Постанова 4824 № 760/24630/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД №22-ц/824/11027/2020 Головуючий в 1 інстанції - Усатова І.А. Унікальний №760/24630/2018 Доповідач - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-М Київтранс», треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, встановив: у вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва із позовом до ТОВ «Д-М Київтранс» про відшкодування шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 січня 2018 року в м. Києві за адресою: проспект Перемоги, 49/2, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Богдан А09202», ДНЗ НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу «Mercedes Benz Е 200», ДНЗ НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Транспортний засіб «Mercedes Benz Е 200», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , належить позивачу на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Згідно постанови судді Солом`янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року у справі №760/3078/18, ОСОБА_3 визнано винним у вчинені вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. Згідно постанови судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/3078/18 від 07 лютого 2018 року винуватець у вчинені зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 працює на посаді водія у ТОВ «Д-М Київтранс». На момент зазначеної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1598401 у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта». 29 січня 2018 року позивач звернувся до ТДВ «СТ «Домінанта» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а 19 лютого 2018 року, із заявою про страхове відшкодування. Враховуючи, що транспортний засіб «Mercedes Benz Е200», державний номерний знак НОМЕР_2 , був оглянутий експертом, залученим збоку страховика, позивач здійснив його відновлювальний ремонт у ФОП ОСОБА_4 , що підтверджується Рахунком-фактурою №00317 від 21 лютого 2018 року, Актом виконаних робіт №00317 від 03 квітня 2018року. Згідно товарного чеку ФОП Кобець від 27 лютого 2018 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mercedes Benz Е 200», реєстраційний № НОМЕР_2 , складає: 51800 грн. ТДВ «СТ «Домінанта» виплату страхового відшкодування у терміни, передбачені п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не здійснило. Позивачем залучено аварійного комісара ОСОБА_5 (сертифікат аварійного комісара №1220 від 10 грудня 2010 року) для встановлення розміру заподіяних йому збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28 січня 2018 року. Станом на 07 червня 2018 року, зазначений Страховик - ТДВ «СТ «Домінанта», припинив здійснення господарської діяльності й був позбавлений ліцензій на здійснення страхової діяльності, при цьому виплата страхового відшкодування на користь позивача здійснена не була. На підставі матеріалів, наданих аварійним комісаром - ОСОБА_5 , 03 липня 2018 року складено Аварійний сертифікат № 18-D/42/8/0718, відповідно до результатів якого, розмір матеріального збитку, завданого власнику КТЗ «Mercedes Benz Е 200», реєстраційний № НОМЕР_2 , складає: 34430 гривень 95 копійок, а вартість відновлювального ремонту даного КТЗ, відповідно складає - 62 050 гривень 69 копійок. З огляду на наведене позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 51800 грн. та судові витрати. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Стасіва В.І. подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно необґрунтоване, незаконне та ухвалене з неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги є ідентичними до доводів, які викладені у позовній заяві. Просив, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На апеляційну скаргу ТОВ «Д-М Київтранс» через свого представника подало відзив, який обґрунтовувало тим, що цивільно-правова відповідальність ТОВ «Д-М Київтранс», на момент ДТП була застрахована у ТДВ «СТ «Домінанта». Факт того, що автобус марки «Богдан А09202» реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП був застрахований підтверджується полісом ОСЦПВВНТЗ № АМ/1598401 строк дії з 15 вересня 2017 року до 14 березня 2018 року, згідно умов вищезазначеного полісу страхова сума за шкоду, заподіяну майну складає 100000 грн. З огляду на викладене вбачається, що відшкодування матеріальної шкоди, заподіяних третім особам у випадку визнання судом вини та виникнення цивільно-правової відповідальності з боку ТОВ «Д-М Київтранс», має здійснити ТДВ «СТ «Домінанта», відповідно до полісу № АМ/1598401. Вважає, що ТОВ «Д-М Київтранс» є неналежним відповідачем за позовом. Також, відповідач не погоджується з доводами які відображені у апеляційній скарзі, стосовно того, що позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, як зі сторони ТДВ «СТ «Домінанта» так і зі сторони МТСБУ. Позивачем не надано жодного письмового доказу, який підтверджує факт відмови у виплаті страхового відшкодування. Просило рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом встановлено, що 28 січня 2018 року в м. Києві за адресою: проспект Перемоги, 49/2, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Богдан А09202», ДНЗ НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу «Mercedes Benz Е 200», ДНЗ НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/3078/18 від 07 лютого 2018року, ОСОБА_3 визнано винним у вчинені вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. 03 липня 2018 року аварійним комісаром - ОСОБА_5 , складено аварійний сертифікат № 18-D/42/8/0718, відповідно до результатів якого, розмір матеріального збитку, завданого власнику КТЗ «Mercedes Benz Е 200», ДНЗ НОМЕР_2 , складає: 34430 гривень 95 копійок, а вартість відновлювального ремонту даного КТЗ, відповідно складає - 62050 гривень 69 копійок. На момент зазначеної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1598401 у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта». Згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/1598401 строк дії з 15 вересня 2017 року до 14 березня 2018 року, автобус марки «Богдан А09202» реєстраційний номер НОМЕР_1 є забезпеченим транспортним засобом. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну складає 100000 грн., розмір франшизи складає 510 грн., страхувальник - ТОВ «Д-М Київтранс», страховик - ТДВ «СТ «Домінанта». 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 00495. Відмови у виплаті страхового відшкодування від ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» матеріали справи не містять, як і інформації стосовно припинення здійснення підприємством господарської діяльності. Позовні вимоги, які є предметом розгляду в даній справі, не були пред`явлені позивачем до страховика. В договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ТОВ «Д-М Київтранс» та ТДВ «СТ «Домінанта», ліміт відповідальності за шкоду майну визначений 100000 грн., а розмір матеріальних збитків, які позивач просить стягнути з відповідача становить 51800 грн., що не перевищує цей ліміт. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для покладення цивільної відповідальності на відповідача за спричинені позивачу збитки внаслідок ДТП, оскільки покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Д-М Київтранс» застрахувало свою відповідальність, про що свідчить поліс №АМ/1598401, який діяв на момент ДТП 28 січня 2018 року. Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно. Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба