Постанова Київський апеляційний суд № 759/16998/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. № 22-ц/824/7416/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 759/16998/19 10 вересня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Масловській К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мішустіна Микити Костянтиновича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Коваль О.А у цивільній справи за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, - в с т а н о в и в : 17 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 23 жовтня 2018 року йому стало відомо про розповсюдження Службою у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації відносно нього недостовірної інформації шляхом надання і описання недостовірної інформації у направленій на його адресу відповіді від 23.10.2018 року № 107-107/ОПМ-2066-4407 на його звернення, чим було порушено його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію. Вказував, що він з 2009 року самостійно виховує двох дітей ОСОБА_2 , 1990 року народження, та ОСОБА_3 , 2000 року народження. Його дружина, мати дітей, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з травня 2015 року дочка ОСОБА_3 потрапила під вплив третіх осіб, стала приходити додому після опівночі, заявляла про суїцид, проявляла безпідставну агресію по відношенню до батька та брата, втікала з дому на 3 місяці. Він звертався в поліцію із заявою про психологічний контроль/ризик впливу на його неповнолітню дочку з боку дорослих осіб для невстановлених цілей та у Службу з прав дітей за допомогою і консультаціями. За його ініціативою Службою у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації було організовано «Круглий стіл» за участю друзів сім`ї ОСОБА_1 . У листі-відповіді від 23 жовтня 2018 року №107-107/ОПМ-2066-4407 відповідач вказав, що під час надання пояснень на засіданні « Круглого столу» 18 жовтня 2018 року ОСОБА_5 сказала «…що між ними був конфлікт, де чоловік підняв на неї руку…». Разом з тим, ОСОБА_5 не говорила слів, які вказано у письмовій відповіді відповідача, тому така інформація не відповідає дійсності. Зазначав, що поширена відповідачем недостовірна інформація порушує його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію та завдала йому моральної шкоди, яку він оцінює в сумі 10000,00 грн. Враховуючи наведене та, з урахувань позовних вимог від 25 листопада 2019 року, просив суд: визнати недостовірною та такою, що порушує його право на повагу до гідності, честі та недоторканості ділової репутації наступну інформацію, поширену Службою у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації у листі № 107-107/ОП/М-2066-4407 від 23.10.2018: « ОСОБА_6 ділилась своїми переживаннями, зокрема , щодо ревнощів до чоловіка та що між ними був конфлікт, де чоловік підняв на неї руку, однак вона його пробачила»; зобов`язати Службу у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації спростувати таку інформацію шляхом викладення листа № 107-107/ОП/М-2066-4407 від 23.10.2018 у новій редакції без такої фрази: « ОСОБА_6 ділилась своїми переживаннями, зокрема, щодо ревнощів до чоловіка та що між ними був конфлікт, де чоловік підняв на неї руку, однак вона його пробачила». стягнути зі Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації на його користь 10 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 03 квітня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мішустін Микита Костянтинович подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зазначав, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що поширення недостовірної інформації не відбулося, оскільки спростовувана інформація була поширена відповідачем шляхом надання відповіді від 23 жовтня 2018 року за вих.№107-107/ОПМ-2066-4407 та фактично зафіксована в інших документах відповідача. Також судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_5 не говорила на засіданні «Круглого столу» слів, які вказано у письмовій відповіді, а саме: «…що між ними був конфлікт, де чоловік підняв на неї руку». Вказана інформація не відповідає дійсності та спростовується наявним у нього аудіо записом та можливістю надання пояснень з боку ОСОБА_7 . Вказав, що для визнання інформації негативною, а відтак, недостовірною, та покладення на відповідача обов`язку довести протилежне, достатньо, щоб позивач вважав, що поширена інформація порушує його майнові права. За таких обставин вважав, що у суду першої інстанції не було підстав відмовляти в задоволенні його позову. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мішустін Микита Костянтинович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності. Представник третьої особи Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації Лук`янчук Руслана Петрівна в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на їх безпідставність. Просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 09 жовтня 2018 року під час особистого прийому ОСОБА_8 в Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації було вирішено організувати засідання «Круглого столу» щодо ситуації по неповнолітній ОСОБА_9 , запросити зацікавлених осіб та вивчити ситуацію з двох сторін. (а.с.41) Листом № 107-107/ОП/М-2066-4407 від 23 жовтня 2018 року Святошинська районна в м.Києві державна адміністрація повідомила позивача про результати проведеного засідання «Круглого столу» щодо його неповнолітньої дочки. З листа Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 23 жовтня 2018 року №107-107/ОП/М-2066-4407 «Про розгляд звернення», адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що 18 жовтня 2018 року працівниками Служби у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації було організовано засідання «Круглого столу» та запрошено на це засідання зацікавлених осіб з метою вивчення конфліктної ситуації, яка склалася в родині неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На засіданні «Круглого столу» були присутні ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_10 , старший син ОСОБА_8 , друзі сім`ї ОСОБА_1 : ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та представник Святошинської районної в місті Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Деревінська Ірина Василівна. ОСОБА_9 на засідання «Круглого столу» не з`явилася. У вказаному листі відображено пояснення ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 . З метою врегулювання сімейного конфлікту ОСОБА_1 рекомендовано особисто налагодити взаємовідносини з неповнолітньою дочкою. У даному листі вказано, зокрема, що у своєму пояснені громадянка ОСОБА_5 повідомила, що вона була подругою матері ОСОБА_3 та що їх відносини були довірливими. ОСОБА_6 ділилася своїми переживаннями, зокрема, щодо ревнощів до чоловіка та що між ними був конфлікт, де чоловік підняв на неї руку, однак, вона йому це вибачила. (а.с.9-10) Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_5 на засіданні «Круглого столу» не говорила слів, які вказано у письмовій відповіді Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації від 23 жовтня 2018 року, тому така інформація не відповідає дійсності, порушує його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не надано жодного доказу розповсюдження та поширення зазначеної вище інформації відповідачем, окрім надання відповіді лише особисто позивачу та відсутності доказів того, що Службою у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації було невірно записано суть бесіди, яка відбулася на засіданні «Круглого столу» 18.10.2018 року. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на встановлених обставинах справи, досліджених судом доказах, вимогах матеріального та процесуального права, виходячи з наступного. Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно положень статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Відповідно до статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Згідно ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Частинами 1, 4,5,6 ст. 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. За правилом ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню, крім випадку неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" в порядку, передбаченому зазначеним Законом, яка підлягає спростуванню. Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила. Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У відповідності до частин 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. У силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано жодного доказу розповсюдження та поширення відповідачем інформації, вказаної в листі Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 23 жовтня 2018 року №107-107/ОП/М-2066-4407 «Про розгляд звернення», адресованому виключно ОСОБА_1 , а повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням. Доводи апеляційної скарги про те, що спростовувана позивачем інформація зафіксована також в інших документах відповідача, не підтверджені жодним належним та допустимим доказом. Позивачем не надано суду доказів того, що оспорювана інформація стала доступною третім особам та в цьому є вина відповідача, який не вжив достатніх заходів для збереження конфіденційності вказаної інформації. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не доведення позивачем факту поширення Службою у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації оспорюваної інформації, так як інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, викладена в листі, адресованому виключно позивачу, що не може визнаватись її поширеннямй відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині. Також судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Службою у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації було невірно викладено в листі суть бесіди учасників «Круглого столу» від 18.10.2018 року, зокрема, пояснень ОСОБА_5 . Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 не говорила під час бесіди учасників «Круглого столу» слів, які вказано у письмовій відповіді Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 23 жовтня 2018 року №107-107/ОП/М-2066-4407, а саме: «…що між ними був конфлікт, де чоловік підняв на неї руку», а тому вказана інформація не відповідає дійсності та спростовується аудіо записом вказаної розмови, наявним у позивача, та можливістю надання пояснень ОСОБА_5 , колегія суддів відхиляє, з огляду на таке. Зазначаючи про недостовірність інформації, вказаної в листі Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 23 жовтня 2018 року №107-107/ОП/М-2066-4407, позивач не заявляв клопотання про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_7 , а також не надав суду першої інстанції аудіо запису засідання «Круглого столу», на який посилався в позовній заяві та в апеляційній скарзі. При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації у відзиві на позовну заяву вказала, що події, які відбулися на засіданні «Круглого столу» не фіксувалися за допомогою відео та аудіо засобів. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що в листі Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 23 жовтня 2018 року №107-107/ОП/М-2066-4407 невірно відображено зміст пояснень ОСОБА_5 під час засідання «Круглого столу» 18.10.2018 року. Крім того, інформація, яку позивач просив визнати недостовірною та спростувати міститься в листі Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 23 жовтня 2018 року №107-107/ОП/М-2066-4407, позов пред`явлено позивачем до Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, а Святошинську районну в м. Києві державну адміністрацію залучено до участі в справі в якості третьої особи. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання інформації недостовірною. З огляду на те, що підстави для задоволення основної вимоги про визнання інформації недостовірною не встановлені, то відсутні і підстави для задоволення вимог позивача про спростування вказаної інформації та відшкодування моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мішустіна Микити Костянтиновича. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мішустіна Микити Костянтиновича залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 11 вересня 2020 року. Головуючий: Судді: