Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/9175/19

Справа № 344/9175/19 Провадження № 22-ц/4808/506/20 Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А., секретаря Мельник О.В., з участю: апелянта ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Шамотайлом О.В. 29 січня 2020 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 04 лютого 2020 року, в с т а н о в и в : У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що проживає по АДРЕСА_1 . На сусідній земельній ділянці, яка знаходиться на АДРЕСА_2 , відповідач ОСОБА_1 встановив пасіку у кількості 5 вуликів. 11 травня 2019р. позивача, який знаходився на подвір`ї своєї земельної ділянки, покусали бджоли, що спричинило сильну біль, запаморочення, набряки, почав задихатися та втрачати свідомість. В реанімаційному відділенні Центральної міської клінічної лікарні йому надана медична допомога. Крім того, позивач провів у зв`язку з цим три дні в лікарні до 13.05.2019р. Інших пасік, які б знаходились в безпосередній близькості до земельної ділянки позивача та межують з нею немає, крім пасіки відповідача. Після події він боїться виходити з дому, на вулиці відчуває тривогу за своє здоров`я та життя. Підтвердити викладені у позові обставин та факти можуть сусіди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Внаслідок неправомірних дій відповідача, які виразилися в розміщенні пасіки в безпосередній близькості з його домоволодінням та невідповідності розташування огорожі встановленим вимогам, бджоли залітають у його двір та завдають укусів йому та членам його сім`ї, завдаючи шкоду здоров`ю. На лікування він витратив 1098,55 грн. З урахуванням характеру та обсягу ушкодження здоров`ю, моральних та фізичних страждань і переживань, оцінює моральну шкоду в 74 000 грн. З наведених підстав позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь майнову шкоду в сумі 1098,55грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 600,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 74 000,00 грн (а.с.1-3). Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 січня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, в сумі 1098 гривень 55 коп; моральну шкоду в розмірі 5000 гривень 00 коп; 2500,00 грн по оплаті витрат на правову допомогу. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 1536,8 грн по сплаті судового збору. В задоволенні решти вимог позову відмовлено (а.с.87-93). Не погодившись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необгрунтованість, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що викладені в рішенні обставини не відповідають фактичним обставинам справи. За проханням позивача він переніс вулики в безпечне місце на відстань понад 10 метрів від межі із сусідом та близько 15 метрів від межі земельної ділянки іншого сусіда. Для більшої безпеки та підвищення льоту бджіл огородив вулики сіткою висотою 2,8 метра, згідно рекомендацій Правил утримання бджіл у населених пунктах, зокрема біля будинків. Таким чином твердження позивача про те, що він не реагував на його звернення про перенесення вуликів в інше віддалене місце від його будинку, не відповідають дійсності. Також зазначив, що не відповідають дійсності твердження позивача щодо відсутності інших вуликів, крім відповідача. Це спростовується тією обставиною, що сусід навпроти по АДРЕСА_3 також мав на той час вулики, по вул. Луговій також були вулики з бджолами. Зауважив, що на подвір`ї позивача немає ніяких дерев та рослин, які б могли привернути увагу бджіл. ОСОБА_2 не навів будь-яких підтверджуючих аргументів, що саме бджола могла його вжалити. На погляд апелянта, позивачу могли нанести укус оса або бджола. За зверненням позивача працівники головного управління Держпродспоживслужби в Іваано-Франківській області виїжджали за місцем проживання позивача, будь-яких зауважень стосовно утримання бджіл до нього не було. Вважає, що не порушував вимог правил утримання бджіл у населених пунктах, зокрема біля будинку, тому у суду не було підстав для покладання на нього відповідальності з відшкодування позивачу майнової та моральної шкоди. Микитинецькою сільською радою проводилась перевірка щодо правильності утримання ним бджолосімей, про що 21.06.2019 року складено відповідний акт, який долучає до апеляційної скарги. З цих підстав просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.98-101). Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 , доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав. Судом встановлено, що 11 травня 2019 року швидкою допомогою ОСОБА_2 направлений до реанімаційного відділення Центральної міської клінічної лікарні (м.Івано-Франківськ, вул.Мазепи, 114) з діагнозом: алергічна реакція на укус бджоли. Відповідно до копії до госпітального клінічного протоколу №5937, позивач поступив до Центральної міської клінічної лікарні м. Івано-Франківська 11.05.2019 року о 14:50 год. з діагнозом: алергічна реакція на укус бджоли (а.с.8). Відповідно до копії довідки Центральної міської клінічної лікарні м. Івано-Франківськ за №278 від 13.05.2019р., ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в ЦМКЛ з 11.05.2019р. по 13.05.2019р., діагноз : алергічна реакція по типу кропив`янки на укус бджоли, гіпотонія, набряк квінке (а.с.6). Факт лікування позивача в лікарні підтверджується листком основних показників стану хворого та листком лікарських призначень (а.с.9-14). На підтвердження факту спричинення шкоди здоров`ю ОСОБА_2 укусами бджіл, ним було подано до суду докази проходження лікування в Центральній міській клінічній лікарні м.Івано-Франківська, починаючи з дня, коли безпосередньо нанесені бджолами укуси до 13.05.2019р. Зокрема, медичну картку стаціонарного хворого №6223/19 (а.с.15). На підтвердження витрат, понесених в зв`язку з лікуванням, ОСОБА_2 надані відповідні квитанції на загальну суму 1098,55грн (а.с.18). Крім того, позивачем надано до суду копію консультаційного висновку спеціаліста обласної психо-неврологічної лікарні №3 від 20.05.2019р. за №4461, відповідно до якого лікарем під час огляду ОСОБА_2 встановлено, що останній скаржився на страх виходити з дому через наявність вуликів з бджолами на подвір`ї сусіда, відчуття тривоги за свою безпеку, порушення сну. За результатами огляду, лікарем визначено підвищений рівень тривожності, а також надані рекомендації хворому, зокрема відпочинок, відновлення сил і почуття безпеки (а.с.17). Судом встановлено та не заперечується сторонами, що земельні ділянки позивача та відповідача є суміжними. Відповідачем ОСОБА_1 на земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у кінці квітня 2019р. встановлені для власних потреб вулики з бджолами. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 13, 22, 319, 1166, 1167 ЦК України, встановивши, що через відсутність належного утримання пасіки з боку відповідача позивачу спричинено бджолами шкоду здоров`ю, дійшов висновку про наявність у позивача права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної здоров`ю останнього. З такими висновками суду погоджується апеляційний суд, виходячи з таких підстав. Суд першої інстанції правильно визначив, що правовідносини , які виникли між сторонами, врегульовані положеннями ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, Закону України «Про бджільництво», Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом головного державного інспектора ветеринарної медицини №9 від 30.01.2011р., Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996р. №173, Порядком реєстрації пасік, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук №184/82 від 20.09.2000р. У відповідності до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Згідно до частин четвертої та п`ятої статті 319 та статтею 293 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання тощо. Отже, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов`язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. За змістом ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. В силу ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Правила розведення, використання бджіл регулюються Законом України «Про бджільництво», Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини №9 від 30.01.2001р., Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996р. №173, Порядком реєстрації пасік, затвердженого Наказом міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук №184/82 від 20.09.2000р. Статтями 11, 12, 13, 15 Закону України «Про бджільництво» встановлено, що право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується. З метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Форма паспорта і порядок його видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил. У розділі 1 «Вимоги щодо розміщення та облаштування пасік» Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9, визначено, що територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім`ю потрібно 30 - 35 кв.м, залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір`ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл (п.1.3.). При цьому, обмежень у відстані розміщення пасіки від жилих будівель та заборони її розташування на присадибних ділянках не встановлено нормами Закону України «Про бджільництво», Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9, а також не обумовлено таких обмежень чи заборон Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки та Порядку реєстрації пасік, затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 року №184/82. Відповідно до статті 39 Закону України «Про бджільництво» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про бджільництво, відшкодовується в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Системний аналіз відповідних положень нормативно-правових актів, які регулюють зокрема, діяльність фізичних осіб щодо утримання бджіл, вказує на наявність обов`язку безпечного утримання встановлених індивідуальних пасік на присадибних ділянках. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкода була завдана не з його вини. Отже, тягар доказування факту завдання шкоди не з вини відповідача законом покладений саме на відповідача. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. В ході судового розгляду із пояснень обох сторін встановлено, що відповідач ОСОБА_1 на власній земельній ділянці по АДРЕСА_2 , яка є суміжною із земельною ділянкою ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , у квітні місяці 2019 року встановив вулики із бджолиними сім`ями. 11.05.2019 року позивач ОСОБА_2 отримав ушкодження здоров`я в результаті укусів бджіл, внаслідок чого поніс витрати на лікування. Відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували на час встановлення пасіки дотримання ним Закону України «Про бджільництво», Порядку реєстрації пасік, затвердженого Наказом міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук №184/82 від 20.09.2000р. та пункту 1.3. Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року №

