Постанова 4819 № 654/1714/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 жовтня 2020 року м. Херсон справа № 654/1714/18 провадження №22-ц/819/1072/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В., суддів: Пузанової Л.В., Чорної Т.Г., секретар Геленко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області у складі судді Ширінської О.Х. від 30 квітня 2020 рокув справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 11.06.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Пунктами 3.2., 3.3. Умов та Правил надання банківських послуг передбачена зміна кредитного ліміту. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України. Відповідно до п.6.6. Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити Винагороди Банку. Позивач вказує, що відповідно до умов кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 250 грн +5 % від суми позову. Посилаючись на те, що банк свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, а останній порушив зобов`язання за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 16008,87 грн., із яких: 498,79 грн заборгованість за кредитом; 10417,76 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 4091,90 грн. заборгованість за пеню та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. штраф (фіксована частина) та 750,42 грн. штраф (процента складова), а також судові витрати. Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 квітня 2020 року позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Суд ухвалив: стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 11.06.2008 року в сумі 999,24 грн., а також судові витрати в розмірі 107,39 грн., всього 1106,63 грн; в решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження усіх обставин справи, просить скасувати рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 30.04.2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості з процентів за період з 2009 року по 12/2011 та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за період часу з 2009 року по 2018 рік, виходив з того, що строк дії карти сплив у 2009 році, проте АТ КБ «Приватбанк» з даним висновком погодитись не може оскільки матеріалами справи не підтверджено факт дії картки саме по 2009 рік. Висновки суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами за період часу з 2009 року по 2018 рік не відповідають обставинам справи та положенням цивільного законодавства щодо права кредитора на одержання від позичальника процентів за користування кредитом. Також апеляційна скарга містить прохання про взяття до уваги апеляційним судом такий доказ, як довідку про строк дії картки, а тому на думку банку суд першої інстанції мав стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом по строку дії картки. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судове засідання суду апеляційної інстанції представник банку не з`явився, суду направив в електронному вигляді заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні без належного підтвердження поважності причини неявки. В силу вимог ст.372 ЦПК України, неявка сторони належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Рішення суду мотивовано тим, що банк виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу платіжну картку із встановленим кредитним лімітом, а відповідач користувався кредитними коштами, проте не належним чином виконував зобов`язання за кредитним договором, допустив заборгованість. Розмір заборгованості за тілом кредиту суд визнав обґрунтованим. Проте, суд не погодився з періодом, за який розрахована заборгованість по процентам за користування кредитом, посилаючись на те, що банк після спливу строку кредитування позбавлений права як кредитор нараховувати відсотки та інші платежі, передбачені кредитним договором, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12. Колегія суддів вважає, що висновок суду щодо відсутності підстав для нарахування процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування є обґрунтованим. З матеріалів справи вбачається і судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склалися договірні відносини, відповідач 11.06.2008 року підписала письмову анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в якій встановлена кредитна ставка 2,5% на місяць, бажана сума кредитного ліміту - 500грн /а.с.8/, отримала кредитні кошти та вчасно їх не повертала. Термін дії кредитної картки, виданої банком 11.06.2008 року в межах укладеного договору 12/11 /а.с.83/. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Враховуючи встановлені обставини справи та норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення відсотків в сумі 500 грн. 45 коп., нарахованих до спливу строку кредитування. Доводи апеляційної скарги щодо того, що матеріалами справи не підтверджено факт дії кредитної картки саме по 2009 рік, судом до уваги не приймаються, оскільки рішенням суду першої інстанції та матеріалами справи, а саме довідкою наданою АТ КБ «Приватбанк» /а.с.83/, підтверджено що термін дії картки - 12/11, та саме до цього строку суд першої інстанції стягнув проценти за користування кредитними коштами. Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК Українимають різний зміст. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК Українистроком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Разом з тим, надані позивачем докази на підтвердження укладеного кредитного договору не містять відомостей щодо визначення дії договору до повного виконання вказаного обов`язку, в той час, як строк кредитної картки в межах укладеного договору закінчився у грудні 2011 року. Таким чином, висновки суду в оскарженій частині відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню. Отже, рішення в оскарженій частині ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову про стягнення процентів відсутні. В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржено, тому його законність та обґрунтованість судом апеляційної інстанції в силу статті 367 ЦПК Українине перевіряється. У силу п.2 ч.3 ст. 389, п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України, судове рішення, як таке, що ухвалено у малозначній справі, касаційному оскарженню не підлягає. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає за винятком випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий І.В. Склярська Судді: Л.В. Пузанова Т.Г. Чорна Повний текст судового рішення складено 08 жовтня 2020 року Суддя І.В. Склярська