Постанова 4814 № 553/1710/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/1710/19 Номер провадження 22-ц/814/1980/20Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Прядкіної О.В., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Полтаві цивільну справу за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2019 року, прийнятого під головуванням судді Парахіної Є.В. в м. Полтаві у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В : У липні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н від 06.10.2015 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 128000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з невиконанням умов договору утворилась заборгованість у розмірі 211 877,93 грн., що складається з наступного: 152 131,10 грн. заборгованості за кредитом, 59 746,83 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом. Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за вказаним кредитом в сумі 152131,10 грн. та судові витрати у розмірі 2281, 97 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2019 року позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 135810,68 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір в сумі 1921 грн. Рішення оскаржила ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позивних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» вважає рішення районного суду вірним та просить залишити його без змін. Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав: Обгрунтовуючи позовні вимоги, банк вказував, що 06.10.2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на підставі якої відповідач отримала кредитну картку, на яку зараховано суму кредитного ліміту. За розрахунком банку станом на 13.06.2019 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка становить 211877,93 грн., що складається з наступного: 152131,10 грн. заборгованості за кредитом, 59746,83 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом. Із вказаної загальної суми заборгованості Банк просив стягнути з ОСОБА_1 тільки заборгованість за кредитом в сумі 152131,10 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд своє рішення мотивував тим, що оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань, позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, що складається з тіла кредиту, є обґрунтованими, з урахуванням часткового погашення боргу (16320,42 грн. ), тому підлягає стягненню сума у розмірі 135810,68 грн. Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої ; якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути тіло кредиту у розмірі 152131,10 грн. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/ternns/ як невід`ємні частини спірного договору. Однак, з матеріалів справи не вбачається, що саме з даним Витягом з Умов відповідач ознайомився і погодився, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо користування кредитними коштами. Роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в постанові від 03 липня 2019 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17, в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року справа № 550/109/18. З позовної заяви вбачається, що між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н від 06.10.2015 року, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 128000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Між тим, з Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не вбачається, яку саме суму грошових коштів просила надати відповідач. Вказана анкета містить тільки відомості щодо анкетних даних відповідача ( а.с.11,125). Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження видачі Банком 06.10.2015 року ОСОБА_1 кредитної картки з відповідним номером, зарахування на вказану картку суми кредиту саме у розмірі 128000 грн. За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Однак, банком не надано належних, достатніх та допустимих доказів щодо дати укладання кредитного договору, терміну його дії та розміру наданих кредитних коштів, при цьому позивач надає відомості про старт карткового рахунку з 07.02.2018р. ( а.с.126-127). Витребувані апеляційним судом у позивача дані з метою усунення розбіжностей, що маються у тексті позовної заяви та наданого розрахунку заборгованості, не дають колегії суддів підстав стверджувати про обгрунтованість заявлених до відповідача вимог. Таким чином, позивачем не доведено, що 06.10.2015 року між сторонами було укладено договір з визначенням його істотних умов, а саме : розміру наданих кредитних коштів, строку їх повернення, умов використання та наслідки порушення зобов`язання. Суд першої інстанції не дав належної оцінки зазначеним обставинам, обмежившись арифметичною дією при розрахунку заборгованості відповідача та не звернув увагу на відсутність правових підстав для стягнення на користь банку боргу при його недоведеності позивачем. Крім того, колегія суддів, оцінюючи надану банком виписку по картковим рахункам ОСОБА_1 , вбачає, що вона містить дані по чотирьох картках ( НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ), з яких жодна не відповідає строку укладання кредитного договору - 06.10.2015 року, по якому позивач просить стягнути заборгованість ( а.с. 126-134 ). Отже, позивачем не доведений час укладання договору та фактично отримана відповідачем сума кредитних коштів. За таких обставин, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2019 року підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю. Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, підлягають відшкодуванню її витрати по сплаті судового збору в розмірі 2881,50 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374,376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ленінського районного суду від 30 вересня 2019 року скасувати та прийняти нове. У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 2881,50 грн. судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий-суддя О. В. Прядкіна Судді: С. Б. Бутенко О. І. Обідіна Повний текст постанови складено 08.10.2020 р.