Постанова 4852 № 340/1296/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 340/1296/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року в адміністративній справі №340/1296/20 (головуючий суддя І-ї інстанції Пасічник Ю.П.) за позовом Державного підприємства «Олександрівське лісове господарство» до Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування пункту припису, - В С Т А Н О В И В : Позивач 18.04.2020 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 9 припису №б/н від 13.03.2020 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на думку відповідача підприємством порушено Методичні вказівки із відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів», затверджені наказом Держлісагентства України від 21.01.2013 року за №9. Позивач не погоджуючись з вимогами п.9 припису та вказує, що вказаний нормативний документ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не підлягає застосуванню. Крім того, позивач вказує, що анулювання лісорубного квитка у спосіб зазначений відповідачем в приписі, призведе до припинення рубки лісу не тільки на спірній ділянці, а й на інших визначених у квитку, при цьому, що будь-яких порушень пов`язаних з рубкою лісу на інших ділянках в ході перевірки не встановлено. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 9 припису Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області від 13.03.2020 року №б/н., виданого державному підприємству «Олександрівське лісове господарство». Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення та вказує, що внесення оскаржуваного припису здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у зв`язку з порушенням положень Методичних вказівок із відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Держагентства лісових ресурсів», затверджених наказом Держлісагентства України від 21.01.2013 року за №9. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного (письмового) провадження. Суд вважає, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції можливо здійснювати без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне. В період з 02.03.2020 року по 13.03.2020 року посадовими особами відповідача проведено позапланову перевірку Державного підприємства «Олександрівське лісове господарство» щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, за результатами якої 13.03.2020 року складено акт №9/11/20 (а.с.12-19) ( в рішенні суду невірно зазначено акт №169/20 від 28.02.2020 року) Згідно пункту 10 вказаного акту перевірки зафіксовано порушення, а саме: в кварталі 104 в. 4/1 Червоно-Нерубаївського лісництва вид рубки, інша господарська рубка (пов`язана із веденням лісового господарства) здійснена на підставі дозволу, виданого з порушенням чинного законодавства. При вивченні матеріалів відводу, проведення натурного обстеження та контрольного переліку на лісовій ділянці виявлені порушення лісового законодавства, які перелічені в доповненні до акту перевірки від 11.03.2020 року (а.с.18-зворот). На підставі акту перевірки 13.03.2020 року видано припис №б/н, пунктом 9 якого позивача зобов`язано анулювати за рішенням органу, яким видано квиток з порушенням чинного законодавства. Строк виконання встановлений 19.03.2020 року. Вказаний пункт припису позивач оскаржив до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Методичні вказівки із відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів, затверджені наказом Держлісагентства України від 21.01.2013 року за №9 не пройшли державної реєстрації у Міністерстві юстиції України, а тому не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах. Крім того, відповідно до інформації Міністерства юстиції України від 06.05.2020 року, наказ Держлісагентства України від 21.01.2013 року за №9 скасовано наказом Держлісагентства України від 25.09.2013 року №272. Судом також зазначено, що змістом лісорубного квитка від 28.02.2020 року передбачено право здійснювати рубку лісу не тільки у кварталі 104, ділянка 4.1, а й на інших ділянках лісу, щодо оформлення права рубки, на яких відповідачем порушень не виявлено, а тому анулювання лісорубного квитка в цілому, як того вимагає п.9 спірного припису суперечить меті його видачі та призводить до порушення прав позивача. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі по тексту - Закон №877), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (ст.2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 року №1264-XII - далі по тексту - Закон №1264). Порядок призначення та проведення перевірки, а також компетенція відповідача щодо проведення перевірки позивачем не оскаржується, а тому судом першої інстанції не перевіряється. Відповідно до частин 6, 7 статті 7 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, в якому, серед іншого, зазначається стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Відповідно до частини 2 статті 8 Закону №877 органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані, зокрема, повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом та дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами господарювання, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності поведінки суб`єктів господарювання вимогам законодавства, неправомірного та необґрунтованого застосування санкцій до суб`єктів господарювання. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що пунктом 10 опису виявлених порушень вимог законодавства в акті перевірки, встановлено порушення ДП «Олександрівське лісове господарство» Методичних вказівок із відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Дерагентства лісових ресурсів, затверджених наказом Держлісагентства України від 21.01.2013 року за №9; ст.ст.69, 78, абз.1 ст.105 Лісового кодексу України, а саме: «у кварталі 104 в. 4/1 Червоно-Нерубаївського лісництва вид рубки: інша господарська рубка (пов`язана з веденням лісового господарства) здійснена на підставі дозволу виданого з порушенням чинного законодавства. При вивчені матеріалів відводу, проведення натурного обстеження та контрольного обліку на лісовій ділянці виявлені порушення лісового законодавства, які перелічені в доповненні до акту перевірки від 11.03.2020 року (до акту додається 4 аркушах)». Згідно пункту 9 припису від 13.03.2020 року б/н підприємство зобов`язано в термін до 19.03.2020 року: «у зв`язку із виявленими порушеннями лісового законодавства при вивчені матеріалів відводу рубки (іншої господарської діяльності) у кварталі 104 в. 4/1 Червоно-Нерубаївського лісництва забезпечити виконання п.14 Порядку спеціального використання лісових ресурсів (затверджений ПКМУ від 23.05.2007 року №761), а саме анулювати за рішенням органу яким видано квиток з порушенням чинного законодавства» (а.с.27-29). Згідно статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню використання на всій території України. Відповідно до статті 69 Лісового Кодексу України нормативне регулювання лісових відносин стосується спеціального використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці. Таке використання проводиться за спеціальним дозволом (лісорубний квиток або лісовий квиток), який видається безоплатно. Нормами цієї статті щодо спеціального дозволу передбачено наступне. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства. Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України. Рішення про видачу або відмову у видачі спеціального дозволу на використання лісових ресурсів приймається протягом одного місяця з дня подання документів власником лісу або лісокористувачем. Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» №761 від 23.05.2007 року. Цей Порядок визначає умови і механізм видачі лісорубного або лісового квитка, як спеціального дозволу на використання лісових ресурсів. Лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: - здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; - ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; - ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів. Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки. З матеріалів справи вбачається, що позивачем, як постійним лісокористувачем, 28.02.2020 року оформлено лісорубний квиток для спеціального використання лісових ресурсів на наступних ділянка лісу: № кварталу 83, ділянки 1.1, 2.1, 5.1, 9.1, № кварталу 104, ділянка 4.1 (а.с.41). За результатами проведеної відповідачем перевірки встановлено порушення вимог Методичних вказівок із відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів, затверджені наказом Держлісагентства України від 21.01.2013 року за №9 при вивчені матеріалів відводу рубки (іншої господарської діяльності) у кварталі 104 в. 4/1 Червоно-Нерубаївського лісництва. Щодо вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій встановлено обов`язкову реєстрацію нормативно-правових актів, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю. Відповідно до п.2 вказаного Указу органом державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю є Міністерство юстиції України. Відповідно до пункту 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. Судом першої інстанції вірно зазначено, що зважаючи на те, що Методичні вказівки із відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів, затверджені наказом Держлісагентства України від 21.01.2013 року за №9, не пройшли державної реєстрації у Міністерстві юстиції України, то вони не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, з чим погоджується колегія суддів. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації Міністерства юстиції України від 06.05.2020 року, наказ Держлісагентства України від 21.01.2013 року за №9, яким затверджено Методичні вказівки із відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів, скасовано наказом Держлісагентства України від 25.09.2013 року №272 (а.с.79). В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що у відзиві на позовну заву інспекцією вказано, що при видачі лісорубного квитка порушені вимоги Методичних вказівок із відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Держкомлісгоспу, затверджених наказом Держкомлісгоспу України від 22.11.2010 року №403, який чинний на даний час. Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання апелянта, оскільки предметом оскарження є припис, виданий на підставі акту перевірки (п.10), в якому зазначено про порушення позивачем саме Методичних вказівок із відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів, затверджені наказом Держлісагентства України від 21.01.2013 року за №9, які ані на час перевірки, ані на час прийняття припису не були чинними. Відтак, застосування суб`єктом владних повноважень при винесенні припису норм законодавства, що є нечинними, є об`єктивною та достатньою підставою для скасування такого припису, або його частини, оскільки прийнятий у спосіб, що передбачений законами України. Крім того, зміст лісорубного квитка від 28.02.2020 року вказує на те, що ним передбачено право здійснювати рубку лісу не тільки у кварталі 104, ділянка 4.1, а й на інших ділянках лісу, щодо оформлення права рубки на яких відповідачем порушень не виявлено, а тому анулювання лісорубного квитка в цілому, як того вимагає п. 9 припису б/н від 13.03.2020 року суперечить меті його видачі та призводить до порушення прав позивача. Звідси, враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що відсутні докази порушення позивачем вимог Методичних вказівок із відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів, затверджених наказом Держлісагентства України від 21.01.2013 року за №9, а відтак і відсутній обов`язок з виконання вимог ппункту 9 припису б/н від 13.03.2020 року, який вимагає усунення визначених вище порушень. А отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття пункту 9 припису б/н від 13.03.2020 року. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. За приписами пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року вказана справа визнана незначною. Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року в адміністративній справі №340/1296/20 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року в адміністративній справі №340/1296/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 4, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак