Постанова 4824 № 752/15012/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №752/15012/18 головуючий у І інстанції: Шевченко Т.М. провадження 22-ц/824/9123/2020 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 06 жовтня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І.(суддя-доповідач), Сушко Л.П., Іванової І.В. за участю секретаря: Пітенко І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 02 квітня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Цтібор Івана Івановича, стягувач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,- ВСТАНОВИВ: В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся у із вищевказаною скаргою, яку обґрунтовано тим, що 11 лютого 2020 року він отримав рекомендованим листом постанову від 06 грудня 2019 року державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 19 червня 2019 року Голосіївським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 1 480,44 грн. На думку заявника, сума боргу, що зазначена у постанові, не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи. Заявник просив скасувати вищевказану постанову від 06 грудня 2019 року про відкриття виконавчого провадження . Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 02 квітня 2020 рокувідмовлено в задоволенні скарги. Не погоджуючись з такими висновками суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, скасувати або призупинити дію виконавчого провадження, скасувати арешт накладений на пенсійну карту. Вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що державним виконавцем на його думку було виконане подвійне стягнення боргу. Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги. Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі. Відмовляючи в задоволенні скарги, місцевий суд виходив з того, що виконавче провадження відкрито з примусового виконання виконавчого листа, у відповідності до рішення суду, сума боргу співпадає, а відтак дії державного виконавця, щодо відкриття провадження є законними та обгрунтованими. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року, задоволено позов АТ «Державний ощадний банк України». Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитом за Додатковим договором № 1 до договору № 2130488 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки в загальному розмірі 1 480,44 грн. (а.с. 37, 124) 19 червня 2019 року Голосіївським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист № 752/15012/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в загальному розмірі 1 480,44 грн. Постановою від 06 грудня 2019 року державного виконавця відкрито виконавче провадження № 60807714 з примусового виконання виконавчого листа № 752/15012/18, виданого 19 червня 2019 року Голосіївським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 1 480,44 грн. (а.с. 145) 06 грудня 2019 року копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 грудня 2019 р. була направлена до відома та виконання боржникові (а. с. 144). За змістом положень статей 55 Конституції України кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Так, відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Разом з тим, Закон України «Про виконавче провадження» установлює правило, згідно з яким рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 цього Закону). Права і обов`язки виконавців врегульовані ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч. 1, 2 і 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Відповідно до ч. 1 ст. 31 цього ж Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідним листом простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Із встановлених обставин вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 , а саме 1 480,44 грн., співпадає із сумою зазначеною в рішенні суду та сумою зазначеною виконавцем під час відкриття провадження. Обставин, які б вказували на невідповідність вищезазначеної суми, як це вказано в заяві, або ж на подвійне стягнення із ОСОБА_1 коштів, встановлено не було. Колегія суддів звертає увагу, що виконавцем, у відповідності до норм чинного законодавства, було відкрито виконавче провадження згідно до виданого виконавчого листа № 752/15012/18. Посилання ОСОБА_1 на надмірні списання коштів, накладення арешту на банківські рахунки проведені державним виконавцем в ході виконавчого провадження, не можуть бути підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, що було зазначено у вимогах скарги(позовної заяви) боржника. Крім того, колегія суддів зауважує, що з наданих скаржником матеріалів, не вбачається, що державним виконавцем було стягнено грошову суму понад стягнену рішенням суду, за яким було видано виконавчий лист. Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому вимоги апеляційної скарги, щодо скасування, призупинення дії виконавчого провадження та арешту пенсійної карти не розглядались. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги. Апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті, чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 02 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «06» жовтня 2020 року. Головуючий Судді: