Постанова 4824 № 369/3876/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/10946/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №369/3876/20 17 вересня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2020 року, постановлену під головуванням судді Пінкевич Н.С., про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_3 , державний нотаріус Вишневської міської нотаріальної контори Київської області Білінець Ольга Павлівна про витребування майна із чужого незаконного володіння, - в с т а н о в и в: 23 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_3 , державний нотаріус Вишневської міської нотаріальної контори Київської області Білінець Ольга Павлівна про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків позовної заяви, тривалістю 10 днів з дня отримання даної ухвали. 14 травня 2020 року ОСОБА_1 надіслала до суду першої інстанції заяву про відстрочення сплати судового збору та уточнену позовну заяву про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_3 , державний нотаріус Вишневської міської нотаріальної контори Київської області Білінець Ольга Павлівна про витребування майна із чужого незаконного володіння визнано неподаною та повернуто позивачеві. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 23 липня 2020 року позивачки ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2020 року про повернення позовної заяви є незаконною, необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права. Вказала, що в первісній позовній заяві нею було заявлено лише дві вимоги майнового характеру, проте суд першої інстанції в ухвалі від 01 квітня 2020 року помилково зазначив про необхідність сплати нею судового збору в сумі 5044,80 грн. з розрахунку шести вимог немайнового характеру. Зазначила, що в позовній заяві вона зазначала про неможливість визначити суму судового збору за вимоги майнового характеру, так як спірне майно на час подачі позову їй не належить на праві власності, що унеможливлює проведення оцінки вартості вказаного майна. За таких обставин та на підставі ч.2 ст.176 ЦПК України, розмір судового збору мав бути визначений саме судом першої інстанції з наступним стягненням недоплаченого судового збору. Разом з тим, суд першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не вказав конкретну суму судового збору яку вона має сплатити за позовні вимоги майнового характеру. З огляду на відсутність у неї можливості точно визначити суму судового збору, вона на власний розсуд сплатила 2176,80 грн. судового збору за 2 вимоги майнового характеру. Також в позовній заяві нею зазначено, що очікувані судові витрати становитимуть доплату судового збору (за необхідності) за вимоги майнового характеру в сумі, яка буде визначена судом, орієнтовно 1% від вартості майна. Зазначала про неправильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для надання їй відстрочки сплати судового збору за подання позову, так як надана нею для підтвердження розміру її доходу довідка про доходи за період з 01.01.2020 року по 30.04.202 року не підтверджує відсутність у неї іншого доходу, так як саме довідка про доходи підтверджує їх отримання та відсутність інших доходів. Надана нею довідка підтверджує розмір її щомісячного доходу, як пенсіонерки, та свідчить про наявність підстав для відстрочки сплати судового збору. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. У відповідності до вимог статті 353, 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові), що є об`єктом апеляційного оскарження, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_3 , державний нотаріус Вишневської міської нотаріальної контори Київської області Білінець Ольга Павлівна про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно. У вказаній позовній заяві ОСОБА_1 просила суд: витребувати на її користь з володіння ОСОБА_2 майно, яке належить їй, як спадкоємцю за законом, а саме житловий будинок та дві земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0969 га та 0,1 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та повернути вказане майно їй, виключивши запис із реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказане майно за відповідачем ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на житловий будинок та дві земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0969 га (кадастровий номер 3222410300:01:028:5283) та 0,1 га (кадастровий номер 3222410300:01:028:5282), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за заповітом. Також в позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що ціна позову невизначена, обґрунтовуючи це тим, що спірне майно на даний час їй не належить, а тому зробити оцінку вказаного майна на час подання позову вона не має можливості, а раніше оцінка цього майна не проводилася. Крім того позивачкою було вказано, що нею сплачено судовий збір за подання даного позову в сумі 2176,80 грн., як за дві вимоги майнового характеру з перебільшенням (оскільки не має визначення ціни позову), а очікувані судові витрати становить доплата судового збору (за необхідності) за вимоги майнового характеру в сумі, яка буде визначена судом, орієнтовно 1% від вартості майна. До позовної заяви позивачкою було додано оригінал квитанції №0.0.1315899467.1 від 04.04.2019 року про сплату судового збору в сумі 2176,80 грн. за реквізитами: одержувач - К-Свят УК/м. Вишневе/22030101, банк отримувача Казначейство України, рахунок отримувача: 31212206010356, МФО банку: 899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 38010937. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків позовної заяви, тривалістю 10 днів з дня отримання копії даної ухвали. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції посилався на те, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України, так як до вказаної позовної заяви долучені документи, що підтверджують сплату судового збору позивачем згідно квитанції за №0.0.1315899467.1 від 04.04.2019 року в розмірі 2176,8 гривень, однак в автоматизованій системі документообігу суду при перевірці зарахування вказаного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України міститься інформація, що «не знайдено підтверджень платежів з Казначейства», тому позивачці слід надати докази на підтвердження сплати нею судового збору та зарахування вказаного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Також судом вказано, що позивач заявляє шість вимог немайнового характеру та три вимоги майнового характеру. При цьому, позивачем в позовній заяві не вказана ціна позову та не сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру. За таких обставин суд першої інстанції вказав, що позивачу необхідно сплатити судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру в сумі 5044,8 гривень та окремо за вимоги майнового характеру та надати до суду оригінали квитанцій про сплату судового збору, або уточнити позовні вимоги. Копію ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2020 року отримано ОСОБА_1 05 травня 2020 року. На виконання вимог вказаної ухвали суду, 14 травня 2020 року позивачкою надіслано до суду першої інстанції заяву про відстрочення сплати судового збору в сумі 5044,80 грн. за вимоги немайнового характеру з посиланням на те, що вона є пенсіонеркою, непрацездатною особою та розмір її пенсії становить 1638,00 грн. на місяць, що підтверджується довідкою про доходи №5470744098441417 від 12 травня 2020 року за період з січня по квітень 2020 року включно, виданою Приморським об`єднаним управлінням Пенсійного Фонду України . Також, на виконання вимог ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2020 року, ОСОБА_1 надіслала уточнену позовну заяву, в якій просила суд витребувати на її користь з володіння ОСОБА_2 майно, яке належить їй, як спадкоємцю за законом, а саме: житловий будинок та дві земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0969 га та 0,1 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та повернути вказане майно їй, виключивши запис із реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказане майно за відповідачем ОСОБА_2 . В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що загальну ціну позову вона самостійно визначити не може, так як не може провести оцінку спірного майна, яке знаходиться у інших осіб. Зазначає, що нею в позові заявлено дві вимоги немайнового характеру і сплату судового забору за вказані вимоги вона просила суд відстрочити. За дві майнові вимоги нею сплачено судовий збір в сумі 2176,80 грн. з перебільшенням, а очікувані судові витрати становить доплата судового збору (за необхідності) за вимоги немайнового характеру в сумі, яка буде визначена судом на момент ухвалення рішення (згідно заяви про відстрочення сплати судового збору). Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачці. Визнаючи позовну заяву неподаною та, повертаючи її позивачці, суд першої інстанції посилався на те, що позивачка недоліки позовної заяви в повному обсязі не усунула, так як не сплатила судовий збір за подання вказаного позову. Зазначав, що позивачкою подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, до якого додано довідку про її доходи за період з 01.01.2020 року по 30.04.2020 року. Проте, на думку суду, вказана довідка не підтверджує відсутність у позивачки іншого доходу, а тому немає підстав для відстрочення позивачці сплати судового збору . З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, так як вони не ґрунтується на вимогах процесуального права, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Статтею 175 ЦПК України встановлено форму та зміст позовної заяви, а в статті 177 ЦПК України міститься перелік документів, що додаються до позовної заяви. Зокрема, згідно ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У частинах першій, третій статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Згідно вимог ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер,судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Підпунктом 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання фізичною особою позовної заяви з немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підпунктом 1 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання фізичною особою позовної заяви з майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна. У свою чергу ч.2 ст.176 ЦПК України передбачено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. Також ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи. Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). У первісній позовній заяві позивачкою було заявлено вимоги майнового характеру (витребування майна та визнання права власності) та одну вимогу немайнового характеру (виключення запису із реєстру речових прав на нерухоме майно). Разом з тим, суд першої інстанції помилково вказав, що позивачка заявляє шість вимог немайнового характеру та три вимоги майнового характеру й доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду в цій частині є обгрунтованими. За вимогу немайнового характеру підлягало сплаті 840,80 грн. (0,4*2102 грн.), а за вимоги майнового характеру слід було сплатити судовий у розмірі 1 відсотку від ціни позову (від вартості майна), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, враховуючи, що на момент пред`явлення позову, в тому числі з майновими вимогами, встановити точну його ціну з наявних матеріалів справи неможливо, розмір судового збору попередньо мав визначити суд першої інстанції, як визначено в ч.2 ст.176 ЦПК України, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є обґрунтованими. Також обов`язок суду зазначити в ухвалі про залишення позову без руху точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) визначено також в ч. 2 ст. 185 ЦПК України. Разом з тим, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції не врахував приписи ч.2 ст.176 та ч.2 ст.185 ЦПК України та не визначив в ухвалі від 01.04.2020 року точну суму судового збору, яку необхідно сплатити позивачці. Крім того, суд першої інстанції ,залишаючи позовну заяву без руху, вказав, що при перевірці зарахування судового збору в сумі 2176,80 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України міститься інформація, що «не знайдено підтверджень платежів з Казначейства». Проте, з наданого позивачкою до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору №0.0.1315899467.1 від 04.04.2019 року на суму 2176,8 гривень вбачається, що нею сплачено судовий збір на діючі на момент оплати реквізити Києво-Святошинського районного суду Київської області, а саме:одержувач - К-Свят УК/м. Вишневе/22030101, банк отримувача Казначейство України, рахунок отримувача: 31212206010356, МФО банку: 899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 38010937. Також колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про неправильність висновку суду першої інстанції про те, що надана позивачкою до клопотання про відстрочення сплати судового збору довідка про її доходи ( пенсію) не свідчить про відсутність у неї інших доходів, а тому підстав для відстрочення сплати судового збору немає, з огляду на таке. Подаючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є пенсіонеркою, непрацездатною особою та отримує пенсію в розмірі 1638 грн. щомісячно і на підтвердження вказаної обставини надала довідку про доходи №5470744098441417 від 12 травня 2020 року за період з січня по квітень 2020 року включно, видану виданою Приморським об`єднаним управлінням Пенсійного Фонду України . З довідки про доходи №5470744098441417 від 12 травня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 за січень, лютий та березень 2020 року отримала пенсію за віком в розмірі 1638,00 грн., в квітні 2020 року отримала пенсію в сумі 2638,00 грн., а всього за період з січня по квітень 2020 року включно сума її пенсії склала 7552,00 грн. Відповідно до статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Отже, порядок відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення або звільнення від сплати судового збору встановлюється законом. Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» із змінами і доповненнями. Згідно зі статтею 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Таким чином, відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення або звільнення від сплати судового збору є врахування одночасно як майнового стану сторони, так і наявність однієї із умов визначених цією статтею, перелік яких є вичерпним. Заявляючи клопотання про відстрочення сплати судового збору позивачка надала довідку про доходи, яка підтверджує розмір її доходів за період з січня по квітень 2020 року включно, тому висновок суду першої інстанції про те, що вказана довідка не підтверджує відсутність у позивачки іншого доходу є безпідставним. Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про те що, отримавши уточнену позовну заяву та клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд першої інстанції, після належного вирішення питання про наявність/відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору, мав вирішити питання про продовження процесуального строку на усунення недоліків в порядку ст.127 ЦПК України та вказати в ухвалі конкретну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) позивачці, тобто, виконати вимоги ч.2 ст.176 та ч.2 ст.185 ЦПК України, а не відразу постановляти ухвалу про повернення позовної заяви, яка позбавляє позивачку права на справедливий судовий розгляд її позову. Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2020 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому за правилами ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2020 року про повернення позовної заяви - скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_3 , державний нотаріус Вишневської міської нотаріальної контори Київської області Білінець Ольга Павлівна про витребування майна із чужого незаконного володіння направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: