Постанова 4855 № 640/620/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/620/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Шурка О. І., за участю секретаря Кірієнко Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 протиправною та нечинною в частині, за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання частини другої пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24 грудня 2019 року протиправною та нечинною. Позовні вимоги позивач мотивував тим, що прийнята Кабінетом Міністрів України 24 грудня 2019 року постанова №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», не відповідає нормам Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та встановлює дискримінацію за професійною ознакою в частині пенсійного забезпечення, оскільки пенсійне забезпечення пенсіонерів Міністерства внутрішніх справ (міліції), які звільнились до 07 листопада 2015 року у 2-2,5 рази менше ніж у тих пенсіонерів Міністерства внутрішніх справ (поліції), які звільнились після 01 січня 2016 року. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В судове засідання з`явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Позивач узяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеозв`язку EASYCON, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, до суду надіслав письмовий відзив на апеляційну скаргу. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України по Харківській області та отримує з 2001 року пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.» 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №103 «Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова КМУ№103). Пунктом 1 Постанови КМУ №103 визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Пунктом 2 Постанови КМУ №103 визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: - з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; - з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; - з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Постановою №103 також внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема: у Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженому Постановою КМУ №45, - пункт 5 викладено в такій редакції: «

5. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням». - додаток 2 до Порядку викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. При цьому, у додатку 3 Порядку (в новій редакції) «Довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції)» такі надбавки передбачені. Пунктом 3 згаданої Постанови КМУ №103 передбачалось, що з 01 січня 2018 року підлягають перерахуванню пенсії, призначені згідно із Законом №2226-XII особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний відсоток на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: - з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року; - з 01 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми. Внесені Постановою КМУ №103 зміни не враховували усіх складових грошового забезпечення та встановлювали поетапність виплати підвищення до пенсії, чим звужували зміст грошового забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у тому числі і позивача. Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3858/18 від 12 грудня 2018 року за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року залишено без змін. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року залишено без змін також постановою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року. Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №826/12704/18 14 травня 2019 року прийнято рішення, яким визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яке набрало законної сили 19 листопада 2019 року. 24 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», яка у відповідності до пункту 3 останньої набирає чинності з 1 січня 2020 року. Пунктом 1 вказаної Постанови №1088 Кабінет Міністрів України установив, що: -1) з 1 січня 2020 р. виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 р. (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 р.; -2) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 р. виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 р., та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.». Враховуючи, що у справах №826/3858/18 та №826/12704/18 суд встановив, що норми звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод, оскільки скасовують надбавки, доплати, підвищення і премії, які отримували пенсіонери органів внутрішніх справ (міліції) під час служби, та які враховувались при попередніх перерахунках пенсій, позивач вважає, що частина 2 пункту 1 Постанови №1088 фактично залишила ті ж самі положення, які визнані судами нечинними у пунктах 1, 2, 3 Постанови №103. На переконання позивача, оскаржувана постанова не вирішила питання єдиного і справедливого підходу до перерахунку пенсій для пенсіонерів Міністерства внутрішніх справ, яким теж є позивач, і залишила незмінною дискримінацію за професійною ознакою в частині пенсійного забезпечення. Пенсійне забезпечення пенсіонерів Міністерства внутрішніх справ (міліції), які звільнились до 07 листопада 2015 року у 2-2,5 рази менше ніж у тих пенсіонерів Міністерства внутрішніх справ (поліції), які звільнились після 01 січня 2016 року. Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів перед судом обґрунтованість, правомірність та доцільність прийняття Постанови №1088., в той час як позивач навів переконливі докази на підтвердження порушення своїх прав щодо належного отримання грошового забезпечення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Основоположними принципами діяльності Кабінету Міністрів України є дотримання верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 49 вказаного Закону Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Як вказувалося вище, Кабінетом Міністрів України 24 грудня 2019 року прийнята постанова №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», проект якої розроблено з метою врегулювання питання здійснення пенсійних виплат в 2020 році особам, пенсії яких з 01 січня 2018 року були перераховані відповідно до пункту 1 та з 01 січня 2016 року відповідно до пункту 3 Постанови №103. Міністерство юстиції України у своєму Висновку від 24 грудня 2019 року за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» висловив застереження, що положення проєкту постанови, у редакції, запропонованій головним розробником, фактично дублюють норми пунктів 1-3 постанови №103, які визнано рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, від 14.05.2019 №826/12704/18 протиправними та нечинними, такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили. У своїх рішеннях судом зазначено, що Уряд (відповідач), визначаючи новий порядок перерахунку раніше призначених пенсій, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, не враховував всі види грошового забезпечення військовослужбовців, вичерпний перелік яких встановлений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і які відображають умови, особливості військової служби кожної особи, яка має право на пенсію за Законом №2262-XII. При цьому, слід врахувати, що частина третя статті 11 Закону №2262-XII встановлює, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також у Висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проєкту оскаржуваної постанови зазначається, що правовою підставою прийняття проєкту постанови є частина четверта статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з якою предмет правового регулювання проєкту акта належить до повноважень Кабінету Міністрів. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №р-7(II)/2019 (далі - Рішення), зокрема, зазначено, що відповідно до статті 6 Основного Закону України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України; до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів; виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; судоустрій, судочинство, статус суддів; організація і діяльність прокуратури (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85, пункти 6, 14 частини першої статті 92 Конституції України). Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади; до його повноважень належить, зокрема, вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення проведення фінансової політики та політики у сфері соціального захисту; розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного, соціального розвитку України (частина перша статті 113, пункти 2, 3, 4 статті 116 Конституції України). Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що «права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Основним Законом України не передбачено. Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють своє повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України). До аналогічних висновків Конституційний Суд України дійшов у рішеннях від 09 жовтня 2008 року №22-рп/2008, від 23 червня 2009 року №15-рп/2009 (абзац другий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 травня 2010 року №14-рп/2010). Отже, з огляду на юридичні позиції Конституційного Суду України встановлення актом Уряду умов та розміру пенсійного забезпечення відповідних осіб, суперечить вимогам Конституції України. Враховуючи наведене, зроблено висновок, що реалізація норм проєкту постанови на практиці може призвести до оскарження рішення Уряду зазначеною категорією осіб до національних судів та Європейського суду з прав людини та як наслідок задоволення таких позовів. Як зауважено Міністерством юстиції України у висновку до правової експертизи проекту Постанови №1088, постанова №1088 фактично продублювала вже визнані судами протиправними та нечинними положення Постанови №103, які стосуються перерахунку пенсій особам за Законом №2262, а відтак звузила складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсій вказаним особам, зокрема і позивачу в даній справі. Колегія суддів зазначає, що рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року у справі №826/12704/18, які набрали законної сили, надана оцінка діям Кабінету Міністрів України (Постанови №103) щодо визначення складових грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Законів №2011 та №2262, повноти та строків виплати перерахованих пенсій. У рішеннях суд зазначив, що пункти 1, 2, 3 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку, затвердженого Постановою №45 щодо складових грошового забезпечення для перерахунку пенсій, звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод, оскільки скасовують надбавки, доплати, підвищення і премії, які отримували пенсіонери органів внутрішніх справ (міліції) під час служби, та які враховувались при попередніх перерахунках пенсій, а тому, на думку суду, змінює умови і норми пенсійного забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) або за прирівняними до них посадами, є протиправним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2019 року вказав, зокрема, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею. При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону. Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, "умовами" слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під "порядком" розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення "розміру" перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII. До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України. Абзац 3 статті 1-1 Закону України № 2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України. Зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону. Крім того, системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати. Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу права і свобод - це зменшення, зокрема, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики. Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України. Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. У справі «Кечко проти України» (Заява №63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу. Європейський Суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані положення Постанови №1088 (частина 2 пункту 1 Постанови №1088), як і раніше визнані протиправними та нечинними пункти 1, 2, 3 Постанови №103, всупереч вимогам частини третьої статті 1-1, статті 43, частини четвертої статті 63 та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців, зокрема позивача, а відтак є протиправними та підлягають визнанню нечинними. Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. В силу положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 протиправною та нечинною в частині - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. І. Шурко Повний текст постанови виготовлено 07.10.2020