Постанова 4818 № 611/319/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 611/319/20 Головуючий суддя І інстанції Коптєв Ю. А. Провадження № 22-ц/818/3471/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: інших фактів, з них:. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В., Котелевець А.В., за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Третякової Людмили Федорівни на ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2020 року, постановлену у складі судді Коптєва Ю.А., по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Іванівська сільська рада Барвінківського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, В С Т А Н О В И В : У квітня 2020 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з заявою та просила встановити факт членства та трудових відносин ОСОБА_1 із КСП «Зоря» на момент передачі землі в колективну власність КСП «Зоря», станом на 22 листопада 1995 року, що є необхідним для оформлення заявником права на земельну частку (пай). Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2020 року у відмовлено у відкритті провадження за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про встановлення факту добросовісного набуття права власності на майно, оскільки у даному випадку виник спір про право. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що вимоги заявника про встановлення факту, що мають юридичне значення, не можуть бути розглянуті в порядку окремого провадження. Вказує, що встановлення зазначеного факту лише констатує факт членства ОСОБА_1 та трудових відносин із КСП «Зоря» на момент передачі землі в колективну власність КСП «Зоря». Зазначає, що згідно з архівною довідкою Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області заявник у період з жовтня 1988 року по грудень 1995 року отримувала заробітну плату, отже перебувала у трудових відносинах із КСП «Зоря» та була його членом, ОСОБА_1 внесена у список громадян- членів КСП «Зоря» під №214, що підтверджує її членство у КСП «Зоря». Вважає, що зазначеними документами підтверджується безспірний факт, що ОСОБА_1 була членом КСП «Зоря» з жовтня 1988 року по грудень 1995 року. Зауважує, що у заяві про встановлення факту не порушувалось питання стосовно визнання права власності на земельну частку (пай), встановлення факту членства є необхідним для здійснення заявником подальших дій, спрямованих на виникнення у неї майнових прав відносно земельної частки (паю). Вважають, що застосування ч. 4 ст. 315 ЦПК України як підстави до відмови у відкритті провадження у справі є недоречним, адже зі змісту заяви не вбачається спір про право. Зауважили, що відкриття провадження у справі за заявою від 27.09.2019 року не позбавляє суд права залишити заяву без розгляду у випадку, якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи. Учасники справи не скористались правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до норми ч. 3 ст. 360 ЦПК України. Частина третя статті 3ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, за відсутності усіх учасників судового засідання, належним чином повідомлених про розгляд справи, що з урахуванням принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності згідно положень ст. 372 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. При цьому колегія суддів за безпідставністю відхиляє доводи заяви від 07.10.2020 представника ОСОБА_1 - адвоката Третякової Л.Ф. про відкладення судового засідання, яке обґрунтоване тим, що вона можливо захворіла респіраторною хворобою COVIV-19, оскільки ніяких медичних документів з цього приводу до суду не було надано. Обов`язковою її явка у судове засідання судом апеляційної інстанції не визнавалася, процесуальна можливість надати відповідні докази та пояснення з приводу своєї апеляційної скарги, яка стосується лише питання неправильного застосування судом першої інстанції норм права, у сторони заявника ОСОБА_1 була судом апеляційної інстанції надана. Ніяких конкретних клопотань з цього приводу заява представника ОСОБА_1 - адвоката Третякової Л.Ф. про відкладення судового засідання - не містить. З огляду на тривалий строк апеляційного розгляду скарги, який стосується лише питання застосування судом норм права при відкритті провадження у справі, а не з`ясування обставин справи, - таку процесуальну поведінку представника заявника суд апеляційної інстанції розцінює як зловживання процесуальним правом, що відповідно до ст. 44 ЦПК України є неприпустимим і не відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає. Судом встановлено, що заявники звернулися із заявою про встановлення факту перебування у членах КСП «Зоря» з метою підтвердження свого права на земельну частку (пай). Даний факт може бути встановлено у позовному порядку, оскільки стосується спору про право. Відмовляючи у відкритті провадження у справі в рамках окремого провадження, суд першої інстанції свої висновки обґрунтував тим, що у вимогах заявників вбачається спір про право. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. За правилом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Нормою ч. 4 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 зі змінами, внесеними 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, та якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вказала на те, що у неї невірний запис у трудовій книжці щодо дати виключення із членства та припинення трудових відносин заявника із КСП «Зоря», тому вона за недоведеності факта перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства станом на час паювання, може мати проблеми з оформленням права на земельну частку (пай). При цьому у зв`язку із дійсним членством та трудовими правовідносинами із КСП «Зоря», заявника було внесено до Списку громадян-членів КСП «Зоря» (що є додатком 1 до Державного акту серія ХР-08-00-000239), де вона значиться під №

213. Незважаючи на включення заявника до вищенаведеного списку громадян-членів, невідомо з яких причин їй не було видано сертифікат на право на земельну частку (пай). Згідно доданої до позову відповіді Сільського голови Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області від 18.09.2019 № 02-25/445 на адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 не витребувані паї, які можуть бути передані у власність, - відсутні (а.с. 22). Таким чином, встановлення факту членства та трудових відносин ОСОБА_1 із КСП «Зоря» на момент передачі землі в колективну власність КСП «Зоря», а саме станом на 22 листопада 1995 року не надає їй достатньої можливості у позасудовому порядку отримати земельний пай. Вона буде змушена додатково звертатися до суду із відповідним позовом, що у цілому свідчить про те, що вже на стадії відкриття провадження у справі за її заявою про встановлення юридичного факту між сторонами виник спір про право на земельний пай. Тому захист цивільного інтересу заявника шляхом розгляду її заяви в порядку окремого провадження не можна вважати ефективним захистом її права, що згідно згаданої норми ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України є завданням цивільного судочинства. З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом було додержано норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Третякової Людмили Федорівни залишити без задоволення. Ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 09 жовтня 2020 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В.Бурлака. А.В.Котелевець