9. Так, встановивши на присадибній земельній ділянці пасіку у квітні 2019 року, відповідач на час її встановлення не подав заяву і сільську раду щодо реєстрації пасіки відповідно до п.3 Порядку реєстрації пасік, в результаті чого не було своєчасно проведено обстеження пасіки управлінням ветеринарної медицини (Держпродспоживслужби), вона не була зареєстрована відповідно до Порядку та не був виданий ветиринарно-санітарний паспорт. Згідно з Конституцією України кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України). У той же час законодавство зобов`язує власників не використовувати своє майно на шкоду іншим особам, стежити, щоб їх майно не стало джерелом шкоди для інших осіб. Будь-яких доказів того, що позивачу був завданий укус не бджолою, а іншою комахою, або бджолою, яка не є власністю відповідача, тобто не з вини відповідача, останнім не надано. Клопотання про проведення судової експертизи на предмет визначення інших причин, ніж укус бджоли, виникнення алергічної реакції у позивача, відповідачем заявлено не було. Також не подано і доказів, що на земельних ділянках інших власників, суміжних із земельною ділянкою позивача, розташовані пасіки, які могли стати джерелом шкоди для позивача. Тому ці аргументи апелянта щодо наявності пасік у інших сусідів, що може вказувати на сумнів завдання шкоди позивачу саме бджолами відповідача, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Подані відповідачем фотоматеріали присадибної ділянки не свідчать про встановлення огорожі для підвищення рівня льоту бджіл до 11 травня 20019 року, тобто до дня завдання укусу бджолою позивачу. Апелянтом в суді апеляційної інстанції долучено відповідь на заяву ОСОБА_2 , надану Івано-Франківським міським управлінням Головного Управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 28.05.2019р. за №22.1.12/187, з якої встановлено, що 27.05.2019р. спеціалістами управління разом із заступником голови Микитинецької сільської ради проведено огляд пасіки, належної ОСОБА_1 , та встановлено, що територія, на якій розміщені 5 вуликів, відгороджена суцільною сіткою висотою 2 м 80 см. Вулики розміщені в одному ряду на відстані 9,5 м від огорожі ОСОБА_2 . Сітка місцями нещільно прилягає до дерев`яного каркасу. Ветеринарно-санітарний паспорт на пасіку відсутній. Рекомендовано ОСОБА_1 надійно укріпити сітку та отримати ветеринарно-санітарний паспорт на пасіку. Отже, цей документ додатково підтверджує, що станом на 11.05.2019 року ветеринарно-санітарний паспорт на пасіку оформлений не був, а також сітка, якою відгороджена пасіка від земельної ділянки позивача, не була встановлена так, щоб гарантувати безпечне утримання встановленої пасіки на присадибній ділянці. Наданий суду в якості доказів ветеринарно-санітарний паспорт пасіки вірно не прийнятий судом в якості доказу на підтвердження факту належного облаштування пасіки станом на 11.05.2019р., оскільки виданий відповідачу після дня настання події, лише 25.09.2019р., як і акт щодо правильності утримання бджолосімей від 21.06.2019р., тобто не є належними доказами в розумінні положень ст. 77 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів по справі. Розмір матеріальної шкоди в розмірі 1098,55грн., завданої позивачу, підтверджено розрахунковими касовими документами. Застосувавши норми матеріального права щодо відшкодування моральної шкоди (ст..ст. 23, 1167 ЦК України), встановивши, що позивач зазнав фізичних, душевних та моральних страждань внаслідок укусу бджоли, перебував у стані стресу з приводу небезпеки укусу бджіл, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн, з урахуванням вимог розумності й справедливості. Отже, суд встановив наявність як матеріальної, так і моральної шкоди, завданої позивачу. Протиправна поведінка відповідача полягала у недотриманні положень законодавства щодо безпечного утримання пасіки, оскільки, не подавши своєчасно заяву про реєстрацію пасіки, відповідачем не забезпечена перевірка дотримання технічних умов встановлення пасіки та надання відповідних висновків. Причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди (відповідача) полягає у незабезпеченні безпеченого для інших осіб льоту бджіл, в результаті чого позивачу заподіяно укус бджолою. Вина відповідача полягає у його формі поведінки - це невжиття всіх залежних від нього заходів для запобігання заподіянню шкоди. Таким чином, наявний повний склад правопорушення для деліктної відповідальності ОСОБА_1 . Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 січня 2020 року без зміни. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: І.О. Максюта І.В. Бойчук В.А. Девляшевський Повний текст постанови складено 08 жовтня 2020 року.