Постанова 4824 № 752/12295/20

Справа № 752/12295/20 Головуючий 1 інстанція- Шевченко Т.М. Проваження № 22-ц/824/11608/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 08 жовтня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В., за участю секретаря Вергелес О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 06 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «CGM Czech a.s.» (Чеська Республіка) про відшкодування витрат на покращення нерухомого майна,- в с т а н о в и в: Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 06 липня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «CGM Czech a.s.» про відшкодування витрат на покращення нерухомого майна у розмірі 4686109 грн. Не погоджуючись із ухвалою, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задоволити його заяву про забезпечення позову в повному обсязі, посилаючись на її незаконність та необгрунтованість. Скарга мотивована тим, що підстави відмови у забезпеченні позову обгрунтовані неналежно та дивно. Суд не врахував, що відповідач АТ «CGM Czech a.s.» знаходиться у Чеській Республіці, не є резидентом України і визнаний банкрутом, а позивач є добросовісним набувачем спірної квартири і згідно ч.4 ст.390 ЦК України має право на відшкодування витрат на її покращення. Суд не взяв до уваги звіт, який визначає вартість поліпшень. Суд не перевірив статус відповідача та факт його банкрутства, що стверджується справою № 910/5107/20 Господарського суду м.Києва про визнання іноземної процедури банкрутства. Суд не звернув уваги, що він відноситься до 4 черги кредиторів банкрута, вимоги за якими не забезпечуються заставою, а відтак імовірність повернути витратчені ним кошти є мізерною, що значно ускладнить або унеможливить повернення коштів і захист його прав. Судом не врахована практика ЄСПЛ при вирішенні питання про забезпечення позову, яка вказує на обов`язковість виконання судового рішення, яке є завершальною стадією судового процесу та забезпечує право на справедливий суд. Відповідач АТ «CGM Czech a.s.» подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно відмовив у житті - 2 - заходів забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду. В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шуляк Н.О. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва як незаконну. Представник відповідача АТ «CGM Czech a.s» адвокат Савченко В.С. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Зазначеним вимогам оскаржувана судова ухвала відповідає не в повній мірі. Судом встановлено, що в провадженні Голосіївського районного суду м.Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «CGM Czech a.s.» (Чеська Республіка) про відшкодування понесених витрат на покращення нерухомого майна у розмірі 4686109 грн. Провадження у справі відкрите 30 червня 2020 року. Предметом спору у справі є відшкодування понесених позивачем ОСОБА_1 витрат у розмірі 4686109 грн. на покращення квартири АДРЕСА_1 , яку позивач придбав у відповідача за договром купівлі-продажу від 06 червня 2014 року. Вказаний договір купівлі-продажу визнаний недійсним на підставі постанови Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року. 03 липня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони проведення будь-яких реєстраційних дій щодо цієї квартири. Заява мотивована тим, що відповідач АТ «CGM Czech a.s.» знаходиться у Чеській Республіці, не є резидентом України і визнаний банкрутом, а позивач є добросовісним набувачем спірної квартири і згідно ч.4 ст.390 ЦК України має право на відшкодування витрат на її покращення. Господарським судом м.Києва розглядається справа № 910/5107/20 про визнання іноземної процедури банкрутства. У випадку банкрутства квартира буде реалізована, а позивач відноситься до 4 черги кредиторів, вимоги за якими не забезпечуються заставою, а відтак імовірність повернути витратчені ним кошти є мізерною, що значно ускладнить або взагалі унеможливить їх повернення та захист його прав і буде суперечити практиці ЄСПЛ щодо обовязковості виконання судового рішення та ефективного захисту прав особи. Відмовляючи у вжиті заходів забезпечення позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що спірна квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу на підставі судового рішення, а тому підстави для застосування заходів забезпечення відсутні. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, які не є обгрунтованими і вмотивованими. По-перше, як вбачається із матеріалів справи право власності на квартиру АДРЕСА_1 виникло у АТ «CGM Czech a.s.» як на проінвестоване нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності від 22 березня 2013 року, а рішенням суду апеляційної інстанції лише визнано недійсним правочин щодо відчуження АТ «CGM Czech a.s.» спірної квартири. По-друге, будь-яка правова підстава виникнення права власності у особи на нерухоме майно не є перешкодою для вжиття заходів забезпечення позову. Законодавчі обмеження з цього приводу відсутні. Також, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги про немотивованість ухвали судді, що суперечить ст.265 ЦПК України щодо змісту судового рішення, в тому числі оцінки аргументів, наведених учасником. Суд при вирішенні заяви ОСОБА_1 не зазначив мотивованої оцінки наведених заявником доводів про наявність підстав для застосування забезпечення позову. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. … Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (п.п.34-35). Такі ж вимоги щодо обгрунтування судових рішень і необхідності відповіді на доводи сторін містить і практика Європейського суду з прав людини, яка вказує, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року; «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Окрім того, має місце неповне з`ясування судом обставин справи, оскільки суд взагалі не перевірив чи звернута до виконання постанова Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, зокрема чи скасовано в установленому законом порядку (ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») в державному реєстрі запис про реєстрацію права власності на спірну квартиру за позивачем та чи зареєстровано право власності на квартиру за відповідачем АТ «CGM Czech a.s.». З`ясування цих обставин має істотне занчення для вирішення заяви, в тому числі з урахуванням доданого позивачем до позову витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого власником спірної квартири на момент подання позову є позивач ОСОБА_1 . В той же час колегія суддів вважає, що неповне з`ясування судом обставин справи та необгрунтованість висновків суду щодо підстав відмови у забезпеченні позову не призвела до неправильного вирішення заяви ОСОБА_1 , яка не підлягає до задоволенння з наступних підстав. Відповідно до положень ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п.п.1-2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту або забороною вчиняти певні дії. Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із - 4 - заявленими позивачем вимогами. Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, який визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру у вигляді обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку прийняття його на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист його прав. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»). Тобто, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Колегія суддів вважає, що відсутні передбачені законом підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну квартиру та заборони реєстраційних дій, оскільки позивачем не надано доказів, що право власності на спірну квартиру зареєстроване у встановленому законом порядку за АТ «CGM Czech a.s.» і як наслідок, що відповідач має можливість провести відчуження цієї квартири чи у інший спосіб її реалізувати. Натомість в матеріалах справи наявні докази про те, що на даний час право власності на спірну квартиру зареєстроване за позивачем, що в тому числі підтвердила в суді апеляційної інстанції представник позивача і що виключає можливість розпорядження цією квартирою з боку відповідача. При цьому колегія суддів враховує, що згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. А згідно ч.4 ст.3 цього Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених ст.28 цього Закону. Також встановлено, що ухвалою Верховного суду від 28 серпня 2020 року дію постанови Київського апеляцінйого суду від 10 березня 2020 року зупинено. - 5 - Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У відповідності до ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З огляду на наведене мотивувальна частина ухвали Голосіївського районного суду м.Києва від 06 липня 2020 року підлягає зміні в частині визначення правових підстав відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. В іншій частині колегія суддів залишає ухвалу без змін. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. УхвалуГолосіївського районного суду м.Києва від 06 липня 2020 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови, в іншій частині цю ухвалу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: