Ухвала КАС ВС № 360/3574/19

УХВАЛА 08 жовтня 2020 року Київ справа №360/3574/19 адміністративне провадження №К/9901/24079/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі № 360/3574/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення остаточного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати, УСТАНОВИВ: 12 серпня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУ НП в Луганській області), де просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не проведення остаточного розрахунку в день звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції; зобов`язати Головне управління Націона;льної поліції в Луганській області нарахувати ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належної доплати за роботу в нічний час при звільненні зі служби за період з 16.09.2017 по 26.06.2019 у розмірі 307 012,29 грн. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримку виплати належної доплати за роботу в нічний час при звільнені зі служби в поліції за період з 16.09.2017 по 26.06.2019 у розмірі 307 012,29 грн. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 360/3574/19 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Наіональної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за роботу в нічний час під час здійснення остаточного розрахунку у зв`язку з його звільненням зі служби в поліції. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганс;ькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 16.09.2017 по 26.06.2019 у розмірі 305458,34 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Головне управління Національної поліції в Луганській області оскаржило його в апеляційному порядку. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 360/3574/19 задоволено частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 360/3574/19 змінено. У резолютивній частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 360/3574/19 внесено такі зміни: у абзаці першому слово «задовольнити» замінити словами «задовольнити частково»; у абзаці третьому цифри та слова « 305458,34 грн (триста п`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім гривень 34 копійки)» замінити цифрами та словами « 3000,00 грн (три тисячі гривень)». Доповнено резолютивну частину абзацом четвертим наступного змісту «В решті позовних вимог відмовити. В решті рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 360/3574/19 залишено без змін. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України. З 08 лютого 2020 року набрали чинності норми Закону України від 15 січня 2020 року №460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», якими внесено зміни щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду, викладені у розділі 3 Глави 2 «Касаційне оскарження». Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України (в чинній редакції) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Верховний Суд зазначає про те, що викладені у касаційній скарзі доводи не відповідають вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки не містять передбачені статтею 328 цього Кодексу підстави, а мотивування касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права не мають правового підґрунтя та фактично свідчать про незгоду скаржника із наданою судом оцінкою доказів у справі. Щодо посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковими для скасування судових рішень, - пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує їх прийнятність виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, проте, за відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, ця умова не може бути перевірена. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Також, відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 04 серпня 2020 року, а касаційну скаргу подано на пошту 15 вересня 2020 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції отримано ним 17 серпня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення скаржнику. Проте жодних належних доказів (конверта з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв`язку, довідки відділення поштового зв`язку, копії зазначеного скаржником рекомендованого поштового повідомлення тощо) на підтвердження отримання копій вказаних судових рішення не надав, а матеріали справи на час подання касаційної скарги у суді касаційної інстанції відсутні. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Питання про поновлення строків на касаційне оскарження Верховний Суд вирішує на підставі наявних в касаційній скарзі матеріалів та доказів. Враховуючи, що скаржником не надано доказів на підтвердження отримання оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити твердження скаржника та вирішити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України та доказів на підтвердження отримання скаржником копії оскаржуваного судового рішення. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі № 360/3574/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення остаточного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; 2) доказів на підтвердження отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Судді Верховного Суду