Постанова 4824 № 359/215/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №359/215/20 головуючий у І інстанції: Журавський В.В. провадження 22-ц/824/6196/2020 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 06 жовтня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І.(суддя-доповідач), Сушко Л.П., Іванової І.В. за участю секретаря: Пітенко І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд», Приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Княгиня Ярославна», Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Княгиня Ярославна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс», державного реєстратора комунального підприємства «Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області» Бродюк Ірини Юріївни, державного реєстратора комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Гутніченко Майї Валеріївни про визнання майнових прав на нерухоме майно та скасування рішень про державну реєстрацію. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,- ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись із вищевказаним позовом. Просили визнати за ними право власності на майнові (інвестиційні) права на квартири у житлово-офісному комплексі по АДРЕСА_1 , а саме: за ОСОБА_1 - на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 в секції 3, квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 в секції 4; № НОМЕР_1 , АДРЕСА_9 в секції 5; за ОСОБА_2 - на квартири АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 в секції 3, квартиру АДРЕСА_13 в секції 4; № НОМЕР_2 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_1 в секції 5; за ОСОБА_3 - на квартиру АДРЕСА_13 в секції 3, квартири АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 в секції 4, №13, АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 в секції 5, за ОСОБА_4 - на квартиру АДРЕСА_24 в секції 3, квартири АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_12 в секції 4, АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 в секції

5. А також скасувати реєстраційні записи та рішення державних реєстраторів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо зазначених квартир у житлово-офісному комплексі по АДРЕСА_1 . Одночасно з позовною заявою представником позивачів ОСОБА_5 було подано до суду заяву про забезпечення позову, якою він просить накласти арешт на спірні квартири, а також заборонити всім суб`єктам, які мають на це право, до вирішення судового спору здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно спірних квартир. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись з такими висновками суду, представник позивачів ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та заяву про забезпечення позову задвольнити. Вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув на те, що відповідачі передавали один одному право власності на проінвестовані квартири, частину з яких відчужили,а по більшості залишаються власниками. У відзиві на апеляційну скаргу, директор ТОВ «Бориспільміськбуд» вказує, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач не відповідають позовним вимогам, вважає ухвалу місцевого суду законною та обґрунтованою. У судовому засіданні ТОВ «Бориспільміськбуд» виступив проти задоволення апеляційної скарги, підтвердив позицію викладену у відзиві. Представник позивачів ОСОБА_5 в судовому засіданні 29 вересня 2020 року підтримав позицію викладену в апеляційній скарзі. Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий суд виходив з того, що майно на яке позивач просить накласти арешт не належить відповідачам, крім того не надано доказів, які свідчать про реальну загрозу відчуження відповідачем нерухомого майна. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частина 2 ст. 3 цього Закону визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його. Таким чином у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення. Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просили визнати за ними право власності на майнові (інвестиційні) права на квартири у житлово-офісному комплексі по АДРЕСА_1 , а саме: за ОСОБА_1 - на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 в секції 3, квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 в секції 4; № НОМЕР_1 , АДРЕСА_9 в секції 5; за ОСОБА_2 - на квартири АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 в секції 3, квартиру АДРЕСА_13 в секції 4; № НОМЕР_2 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_1 в секції 5; за ОСОБА_3 - на квартиру АДРЕСА_13 в секції 3, квартири АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 в секції 4, №13, АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 в секції 5, за ОСОБА_4 - на квартиру АДРЕСА_24 в секції 3, квартири АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_12 в секції 4, АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 в секції 5, та скасувати реєстраційні записи та рішення державних реєстраторів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо зазначених квартир. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивачі просили заборонити всім суб`єктам, які мають на це право, до вирішення судового спору здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно спірних квартир Місцевий суд вірно зазначив, що заява про забезпечення позову та приєднані до неї письмові докази не містять відомостей на підтвердження тієї обставини, що власником спірних квартир є відповідачі в цивільні справі - ТОВ «Бориспільміськбуд», ПрАТ «ФК «Княгиня Ярославна», ТОВ «КУА АПФ «Даліз-Фінанс», АТ «ЗНВКІФ «Княгиня Ярославна». Крім того, з наданих відповідачем інформаційних довідок Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що право власності на частину спірних квартин вже зареєстроване за позивачами, що свідчить про відсутність загрози відчуження відповідачами нерухомого майна. Інформація, щодо відсутності реєстрації права власності на спірні квартири за відповідачами та відсутності власників частини квартир серед учасників справи була підтверджена представником позивачів ОСОБА_5 в судовому засіданні. Суд першої інстанції вірно зазначив, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно осіб, які не є відповідачами у справі є прямим та грубим порушенням конституційних прав власника, гарантованих ст.41 Конституції України. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «06» жовтня 2020 року. Головуючий Судді: