Постанова 4824 № 201/12347/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. № 22-ц/824/12262/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 201/12347/15-ц 01 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Левенця Б.Б. - Борисової О.В. при секретарі - Масловській К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» адвоката Шкурко Юрія Миколайовича та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2020 року, постановлену під головування судді Бусик О.Л., про задоволення заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2016 року у справі № 757/49197/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - Виробниче підприємство «Агро-Союз» про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Г. І. Мазур звернувся до Печерського районного суду міста Києва з поданням та просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , до виконання зобов`язань по виконавчому провадженню № 51658513, у зв`язку з невиконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 03 червня 2016 року у справі № 201/12347/15-ц. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Г. І. Мазур про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - ОСОБА_1 , задоволено. Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов`язань у виконавчому провадженні ВП № 51658513 з примусового виконання виконавчого листа № 201/12347/15-ц від 03.06.2016 Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором № 126 - СВ від 03.09.2010 року станом на 14 липня 2015 року в розмірі 78 985 831 грн. 59 коп. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилено. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року залишено без змін. 20 грудня 2019 року ОСОБА_1 через представника адвоката Сироткіна Сергія Станіславовича звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2016 року у справі №757/49197/16-ц. Заяву обґрунтовував тим, що 14.07.2016 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №51658513 з виконання виконавчого листа, виданого 03.06.2016 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі №201/12347/15-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк». Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06.12.2019 року у справі №201/12347/15-ц замінено стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк». Вказував, що на час подання заяви про скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України виконавче провадження №51658513 завершене, оскільки постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського О.А. від 18.12.2019 року виконавчий лист №201/12347/15-ц повернуто стягувачу. З огляду на те, що виконавче провадження №51658513 з примусового виконання виконавчого листа №201/12347/15-ц, виданого 03.06.2016 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, у якому боржника було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України, завершено, то відсутні підстави для подальшого тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Крім того, у вказаному виконавчому провадженні на підставі заяви боржника від 08.07.2019 року державним виконавцем було звернуто стягнення на належне боржнику рухоме й нерухоме майно та кошти, отримані від реалізації вказаного майна, в сумі 247370,59 грн. зараховані на погашення боргу перед стягувачем. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 - задоволено. Скасовано тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, застосоване ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2016 року у справі №757/49197/16-ц. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» Слободяна Віталія Миколайовича - задоволено частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - Виробниче підприємство «Агро-Союз» про стягнення заборгованості передано на розгляд до Печерського районного суду міста Києва. 24 липня 2020 року представник боржника подав доповнення до заяви про скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України в яких вказав, що у січні 2020 року було відновлено виконавче провадження №51658513 з примусового виконання виконавчого листа №201/12347/15-ц, виданого 03.06.2016 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська. При цьому звернув увагу на те, що до завершення виконавчого провадження ОСОБА_1 самостійно регулярно перераховував грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду, а також за його ініціативи та на підставі його заяви державним виконавцем було звернуто стягнення на належне йому рухоме і нерухоме майно й кошти, отримані від реалізації вказаного майна, в сумі 247370,59 грн. були зараховані на погашення боргу перед стягувачем. Після отримання у лютому 2020 року постанови про відновлення виконавчого провадження ОСОБА_1 у березні 2020 року добровільно перерахував на погашення заборгованості кошти в сумі 7000,00 грн., а в червні 2020 року - грошові кошти в сумі 14227,00 грн. Крім того, постановою державного виконавця від 23.03.2020 року звернуто стягнення на заробітну плату та пенсію боржника, у зв`язку з чим з квітня 2020 року здійснюються щомісячні відрахування на погашення заборгованості у розмірі 20% від заробітної плати та пенсії ОСОБА_1 . Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 не ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Враховуючи викладене, просив суд скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, застосоване ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2016 року у справі №757/49197/16-ц. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року у справі № 757/49197/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - Виробниче підприємство «Агро-Союз», про стягнення заборгованості - задоволено. Скасовано тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, застосоване ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року у справі № 757/49197/16. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 07 серпня 2020 року представник Акціонерного товариства «Альфа-Банк» адвокат Шкурко Юрій Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає що, задовольняючи заяву боржника ОСОБА_1 , скасовуючи тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року у справі № 757/49197/16, суд першої інстанції не врахував, що розмір заборгованості ОСОБА_1 згідно виконавчого документу становить 78 985 831,59 грн. та 1 570 566,01 доларів США. При цьому, з 2016 року, тобто, з моменту відкриття виконавчого провадження, від боржника надійшли кошти на погашення боргу в сумі 282 449,12 грн. Лише 2 платежі на загальну суму 21 127,00 грн. були сплачені боржником добровільно у 2020 році, тобто, після подання до суду заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Інші добровільні погашення боржником не здійснювалися, всі кошти були стягнуті примусово за рахунок реалізації майна боржника в межах виконавчого провадження. Лише накладення судом на боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон спонукало його сплатити певну суму грошових коштів на користь стягувача. Вказані обставини не свідчать про те, що боржник перестав ухилятися від виконання рішення суду, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України. Вказує також на невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи в тій частині, що на виконання заочного рішення Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська від 05.11.2015 року було звернуто стягнення на передане в іпотеку майно ТОВ " Корпорація " Агро-Союз"- на 9 об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою : АДРЕСА_6 та право власності на вказані об`єкти зареєстровано за стягувачем, так як постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 року справі № 804/15237/15 було скасовано рішення про проведення державної реєстрації права власності на вказані приміщення за банком та поновлено записи про право власності на вказані об`єкти за ТОВ "Корпорація " Агро-Союз". Вказане судове рішення було залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 року. Отже, на даний час вказані об`єкти нерухомого майна не належать банку, а компанія - іпотекодавець перебуває в процедурі банкрутства. Зазначив, що ОСОБА_1 є солідарним боржником за умовами договору поруки та прийняв ризик покладення на нього відповідальності за невиконання основним боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, а тому має нести відповідальність за неналежне виконання зобов`язання, яке встановлено рішенням суду про стягнення з нього грошових коштів, як з поручителя. Вказував, що посилаючись в оскаржуваній ухвалі на те, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського О.А. від 18.12.2019 року було повернуто стягувачу виконавчий лист та що постановою старшого державного виконавця ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України Валявського О.А. від 11.01.2020 року відновлено виконавче провадження, суд першої інстанції не вказав у судовому рішенні причин відновлення виконавчого провадження. Суд першої інстанції не вказав в ухвалі, що постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.12.2019 року АСВП №51658513 було скасовано постановою начальником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.01.2020 року №51658513/17 , прийнятою за результатами розгляду скарги АТ «Альфа-Банк» на рішення державного виконавця щодо незаконного повернення виконавчого документу стягувачу. Не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України узгоджується з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, якими визначено, що кожна людина має право вільно залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною, та практикою Європейського суду з прав людини, за якою обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості. Зазначає, що при цьому судом не було враховано практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, не можна відмовляти у виконанні рішення або надмірно його затримувати. Не погоджуючись з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року, 21 серпня 2020 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитро Євгенович подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою. Задовольняючи заяву про скасування тимчасового боржника у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції не врахував що, укладаючи договір поруки, боржник прийняв на себе ризик покладення на нього відповідальності за невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Скасовуючи тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції врахував Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, якими визначено, що кожна людина має право вільно залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною, та практику Європейського суду з прав людини, за якою обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості. При цьому, судом не враховано рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 №18-рп/2012 та від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012, за якими виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист й невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд, а також іншу практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Судом першої інстанції також не враховано, що боржником ОСОБА_1 на виконання рішення суду з моменту відкриття виконавчого провадження 04.07.2016 року сплачено добровільно лише 2 платежі на загальну суму 21 127,00 грн. у 2020 році, тобто, після подання ним до суду заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Звернув увагу на те, що реалізація майна боржника (автомобіля та гаража) відбулася в ході проведення державним виконавцем виконавчих дій, які були наслідком того, що боржник не мав бажання самостійно виконати рішення суду. У зв`язку з цим, 14.07.2016 року та 31.08.2016 року державним виконавцем були винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. В подальшому майно було реалізоване на торгах в ході примусового виконання рішення, а не в добровільному порядку, як про це зазначає боржник та суд першої інстанції. Крім того, в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.12.2019 року зазначено, що у строк, наданий на самостійне виконання рішення суду, боржником рішення не виконано, й у вказаній постанові відсутня інформація про те, що реалізація автомобіля та гаража відбулася за заявою боржника ОСОБА_1 від 08.07.2019 року. Звернув увагу на те, що після встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон, стягувачу почали надходити грошові кошти на виконання судового рішення, що свідчить про те, що це обмеження є єдиним дієвим механізмом впливу на боржника з метою виконання рішення суду, а скасування вказаного обмеження призведе до того, що судове рішення залишиться невиконаним на шкоду стягувачу. У відзивах на апеляційні скарги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича адвокат Сироткін Сергій Станіславович просив залишити апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що протягом щонайменше одного року та на даний час ОСОБА_1 належно виконує обов`язки боржника, передбачені ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». Зі всіх його доходів здійснюються періодичні відрахування на погашення боргу, належне йому рухоме та нерухоме майно реалізовано на відкритих торгах за його заявою в добровільному порядку, інше майно, на яке може бути звернено стягнення, у боржника відсутнє. Отже, ОСОБА_1 не ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, і такі обставини обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Крім того, ОСОБА_1 не є одноосібним боржником банку, а є поручителем (солідарним боржником) за кредитним договором №126-СВ від 03.09.2010 року, укладеним між ТОВ «ВП «Агро-Союз» та ВАТ «УнікредитБанк». Вказаний кредитний договір забезпечений також іпотекою ТОВ «Корпорація «Агро-Союз» за іпотечним договором від 03.09.2010 року, укладеним між ВАТ «УнікредитБанк» та іпотекодавцем. Також висновки суду першої інстанції про наявність підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини. Вказав, що обмеження є виправданим коли воно сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення боргів, а у даному випадку таке обмеження не лише не сприяє поверненню боргів, а навіть заважає, так як ОСОБА_1 має постійне працевлаштування, перебуває на виборній посаді Голови Зайцівської Об`єднаної територіальної громади та має обов`язки та несе відповідальність також і перед виборцями. Крім того, надання ОСОБА_1 можливості тимчасового виїзду за кордон дозволить йому вилікувати гострі та хронічні захворювання, після лікування повернутися в Україну та працювати ще наполегливіше для погашення заборгованості. Натомість неможливість виїзду на лікування за кордон може призвести до непоправного погіршення здоров`я ОСОБА_1 , наслідком чого стане неможливість виконання ним своїх посадових обов`язків, втрата джерела доходів та неможливість виконання судового рішення. Отже, подальше обмеження у праві виїзду за межі України є непропорційним меті, задля якої законом визначено такий захід забезпечення виконання судового рішення. В судовому засіданні представник стягувача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» адвокат Шкурко Юрій Миколайович та державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислав Сергійович підтримали доводи апеляційних скарг та просили задовольнити їх в повному обсязі. Представники боржника ОСОБА_1 адвокат Сироткін Сергій Станіславович та адвокат Андрусенко Валерій Васильович в судовому засіданні просили залишити апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 51658513 щодо виконання виконавчого листа № 201/12347/15-ц від 03.06.2016 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором № 126 - СВ від 03.09.2010 року станом на 14 липня 2015 року в розмірі 78 985 831 грн. 59 коп., що складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 35 728 900 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 4 108 823 грн. 50 коп.; неустойки за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 22 112 649 грн. 68 коп.; неустойки за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 997 083 грн. 98 коп.; інфляційних витрат за кредитом у розмірі 15 399 155 грн. 90 коп.; інфляційних витрат за відсотками у розмірі 639 218 грн. 53 коп., а також у розмірі 1 570 766, 01 доларів США, що складається із: заборгованості за кредитом в сумі 1 480 622, 13 доларів США; заборгованості за відсотками в сумі 90 143, 88 доларів США. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції УкраїниКошкер І.А. від 14.07.2016 року буловідкрито виконавче провадження. (т.1. а.с.66-71) Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2016 року у справі № 757/49197/16-ц подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Г. І. Мазур про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 було задоволено. Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов`язань у виконавчому провадженні ВП № 51658513 з примусового виконання виконавчого листа № 201/12347/15-ц від 03.06.2016 року Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором № 126 - СВ від 03.09.2010 року станом на 14 липня 2015 року в розмірі 78 985 831 грн. 59 коп. (т.1 а.с.74-76) Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2019 року замінено сторону стягувача у виконавчому листі, виданому по цивільній справі № 201/12347/15ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - Виробниче підприємство «Агро-Союз» про стягнення заборгованості, з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Альфа-Банк». (т.1 а.с.52) Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції УкраїниВалявського О.А. від 18.12.2019 року виконавчий лист № 201/12347/15-ц, виданий 03.06.2016 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ " Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором № 126-СВ від 03.09. 2010 року станом на 14 липня 2015 року в розмірі 78 985 831 грн. 59 коп. було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». (т.1 а.с.72) Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції УкраїниВалявського О.А. від 11.01.2020 року було відновлено виконавче провадження на підставі ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що постановою заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.01.2020 року №51658513/17 скасовано постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.12.2019 АСВП №51658513. (т.1 а.с.135) Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції УкраїниБерегових Владислава Сергійовича від 23.03.2020 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 - на дохід, який він отримує у Виконавчому комітеті Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та на пенсію, яку він отримує у Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного Фонд України у м. Дніпрі. (т.2 а.с. 103-104) Також з матеріалів справи вбачається, що в процесі здійснення виконавчих дій було встановлено, що боржнику на праві власності належать транспортний засіб «Газель», державний номерний знак НОМЕР_2 та гараж № НОМЕР_3 в ГП «Планер», які було реалізовано в рахунок погашення боргу та з боржника стягнуто в рахунок погашення боргу кошти в розмірі 247 370,59 грн., що слідує з постанови державного виконавця від 18.12.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу. З дублікату квитанції №0.0.1668343117.1 від 23 березня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 перерахував 100,00 грн. в рахунок погашення заборгованості у виконавчому провадженні №51658513. (т.2 а.с.101) Згідно квитанції №12AF7A1D4B від 24 березня 2020 року ОСОБА_1 перерахував 6900,00 грн. в рахунок погашення заборгованості у виконавчому провадженні №51658513. (т.2 а.с.101) Також 02 червня 2020 року ОСОБА_1 перерахував 14227,00 грн. в рахунок погашення заборгованості у виконавчому провадженні №51658513, що підтверджується квитанцією №1ACAF33F8C від 02 червня 2020 року. (т.2 а.с.102) Звертаючись до суду із заявою про скасування вжитого відносно нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, ОСОБА_1 посилався на те, що за його ініціативи та на підставі його заяви державним виконавцем було звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором у виконавчому провадженні № 51658513, відкритому на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.11.2015 року на належне йому рухоме і нерухоме майно, а кошти, отримані від реалізації вказаного майна в сумі 247 370,59 грн. були зараховані на погашення боргу перед стягувачем. Крім того, після отримання у лютому 2020 року постанови про відновлення виконавчого провадження, він добровільно перерахував на погашення заборгованості кошти в сумі 7000,00 грн. у березні 2020 року та 14227,00 грн. в червні 2020 року. Вказане свідчить про те, що він не ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2016 року у справі № 757/49197/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - Виробниче підприємство «Агро-Союз» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції послався на те, що з наданих суду та досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що боржник ОСОБА_1 не ухиляється від виконання рішення суду, ним вживались заходи для виконання рішення. Так, з постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського О.А. від 18.12.2019 року вбачається, що реалізація державним виконавцем належного на праві власності боржнику ОСОБА_1 автомобіля та гаража відбулася за заявою боржника від 08.07.2019 року. Крім того, 24 березня 2020 року ОСОБА_1 сплачено на рахунок виконавчої служби на погашення заборгованості 6 900,00 грн., а 02 червня 2020 року сплачено - 14 227,00 грн. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. від 23 березня 2020 року звернуто стягнення заборгованості на заробітну плату та пенсію ОСОБА_1 . З огляду на зазначене, суд вважав, що тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України не є на даний час дієвою юридичною санкцією, яка прискорює виконання рішення суду. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з наступних підстав. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян. Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Відповідно до частин 1, 3 статті 441 ЦПК України, суд може застосувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Разом із цим, суд також наділений повноваженнями вирішити питання щодо скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (частина 5 статі 441 ЦПК України). Так, згідно ч.5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. При цьому слід зауважити, що стаття 441 ЦПК України не визначає умов (підстав), за наявності яких суд скасовує тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у разі зміни нею своєї поведінки по відношенню до виконання покладеного на неї рішенням суду обов`язку, зокрема, внесення платежів на погашення заборгованості, добросовісне виконання обов`язків боржника, які визначені Законом України «Про виконавче провадження», а також прийняття необхідних мір для виконання рішення суду. Тобто, звертаючись до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, боржник повинен довести факт зміни обставин, які стали підставою для застосування до нього відповідного заходу. Таким чином, скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування. За таких обставин, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції мав перевірити виконання ним, як боржником у виконавчому провадженні, рішення суду саме після встановлення такого обмеження. З наданих суду доказів встановлено та не заперечується учасниками справи, що виконавче провадження №51658513 року щодо виконання виконавчого листа № 201/12347/15-ц, виданого 03.06.2016 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором № 126-СВ від 03.09. 2010 року станом на 14 липня 2015 року в розмірі 78 985 831 грн. 59 коп., на даний час не закінчено, судове рішення повністю не виконано. При цьому, з досліджених судом доказів вбачається, що після встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межу України, боржником ОСОБА_1 в добровільному порядку на рахунок державної виконавчої служби було сплачено 21227,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом, що підтверджується квитанцією №0.0.1668343117.1 від 23 березня 2020 року на суму 100,00 грн., квитанцією № 12AF7A1D4B від 24 березня 2020 року на суму 6900,00 грн. та квитанцією №1ACAF33F8C від 02 червня 2020 року на суму 14227,00 грн. Також встановлено, що за заявою боржника ОСОБА_1 від 08 липня 2019 року відбулася реалізація належних боржнику на праві власності автомобіля ГАЗЕЛЬ, реєстраційний номер НОМЕР_2 та гаража № НОМЕР_3 в ГП " Планер" та за рахунок реалізації вказаного майна з боржника було стягнуто на погашення боргу 247 370,59 грн. та 26 164,89 грн. виконавчого збору. Доводи апеляційних скарг про те, що реалізація вказаного майна відбулася в ході примусового виконання судового рішення і тільки внаслідок дій державного виконавця, не відповідають обставинам справи, оскільки з матеріалів справи та наданих до апеляційного суду та досліджених в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження вбачається, що після відкриття виконавчого провадження 14.07.2016 року, 06.09.2016 року представником боржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 було подано до виконавчої служби заяву, в якій боржник повідомив державного виконавця про наявність у нього на праві власності майна- автомобіля ГАЗ-33021, державний номер НОМЕР_2 , наявний поточний рахунок в ОТП Банк та інформацію щодо його працевлаштування. 25.10.2016 року представник боржника ОСОБА_2 знов звернувся до виконавчої служби із заявою, в якій просив державного виконавця повідомити боржника про ті дії , які він, як боржник, повинен вчинити для реалізації вказаного транспортного засобу. 08.11.2016 року представник боржника ОСОБА_2 звернувся до виконавчої служби з письмовим запитом про надання інформації щодо ходу виконавчого провадження та дій з реалізації належного боржнику транспортного засобу з метою погашення заборгованості. 04.09.201 року постановою головного державного виконавця Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Банк А.А. було описано та накладено арешт на зазначений вище автомобіль боржника. Після цього подальші дії для реалізації вказаного майна державним виконавцем не вчинялись. 08.07.2019 року боржник ОСОБА_1 знову звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою, в якій просив звернути стягнення на належне йому майно: автомобільГАЗ-33021, реєстраційний номер НОМЕР_2 та гараж № НОМЕР_3 в ГП " Планер", реалізувати вказане майно та отримані від його реалізації кошти направити в рахунок задоволення вимог стягувача. Після подання боржником вказаної заяви, постановою державного виконавця від 29 липня 2019 року було проведено опис та арешт майна боржника : гаража № НОМЕР_3 в ГП " Планер" по вул. Іжевській в м. Дніпро. В подальшому належне боржнику майно - автомобіль та гараж було реалізовано на електронних торгах , що підтверджується актами про проведені електронні торги від 22.11.2019 року. Крім того, в суді апеляційної інстанції державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Берегових Владислав Сергійович підтвердив факт реалізації вказаного вище майна саме за заявою боржника. З матеріалів справи також вбачається, що 03 червня 2020 року ОСОБА_1 подав державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції УкраїниБерегових Владиславу Сергійовичу декларацію про доходи та майно божника фізичної особи станом на 01 червня 2020 року з якої вбачається, що боржнику належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 36000 кв.м., яка розташована в с. Миколаївка, Новомосковського району, Дніпропетровської області. Також з декларації вбачається, що ОСОБА_1 працює в Зайцівській сільській раді та за період з 01.01.2020 року по 01.06.2020 року отримав заробітну плату в сумі 61716,90 грн., а також за вказаний період отримав пенсію в сумі 72000,00 грн. (а.