Постанова 4824 № 372/274/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №372/274/20 головуючий у І інстанції: Потабенко Я.В. провадження 22-ц/824/8180/2020 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 08 жовтня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І.(суддя-доповідач), Іванової І.В., Сушко Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 27 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування різниці вартості предмета іпотеки понад суму забезпеченого нею зобов`язання,- ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась із вищевказаним позовом. Просила стягнути з ОСОБА_2 413 580 доларів США, в якості відшкодування різниці між вартістю предмета іпотеки і сумою забезпечених нею вимог. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02 березня 2020 року відкрито провадження у справі. 27 травня 2020 року представник відповідача - ОСОБА_3 звернувся із заявою про зупинення провадження у зв`язку із тим, що в провадженні Обухівського районного суду Київської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності. Вказував, що ОСОБА_1 у вищевказаній справі просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію, відповідно до якого ОСОБА_2 набуто право власності на предмет іпотеки, а відтак в разі задоволення позовних вимог предмет іпотеки повернеться у власність позивача і відповідно будуть відсутні підстави для відшкодування різниці вартості предмета іпотеки і суми забезпечених нею вимог. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 травня 2020 року зупинено провадження у справі до вирішення справи №372/548/20. Не погоджуючись із висновками суду ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначає, що місцевий суд помилково прийшов до висновку про зупинення провадження, оскільки у суду є можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити та оцінити при розгляді справи наявність обставин для задоволення позовних вимог. Крім того, посилається на те, що місцевим судом не було надано належного обґрунтування своїх висновків. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що прийняте рішення у справі №372/548/20 буде мати преюдиціальне значення для вирішення спору, який перебуває на розгляді суду, підстав для задоволення скарги не вбачає, а тому просить відмовити в її задоволенні. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі. Зупиняючи провадження у справі, місцевий суд виходив з того, що спір у справі, яка перебуває на розгляді неможливо розглянути без вирішення справи №372/548/20, де предметом спору є правомірність набуття предмету іпотеки у власність відповідачем. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатись на об`єктивну неможливість розгляду справи і у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Передбачена законом необхідність зупиненні розгляду однієї справи до вирішення іншої полягає в тому, що в іншій справі можуть бути встановлені або спростовані факти, що матимуть значення для вирішення цієї справи та які можуть вплинути на наявність підстав для задоволення позову повністю або частково, або відмови у ньому, або якщо ці справи є взаємовиключними. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). У п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" судам роз`яснено, що, визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 201 ЦПКУкраїни, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між двома справами, що розглядаються, повинні існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, а факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи. Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Звертаючись з позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що 24 вересня 2019 року ОСОБА_2 набув у власність предмет іпотеки - будинок за адресою АДРЕСА_1 , яким було забезпечено договір позики між сторонами. Вказувала, що вартість предмету іпотеки значно перевищує суму забезпеченої ним вимоги, а тому просила стягнути із відповідача 90% їх різниці, що становить 413 580 дол.США. Крім того, ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 та державного реєстратора Науменко О.Є. про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 рокувідкрито провадження у вищевказаній справі. З огляду на те, що позивачем оскаржується правомірність набуття предмету іпотеки у власність відповідача та вказане питання перебуває на розгляді суду, висновки, щодо неможливості вирішення справи до вирішення питання у справі №372/548/20 є обґрунтованими, оскільки наявність права власності ОСОБА_2 на спірний будинок, позивачем зазначено, як підставу для задоволення позовних вимог у справі, яка перебуває на розгляді суду, а відтак прийняте рішення у справі №372/548/20 буде мати преюдиціальне значення для вирішення спору. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та прийшов до обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі. Посилання позивача на те, що місцевий суд не був позбавлений можливості встановити дійсні обставини справи самостійно колегія суддів відхиляє, оскільки підстави зазначені ОСОБА_1 при подачі позову є спірними та являються предметом розгляду у справі №372/548/20. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 27 травня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено «08» жовтня 2020 року. Головуючий Судді: