Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/19028/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19028/19 Головуючий у 1 інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Горяйнова А.М. Мєзєнцева Є.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Юнісон» до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк Юнісон» звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16 вересня 2019 року № 003520411. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16 вересня 2019 року № 003520411. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що, відповідно до інтегрованої картки платника податку з ПДВ з 2016 року у позивача обліковувався податковий борг по узгоджених сумах грошових зобов`язань. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. В апеляційній скарзі апелянт просить замінити первісного відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на належного відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві. Статтею 52 КАС України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Постановою Кабінету Міністрів України № 120 від 18 грудня 2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №682-р від 21 серпня 2019 року, Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у місті Києві складено Акт № 20915/26-15-12-13-20 про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПАТ «Банк Юнісон» в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету. Не погодившись з висновками, що викладені у Акті № 20915/26-15-12-13-20 від 22 серпня 2019 року, ПАТ «Банк Юнісон» 02 вересня 2019 року подано заперечення, за результатами розгляду яких, Головним управлінням ДФС у місті Києві листом від 12 вересня 2019 року за №5018/10/26-15-04-11-18 зазначені заперечення залишено без задоволення. На підставі Акту № 20915/26-15-12-13-20 від 22 серпня 2019 року, Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2019 року № 003520411 про сплату штрафу за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 257 107,00 грн. Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України (надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. В силу підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України). У відповідності до п. 1.3 ст. 1 ПК України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. За правилами пункту 8 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, для правовідносин, що виникають під час дії тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України №300/БТ від 28 квітня 2016 року ПАТ «Банк Юнісон» віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 614 від 28 квітня 2016 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Юнісон» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» (а.с. 10). Рішенням Правління Національного банку України № 345-рш від 18 червня 2018 року відкликано банківську ліцензію та оголошено про ліквідацію ПАТ «Банк Юнісон». За змістом п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку. Відповідно до ч. 1-3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов`язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону. З аналізу вищевикладених норм вбачається, що під час тимчасової адміністрації банку або його ліквідації уповноваженою особою Фонду, погашення сум грошових зобов`язань здійснюється у порядку встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) під час тимчасової адміністрації не здійснюється. Із Акту Головного управлінням ДФС у місті Києві від 22 серпня 2019 року № 20915/26-15-12-13-20 Про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПАТ «Банк Юнісон» вбачається, що контролюючим органом встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за період з липня 2016 року по лютий 2019 року (а.с. 13-15). На підставі зазначеного вище Акту, Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2019 року № 003520411 про сплату штрафу за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 257 107, 00 грн. (а.с. 22). Відповідно до ч. 3 ст. 46 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом нараховано штраф за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання, яке виникло під час запровадження у ПАТ «Банк Юнісон» тимчасової адміністрації, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Враховуючи вищезазначене, посилання апелянта на відомості в інтегровані картці платника податку з ПДВ з 2016 року про наявність у позивача податкового боргу по узгоджених сумах грошових зобов`язань є необгрунтованим, адже такий борг виник після запровадження тимчасової адміністрації. Отже, колегія суддів вважає, що нарахування суми штрафних санкцій, відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16 вересня 2019 року №003520411 суперечить вимогам статтей 36 та 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». З огляду на зазначене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що під час дії тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Юнісон», відповідно до норм чинного законодавства України, позивачу не могло бути нараховано штраф за порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16 вересня 2019 року № 003520411. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Юнісон» та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Горяйнов А.М. Мєзєнцев Є.І.