Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/12314/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 р.Справа № 520/12314/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., представника позивача Басули Б.І., представника відповідача Лиски К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 05.03.20 року по справі № 520/12314/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр", з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Харківській області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" в реєстрації Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці КР-Д-А.12.2.4-0913151009-231 від 13.09.2019; - зобов`язати Головне управління Держпраці в Харківській області зареєструвати Декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" № КР-Д-А.12.2.4-0913151009-231 від 13.09.2019. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці в Харківській області щодо нездійснення реєстрації Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці КР-Д-А.12.2.4-0913151009-231 від 13.09.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр". Зобов`язано Головне управління Держпраці в Харківській області зареєструвати Декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" № КР-Д-А.12.2.4-0913151009-231 від 13.09.2019. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" у розмірі 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок). Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача в судовому засіданні та у надісланому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів останньої та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 13 вересня 2019 року ТОВ "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" через центр надання адміністративних послуг подало до Головного управління Держпраці у Харківській області декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці на виконання позивачем робіт, що виконуються на висоті понад 1,3 метра, для реєстрації у передбаченому чинним законодавством порядку. Листом Головного управління Держпраці у Харківській області № 31/2219/05-14/11013 від 19.09.2019 позивачу було повідомлено, що інформація, надана в декларації № КР-Д-А. 12.2.4-0913151009-231 від 13.09.2019, за змістом не відповідає додатку № 8 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107 (із змінами, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 48). Після усунення зазначених зауважень документи можуть бути надані для повторного розгляду. Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення. Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з приписами статті 21 Закону України Про охорону праці роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно з абз. 8, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: декларація про провадження господарської діяльності (далі - декларація) - документ, яким суб`єкт господарювання повідомляє дозвільний орган про свою відповідність вимогам законодавства до певного виду господарської діяльності (у тому числі матеріально-технічної бази, кваліфікації персоналу - якщо це зумовлено особливостями провадження відповідного виду господарської діяльності) та на підставі якого набуває право на провадження заявленого виду господарської діяльності і несе передбачену законом відповідальність. Форма та порядок повідомлення адміністратора або відповідного дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства та внесення про це запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності суб`єкт господарювання має право на одержання (переоформлення, анулювання) документів дозвільного характеру та подання декларацій за своїм місцезнаходженням або у випадках, передбачених законом, - за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням об`єкта. Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України Про дозвільну систему в сфері господарській діяльності суб`єкт господарювання має право на здійснення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі подання декларації без отримання документа дозвільного характеру, за винятком тих видів господарської діяльності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Реєстрацію декларацій здійснює дозвільний орган на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня отримання декларації шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відмова у реєстрації декларації не допускається. Відповідно до ст. 6 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вносяться відомості про документи дозвільного характеру, визначені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", та декларації. Дозвільні органи вносять до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 1) рішення, прийняті дозвільними органами відповідно до цього Закону, - у день їх прийняття; 2) заяви та декларації, подані до дозвільних органів, та іншу інформацію про документи дозвільного характеру та декларації, необхідну для ведення зазначеного реєстру, - у день їх отримання дозвільними органами. Аналіз вказаних нормативних приписів дозволяє прийти до висновку, що законодавець чітко розмежував процедури, за результатами яких суб`єкти господарювання отримують право виконувати роботи підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, поділивши їх на ті, зайняття якими потребує отримання дозволу від уповноваженого органу, та види діяльності, для зайняття якими достатньо повідомити дозвільний орган про свою відповідність вимогам законодавства до певного виду господарської діяльності. Отже, законодавчо визначені дозвільний та повідомчий порядок набуття права на здійснення різних видів робіт підвищеної небезпеки. Крім того, законом безпосередньо визначений строк внесення відомостей про декларації, подані до дозвільних органів, - у день їх отримання дозвільними органами. Відповідно до п.21 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 (далі Порядок № 1107), виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 6, експлуатація (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначене в додатку 7, здійснюються роботодавцем на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці. Декларація за формою згідно з додатком 8 подається суб`єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою): у паперовій формі особисто або поштовим відправленням - адміністратору; в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оформлена згідно з вимогами законів у сфері електронних документів, - дозвільному органу за своїм місцезнаходженням або у випадках, передбачених законом, за місцем провадження діяльності чи місцезнаходженням об`єкта не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності. Додаток 6 до Порядку № 1107 містить перелік видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, відповідно у пункті 6 якого вказано: роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра. Порядок № 1107, так саме як і закон, не наділяє дозвільний орган будь-якими повноваженнями стосовно перевірки інформації, зазначеній у поданій декларації, а також не містить будь-якої процедури узгодження декларації дозвільним органом. При цьому чітко визначено, що відмова у реєстрації декларації не допускається. Як свідчать матеріали справи, позивачем було заповнено декларацію за формою та змістом відповідно до додатку № 8 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, яка була прийнята адміністратором центру надання адміністративних послуг. При цьому відповідачем у наданій відповіді взагалі не вказано конкретний розділ, пункт чи графу, яку позивач не заповнив, або роз`яснень, у чому саме полягає невідповідність наданої позивачем декларації додатку № 8 Порядку. З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про протиправність бездіяльності відповідача при вирішенні питання про реєстрацію декларації, поданої позивачем, які призвели до втручання у господарську діяльність позивача у спосіб, не передбачений законом. Посилання представника відповідача на порушення вимог законодавства, а саме: порушення роботодавцем порядку виконання робіт підвищеної небезпеки, зазначені в акті перевірки від 25.04.2019, колегія суддів оцінює критично, оскільки декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці не є дозвільним документом та її реєстрація жодним чином не пов`язана з проведенням будь-якої перевірки суб`єкта господарювання при реєстрації відповідних декларацій. Сутність визначеного законодавством порядку реєстрації відповідних декларацій полягає саме у тому, що певні види робіт не передбачають необхідності отримання дозволу на їх проведення, а уповноважений державний орган на етапі реєстрації декларації не наділений повноваженнями надавати оцінку достовірності заявлених суб`єктом господарювання відомостям, зазначеним у декларації. В даному випадку відповідальність за достовірність зазначеної у декларації інформації несе суб`єкт господарювання. Крім того матеріалами справи встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2019 по справі № 520/5530/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного суду від 16.12.2019, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску Завод Манометр до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування приписів задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункти 1, 2, 16 припису Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень № 19-03-01-5123/0422-1509/5116 від 25.04.2019. Визнано протиправним та скасувати пункти 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 припису Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень № 19-03-01-5123/0422-1510/5116 від 25.04.2019. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень №19-03-01-5123/0422-1511/5116 від 25.04.2019. Отже, відповідач фактично намагався обґрунтувати правомірність оскаржуваних в по даній справі дій посиланням на приписи, видані позивачу Головним управлінням Держпраці у Харківській області, які визнані судом протиправними. Разом з тим з матеріалів справи слідує, що на заяву про реєстрацію декларації позивачу надавалася проміжна відповідь № 31/2219/05-14/11013 від 19.09.2019. Проте будь-яких нормативних посилань, які б обґрунтовували правомірність дій відповідача у спосіб надання проміжної відповіді з зазначенням неконкретизованих порушень порядку заповнення форми № 8, представником відповідача суду надано не було. Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що наведені відповідачем підстави надання позивачу проміжної відповіді нормативно не передбачені, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держпраці в Харківській області щодо нездійснення реєстрації Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці КР-Д-А.12.2.4-0913151009-231 від 13.09.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр". Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зареєструвати Декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" № КР-Д-А.12.2.4-0913151009-231 від 13.09.2019, судова колегія зазначає наступне. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Виходячи із змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративних судів, останній не може підміняти орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Як зазначено Європейським судом з прав людини у справах: Кумпене і Мазере проти Румунії від 17.12.2004 року, Фадєєва проти Росії від 09.06.2005 року завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи и державної влади. Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді вбачається, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому повноваження щодо реєстрації Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці відноситься до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже рішення суду про зобов`язання відповідача зареєструвати декларацію є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Таким чином, колегія суддів вважає, що вимога позивача в частині зобов`язання відповідача зареєструвати Декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" № КР-Д-А.12.2.4-0913151009-231 від 13.09.2019. з огляду на втручання в дискреційні повноваження останнього, є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають. Відтак, у даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання реєстрації Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" № КР-Д-А.12.2.4-0913151009-231 від 13.09.2019. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права. Згідно ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року по справі № 520/12314/19 - скасувати в частині зобов`язання Головного управління Держпраці в Харківській області зареєструвати Декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" № КР-Д-А.12.2.4-0913151009-231 від 13.09.2019. Прийняти в цій частині постанову, якою зобов`язати Головне управління Держпраці в Харківській області повторно розглянути питання реєстрації Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" № КР-Д-А.12.2.4-0913151009-231 від 13.09.2019. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року по справі № 520/12314/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 08.10.2020 року