128,66 грн., № 0031235013 (за затримку сплати єдиного податку в сумі 6456,2 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 3228,10 грн. Крім того, рішенням Головного управління ДФС у Львівській області від 20.03.2019 № 14933/10/50.13.07 було виключено з реєстру платника єдиного податку ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що у фізичної особи-підприємця наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у порядку п.п.298.2.3 п. 298.2 ст.298 ПК України. Сума податкової заборгованості у фізичної особи-підприємця по податку «єдиний податок з фізичних осіб» станом на 01.03.2019 року становить - 1419,19 грн., що підтверджується інтегрованою карткою платника податку. Керуючись п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України, у випадку, визначеному п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового Кодексу України, є підстава для виключення з реєстру платника єдиного податку з 31.03.2019 року. Відповідно до п.п. 16.1. З п.16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Строки сплати податкових зобов`язань визначені статтею 57 Кодексу, згідно якої платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Підпунктом 10.1.2. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України визначено, що єдиний податок належить до місцевих податків. Позивачка була платником єдиного податку другої групи зі ставкою податку 20%. Відповідно до п. 31.1. ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи. Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно до абзацу другого пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. Пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Відповідно до п.295.2 ст.295 ПКУ, нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду річної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності. Відповідно до п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу. Згідно з пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом. Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу, реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу. Правопорушення, відповідальність за яке встановлена п. 126.1 ст.126 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов`язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов`язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). Внаслідок порушення позивачем свого обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання у строки, встановлені законом, відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні санкції у порядку та розмірах, визначених ПК України. При цьому, передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу Україна, відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами). Відтак, погашення податкового боргу у спосіб, встановлений п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, не звільняє платника податків від відповідальності, визначеної п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. Згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Вважає, що судом не дотримана така основна засада судочинства, передбачена ст. 129 Конституції України, як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу фізична-особа підприємець ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У відповідності до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 11.12.2007 є фізичною особою-підприємцем. 04.11.2016 працівниками Галицької ОДПІ (Сихівського відділення) м. Львова ГУ ДФС у Львівській області проведено перевірку щодо дотримання термінів сплати узгоджених сум податкових зобов`язань, за результатами якої складено Акт камеральної перевірки від 04.11.2016 р. № 000263/13- 50/13/01/ НОМЕР_1 , згідно якого встановлено порушення п. 295.1 ст. 295 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання за єдиним податком з фізичних осіб протягом граничних строків та нараховано загальну суму штрафу на підставі ст. 126 ПК України у розмірі 1266 грн. 00 коп. (податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 № 000263800) Згідно з розрахунком (а.с. 16) штрафні санкції застосовані за наступні періоди: лютий, липень, вересень, грудень 2014 року, лютий, вересень, грудень 2015 року та квітень,травень, червень 2016 року. 19.04.2018 контролюючим органом винесено повідомлення-рішення від №0160231311 19.04.2018 (а.с. 69), яким за затримку на 11111 календарних днів сплати фізичною особою авансових внесків єдиного податку в сумі 2835,60 грн. позивачку зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 1417,80 грн. протягом десяти днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення на бюджетний рахунок одержувача. Згідно з розрахунком (а.с. 70) штрафні санкції застосовані за наступні періоди: грудень 2016 року та квітень, травень, червень, липень 2017 року. 08.04.2019 Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету. За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.04.2019 № 000828/13-01-50-13/ НОМЕР_1 , на підставі якого 08.04.2019 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0031215013 (а.с. 74), яким за затримку на 27 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 745 грн. позивачку зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 74,50 грн. протягом десяти днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення на бюджетний рахунок одержувача; податкове повідомлення-рішення № 0031235013 (а.с. 76), яким за затримку на 111111111 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку в сумі 6456,20 грн. позивачку зобов`язано сплати штраф у розмірі 50% у сумі 3228,10 грн. протягом десяти днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення на бюджетний рахунок одержувача; податкове повідомлення-рішення № 0031225013 (а.с. 78), яким за затримку на 58 календарних днів сплати су3ми грошового зобов`язання з єдиного податку в сумі 643,30 грн. позивачку зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 128,66 грн. протягом десяти днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення на бюджетний рахунок одержувача. Крім того, рішенням Головного управління ДФС у Львівській області від 20.03.2019 № 14933/10/50.13.07 позивачку виключено з реєстру платника єдиного податку, оскільки встановлено, що у фізичної особи-підприємця наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, у порядку, встановленому п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України. Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно вказав, що згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п. 295.1 ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Згідно з положеннями п. 300.1 ст. 300 ПК України, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій. Пунктом 122.1 ст. 122 ПК України передбачено, що несплата (неперерахування) фізичною особою платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу. У відповідності до норм чинного законодавства України сплата податків платником податків здійснюється, зокрема, у безготівковій формі шляхом здійснення переказу коштів через банківську установу. При цьому судом правильно враховано, що відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу у розумінні пункту 1.15 цієї ж статті Закону вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу. Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов`язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 цього Закону). З огляду на це, суд вірно вважав, що з наданням платником податку до установи банку платіжного документу на перерахування податку до бюджету, згідно з яким платник ініціює сплату, а банк приймає такий документ, обов`язок такого платника щодо сплати такого податку припиняється, тому, днем сплати податку до бюджету вважається день, коли банк прийняв документ на перерахування податку до бюджету на виконання. Вказаний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 р. у справі № 809/3851/15. Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 04.11.2016 № 000263800, судом першої інстанції з`ясовано, що згідно з розрахунком штрафні санкції застосовані за лютий, липень, вересень, грудень 2014 року, лютий, вересень, грудень 2015 року та квітень, травень, червень 2016 року. Разом з тим, згідно з відомостями про проведені позивачкою оплати, що підтверджуються банківськими квитанціями (а.с. 18-68), дійсне прострочення нею оплати мало місце лише у лютому 2014 року (оплачено 26.02.2014), у вересні 2014 року (оплачено 22.09.2014), у грудні 2014 року (оплачено 21.12.2014), у вересні 2015 року (оплачено 21.09.2015), у грудні 2015 року (оплачено 21.12.2015) та у квітні 2016 року (оплачено 21.04.2016). За решту періодів, вказаних у розрахунку контролюючого органу (липень 2014 року, лютий 2015 року, травень 2016 року та червень 2016 року), оплати відбувалися у відповідності до вимоги п. 295.1 ст. 295 ПК України не пізніше 20 числа (включно) кожного поточного місяця. Контролюючий орган констатував порушення строків виконання податкового обов`язку на підставі дати валютування платежу, яка наставала після 20 числа відповідного місяця. Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою визнано допущення прострочення у лютому, вересні та грудні 2014 року, вересні і грудні 2015 року та у квітні 2016 року та 25.11.2016 оплачено штрафну санкцію за ті періоди, у яких мало місце прострочення, шляхом сплати 747,00 грн. (квитанція №0.0.659513025.1 від 25.11.2016 - а.с. 17). Відповідно несвоєчасність оплати в липні 2014 року, лютому 2015 року та травні і червні 2016 року, про наявність якої стверджував відповідач, не знайшла свого підтвердження у суді першої інстанції. Зважаючи на викладене, суд дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 04.11.2016 № 000263800 підлягає скасуванню в частині визначення зобов`язання сплатити штраф у розмірі 519,20 грн. Щодо вимоги позивачки про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2018 № 0160231311, то судом з`ясовано, що згідно з розрахунком контролюючого органу, штрафні санкції застосовані за наступні періоди: грудень 2016 року та квітень, травень, червень, липень 2017 року. Разом з тим, згідно з відомостями про проведені позивачкою оплати, що підтверджуються банківськими квитанціями (а.с. 71), сплата за квітень-липень 2017 року відбувалася у визначені ПК України строки не пізніше 20 числа (включно) кожного поточного місяця. Щодо сплати за грудень 2016 року, то нарахування та сплата позивачкою єдиного податку за цей період не проводилася у відповідності до норми п. 295.5 ст. 295 ПК України, у зв`язку із пологами, що підтверджується листком тимчасової непрацездатності серія АСГ № 241685 за період з 21.11.2016 по 26.03.2017 (а.с. 72). Листок непрацездатності був скерований контролюючому органу з відповідною супровідною заявою 29.11.2016 та отриманий ним. Повторно існування вказаних обставин було підтверджено листом від 26.12.2017 (а.с. 86). Зважаючи на те, що матеріалами справи спростовується допущення прострочення позивачкою єдиного податку за період грудень 2016 року та квітень, травень, червень, липень 2017 року, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що безпідставним є висновок контролюючого органу про необхідність застосування штрафної санкції, відтак підставно суд скасував податкове повідомлення-рішення № 0160231311 від 19.04.2018. Щодо податкових повідомлень-рішень від 08.04.2019 № 0031215013, № 0031225013 та № 0031235013, то суд вірно вважав, що оскільки ним зроблений висновок про протиправність нарахування штрафних санкцій, які визначені податковим повідомленням-рішенням № 0160231311 від 19.04.2018, безпідставним є нарахування штрафних санкцій за їхню несвоєчасну сплату, а відтак і винесення податкових повідомлень-рішень № 0031215013, № 0031225013 від 08.04.2019. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0031235013 від 08.04.2019, то згідно розрахунку контролюючого органу, штрафні санкції застосовані за жовтень 2013 року, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень, лютий і березень 2019 року. В частині нарахувань за жовтень 2013 року, суд першої інстанції правильно вважав, що такі проведені у квітні 2019 року поза визначеним п. 102.1 ст. 102 ПК України строком давності у податкових правовідносинах, що тягне за собою визначений правовий наслідок - платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Щодо решти заявлених періодів, то згідно з відомостями про проведені позивачкою оплати, сплата за період із серпня 2018 року по березень 2019 року відбувалася у визначені ПК країни строки не пізніше 20 числа (включно) кожного поточного місяця, що підтверджується банківськими квитанціями та копією інтегрованої картки платника податку. Зважаючи на вказане, суд обгрунтовано вважав, що податкове повідомлення-рішення № 0031235013 від 08.04.2019 є протиправним, прийнятим без належної правової та фактичної підстави наявності порушення, що потягло за собою застосування штрафної санкції у порядку ст. 122 ПК України. Щодо вимоги про скасування рішення відповідача про виключення з реєстру платників єдиного податку, то судом першої інстанції вірно враховано, що абзацом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків. Пунктом 299.11 статті 299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно вважав, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Аналогічна правова позиція підтримана Верховним судом у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №813/1465/17, від 15.05.2018 справа №813/676/17. Згідно змісту оскаржуваного рішення, підставою виключення фізичної особи-підприємця платника податку з реєстру платників єдиного податку з 31.03.2019 зазначено підпункт 298.2.3 пункту 2987.2 статті 298 ПК України, оскільки у фізичної особи-підприємця наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Сума податкової заборгованості по податку 18050400 єдиний податок з фізичних осіб станом на 01.03.2019 становить 1419,19 грн., що підтверджено інтегрованою карткою платника податку, однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження проведення перевірки та складення відповідного акту за її наслідками відповідно до вимог пункту 299.11 статті 299 ПК України, а також доказів наявності податкового боргу з земельного податку на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Окрім того, суд правильно зауважив, що згідно з податковим повідомленням-рішенням від 08.04.2019 № 0031235013 періодами існування податкового боргу, які були підставою прийняття Рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку №14933/10/50.13.07 від 20.03.2019 контролюючий орган визначає жовтень 2013 року, серпень 2018 року березень 2019 року. Однак, як вказувалось вище, сплата за серпень 2018 року - березень 2019 року відбувалася у визначені ПК України. Таким чином, відсутні підстави для висновку, зробленого контролюючим органом про те, що у позивачки наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Окрім того, оскаржуване рішення прийняте відповідачем 20.03.2019, хоча за змістом п. 295.1 ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця, тому суд вірно вважав передчасним висновок відповідача про прострочення оплати з урахуванням за березень 2019 року. Відтак, оскільки відповідачем не надано доказів щодо проведення перевірки, складення акту щодо наявності податкового боргу у позивачки на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а також враховуючи визнання протиправним та скасування судом податкового повідомлення-рішення 08.04.2019 № 0031235013, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку № 14933/10/50.13.07 від 20.03.2019. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених приписів нормативно-правових актів, суд дійшов підставного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року по справі № 1.380.2019.005538 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді В. В. Ніколін Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 09.10.2020.