с.30-32,61 т.2) Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції УкраїниБерегових Владислава Сергійовича від 23.03.2020 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 - на дохід, який він отримує у Виконавчому комітеті Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та на пенсію, яку боржник отримує у Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного Фонд України у м. Дніпрі та постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача в розмірі 20% до виплати суми боргу в розмірі 117972243,96 грн. (т.2 а.с. 103-104) На виконання вказаної постанови з доходів ОСОБА_1 , зокрема, з пенсії, розмір якої згідно декларації про доходи та майно божника за період з 01.01.2020 року по 01.06.2020 року становив 72000,00 грн., та із заробітної плати, розмір якої згідно декларації за період з 01.01.2020 року по 01.06.2020 року становив 61716,90 грн., здійснюються щомісячні відрахування в розмірі 20% на погашення заборгованості за виконавчим листом. Також встановлено, що у боржника відсутнє інше майно на яке можливо було б звернути стягнення й поступове виконання судового рішення можливе лише шляхом відрахувань в розмірі 20% з пенсії та заробітної плати боржника. При цьому, наявність чи відсутність тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України не вплине на подальші відрахування коштів на погашення заборгованості з пенсії ОСОБА_1 . З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, після застосованого стосовно нього обмеження у праві виїзду за межі України, боржник не ухиляється від виконання рішення суду та в межах своїх фінансових можливостей здійснює погашення заборгованості за виконавчим листом. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг про те, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України зумовлює пришвидшення виконання рішення суду, оскільки, як встановлено вище, боржник ОСОБА_1 надав державному виконавцю відомості щодо наявного у нього майна, яке було реалізоване державним виконавцем, та відомості щодо своїх доходів ( пенсії та зарплати) і, в межах своїх фінансових можливостей, здійснює погашення заборгованості та сприяє виконанню судового рішення про стягнення з нього, як з поручителя, заборгованості за кредитним договором, тобто вчиняє реальні, активні та послідовні дії щодо виконання рішення суду. Апелянтами не надано будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов`язань, та доказів, які б свідчили про те, що боржник ухиляється від виконання судового рішення. З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених в судовому засіданні доказів, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, так як заявником надано докази часткового виконання ним, в межах своїх фінансових можливостей, рішення суду після встановлення йому обмеження у праві виїзду за межі України, що свідчить про те, що він не ухиляється від виконання рішення суду, продовжує його виконувати. Колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року у справі № 757/49197/16 узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справах «Гочев проти Болгарії», «Рінер проти Болгарії», «Фельдеш і Фельдешне Хайлик проти Венгрії». У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року (скарга № 28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, судом зазначено, що обмеження щодо заборони у праві виїзду за межі країни повинні бути обґрунтовані та пропорційні. У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009 року Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження. Таким чином, обмеження свободи пересування не є пропорційним та порушує права людини, якщо автоматично продовжується протягом тривалого періоду без доцільності його подальшого застосування. З досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 надано докази часткового виконання ним, в межах фінансових можливостей, рішення суду після встановлення йому обмеження у праві виїзду за межі України, що свідчить про те, що він не ухиляється від виконання рішення суду, виконання рішення суду продовжується шляхом щомісячних відрахувань із пенсії і заробітної плати боржника, наявне у боржника на праві власності майно за його заявою було реалізоване на торгах, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, застосоване ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2016 року у справі № 757/49197/16 у даному випадку не є пропорційним та подальша доцільність його застосування не встановлена. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України, а тому оскаржуване судове рішення є законним, а доводи апеляційних скарг вказаного висновку суду першої інстанції не спростовують. Що стосується доводів апеляційних скарг про те, що в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції суд помилково зазначив, що 18 вересня 2015 року банком на підставі іпотечного договору було звернуто стягнення на передане в іпотеку майно ТОВ " Корпорація " Агро-Союз"- на 9 об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою : АДРЕСА_1 , 1-б, 1-в , 1-л , 1-0 , 1-х , 1-ц , 1-ш та право власності на вказані об`єкти зареєстровано за стягувачем, так як постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 року справі № 804/15237/15 було скасовано рішення про проведення державної реєстрації права власності на вказані приміщення за банком та поновлено записи про право власності на вказані об`єкти за ТОВ "Корпорація " Агро-Союз". Вказане судове рішення було залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 року. Отже, на даний час вказані об`єкти нерухомого майна не належать банку, а компанія - іпотекодавець перебуває в процедурі банкрутства, то колегія суддів зазначає наступне. З наданих суду копій судових рішень дійсно вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов`язання про повернення кредитних коштів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агро-Союз» (іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством «УніКредит Банк» 03.09.2010 року було укладено договір іпотеки. За вказаним договором майновим поручителем було передано в іпотеку банку дев`ять об`єктів нерухомого майна: комплекс, загальною площею 6571,60 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 ; комплекс, загальною площею 8303 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 ; комплекс, загальною площею 24,9 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля, склад № 3 «Ж» , загальною площею 2150,10 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 ; АЗС «У » , склад мастил «Т», загальною площею 41,30 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 ; мийка для автомобілів, загальною площею 541 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля, склад № 4 «Д» , з навісом «Е», загальною площею 1769,20 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля, зарядка акумуляторів з прибудовою навісом та підвалом «А», загальною площею 385,10 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі, вагова «Ш», загальною площею 14,10 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 . При цьому, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 року, визнано протиправним та скасовано рішення про проведення державної реєстрації права власності та поновлено записи про право власності на вказані вище об`єкти нерухомого майна, які виступали предметом іпотеки за іпотечним договором від 03.09.2010 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агро-Союз». Вказане свідчить про те, що дійсно, на сьогоднішній день вказані об`єкти нерухомого майна не належать на праві власності банку. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2019 року грошові вимоги АТ " Альфа-Банк" ( ПАТ " Укрсоцбанк" ) до ТОВ " Корпорація " Агро-Союз" включено до вимог кредиторів в розмірі 2 756,00 грн., як вимоги першої черги і в розмірі 142 601 621,00 грн. як забезпечені заставою майна боржника. Проте зазначені обставини не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, оскільки вказані обставини стосуються звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на майно майнового поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агро-Союз»за іпотечним договором, ОСОБА_1 є поручителем за договором поруки і боржником у виконавчому провадженні, а предметом доказування у даній справі є зміна поведінки боржника ОСОБА_1 після встановлення йому судом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Доводи державного виконавця Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. про те, що боржник ОСОБА_1 здійснив відчуження належного йому майна на користь сина з метою ухилення від виконання зобов`язань за рішенням суду, а тому відсутні підстави для скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що на підставі договору дарування житлового будинку від 10.07.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишовим С.О., зареєстрованого в реєстрі за №945 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 1384,1 кв.м., житловою площею 455,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_5 зареєстровано за ОСОБА_3 . До цього, право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано 26.09.2013 року за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А. 21.12.2010 року за реєстровим номером 3830. Відчуження ОСОБА_1 вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на користь сина ОСОБА_3 на підставі договору дарування відбулося 10.07.2015 року, тобто, до відкриття виконавчого провадження № 51658513 щодо виконання виконавчого листа № 201/12347/15-ц від 03.06.2016 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, яке було відкрито 14.07.2016 року та до постановлення ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2016 року у справі № 757/49197/16-ц про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. На момент укладення та посвідчення договору дарування житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_5 не перебував в іпотеці та на нього не було накладено арешт. На даний час вказаний договір не визнаний недійсним, а тому діє презумпція правомірності правочину. До суду апеляційної інстанції державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владиславом Сергійовичем було надано копії матеріалів виконавчого провадження №51658513, які стосуються вчинення боржником ОСОБА_1 дій щодо виконання зобов`язань за виконавчим листом № 201/12347/15-ц від 03.06.2016 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, а також довідку щодо розміру стягнутих коштів в межах виконавчого провадження №51658513 станом на 28.09.2020 року з якої вбачається, що боржник ОСОБА_1 за період з 2016 по вересень 2019 року добровільно сплатив 15150,00 грн., а за період з вересня 2019 року по 2020 рік - 35227,00 грн., а всього боржником добровільно сплачено 50377,00 грн. Також з вказаної довідки вбачається, що за період з 2016 по вересень 2019 року з боржника примусово стягнуто 127 342,52 грн., а за період з вересня 2019 року по 2020 рік - 168 946,92 грн., а всього примусово стягнуто 296 289,44 грн. З наданих копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 07.09.2016 року представник боржника звертався до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою, в якій повідомив державного виконавця про зареєстроване місце проживання боржника, відомості про належне ОСОБА_1 майно і доходи, а також вказав про бажання сприяти здійсненню виконавчого провадження у зв`язку з чим просив повідомити рахунок для перерахування періодичних платежів в рахунок погашення заборгованості. В подальшому, 06.10.2016 року представник боржника подав до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України копії квитанцій від 19 вересня 2016 року, 26 вересня 2016 року, 03 жовтня 2016 року про погашення заборгованості в рамках виконавчого провадження №51658513. Після постановлення ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2016 року у справі № 757/49197/16-ц про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, 21.10.2016 року представник боржника подав державному виконавцю заяву в якій зазначив, що ОСОБА_1 здійснюється систематичне погашення заборгованості та додав копії квитанцій від 11 жовтня 2016 року, від 18 жовтня 2016 року та від 21 жовтня 2016 року. 25.10.2016 року представник ОСОБА_1 подав заяву в якій просив повідомити про дії, які необхідно вчинити боржнику з метою реалізації транспортного засобу у процесі здійснення виконавчих дій. Також з наданих матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 30.01.2018 року у Департаменті державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зареєстровано клопотання представника ОСОБА_1 про винесення постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження №51658513 від 14.07.2016 року до якого було додано квитанції з погашення заборгованості на 58 арк. В заяві ОСОБА_1 від 08.07.2019 року, адресованій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, він просив звернути стягнення заборгованості на належне йому майно: автомобіль ГАЗЕЛЬ, реєстраційний номер НОМЕР_2 та гараж № НОМЕР_3 в ГП "Планер", реалізувати його та отримані від реалізації вказаного майна кошти направити в рахунок задоволення вимог стягувача. На підставі вказаної заяви 29.07.2019 року головним державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про опис та арешт майна боржника - гаража № НОМЕР_3 , розташованого в ОК «ГК "Планер" по вул. Іжевська у м. Дніпро. В подальшому, 22.11.2019 року вказаний вище автомобіль та гараж були реалізовані на електронних торгах, про що складено Акти про проведені електронні торги від 22.11.2019 року. 12 червня 2020 року до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява ОСОБА_1 , до якої було додано квитанцію від 02.06.2020 року та декларацію про майно та доходи боржника фізичної особи. Дослідивши подані копії матеріалів виконавчого провадження, колегія суддів приходить до висновку, що боржник ОСОБА_1 вчиняє дії щодо виконання зобов`язань за судовим рішенням. Після вжиття щодо нього обмеження у праві виїзду за межі України поступово погашає заборгованість шляхом перерахування коштів на рахунок виконавчої служби, подав декларацію про майно та доходи боржника фізичної особи та повідомив про наявність у нього на праві власності майна, яке просив реалізувати, а кошти від реалізації вказаного майна направити на погашення заборгованості за виконавчим листом. Отже, матеріалами виконавчого провадження №51658513 підтверджується відсутність ухилення боржником від виконання зобов`язань за рішенням суду після встановлення щодо нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. В наданих до суду апеляційної інстанції матеріалах вказаного виконавчого провадження також є заява стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» від 28 вересня 2016 року, адресована головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкері Івану Анатолійовичу про звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . На підтвердження доводів вказаної заяви стягувачем було додано до неї копії договорів дарування та купівлі-продажу майна, стороною дарувальника (за договорами дарування) та продавця (за договором купівлі-продажу) виступав ОСОБА_1 . Вказані правочині були укладені в період з 24.03.2014 року по 10.07.2015 року, тобто до відкриття виконавчого провадження № 51658513, яке було відкрито 14.07.2016 року та до постановлення ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2016 року про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Разом з тим, в межах розгляду справи про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України предметом доказування є зміна боржником своєї поведінки по відношенню до виконання покладеного на нього рішенням суду обов`язку зі сплати заборгованості за кредитним договором після застосування до нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, тобто, після 17.10.2016 року. Доказів відчуження боржником майна після 17.10.2016 року матеріали справи не містять та апелянтами такі докази надані не були. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2020 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційних скарг представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» адвоката Шкурко Юрія Миколайовича та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» адвоката Шкурко Юрія Миколайовича та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича залишити без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 02 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: