Постанова КЦС ВС № 513/870/15-ц

Постанова Іменем України 01 жовтня 2020 року м. Київ справа № 513/870/15-ц провадження № 61-8209св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (у ході розгляду справи змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»), відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Черевка П. М., Драгомерецького М. М., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 14 березня 2008 року банк уклав з ОСОБА_1 кредитний договір, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у розмірі 8 615,71 доларів США терміном до 13 березня 2015 року. За умовами договору позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строк та у порядку, встановленими кредитним договором. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 , 14 березня 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» уклало договір поруки з ОСОБА_2 , який поручився за виконання позичальником взятих зобов`язань. У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість, станом на 10 червня 2015 року, у загальному розмірі 40 150,68 доларів США, з яких: 9 795,49 доларів США - заборгованість за кредитом; 2 946,08 доларів США - заборгованість за процентам за користування кредитом; 561,59 доларів США - заборгованість з комісії; 24 924,33 доларів США - заборгованість із пені; 11,81 доларів США - штраф (фіксована частина); 1 911,37 доларів США - штраф (процентна складова), що згідно з курсом Національного банку України, станом на 10 червня 2015 року, становить 849 588,37 грн. Ураховуючи наведене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 14 березня 2008 року. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Заочним рішенням Саратського районного суду Одеської області від 22 грудня 2015 року у складі судді Кожокар Т. Я. позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2008 року № HMIBAK12770669 у розмірі 849 588,37 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 27 липня 2016 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , про перегляд заочного рішення Саратського районного суду Одеської області від 22 грудня 2015 року задоволено. Заочне рішення Саратського районного суду Одеської області від 22 грудня 2015 року скасовано. Справу призначено до розгляду у загальному порядку. Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 11 жовтня 2018 року у складі судді Бучацької А. І. позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2008 року № HMIBAK12770669 станом на 10 червня 2015 року у розмірі 38 227,50 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 10 червня 2015 року (21,16 грн) еквівалентно 808 893,69 грн, яка складається з: 9 795,49 доларів США - заборгованість за кредитом; 2 946,08 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 561,59 доларів США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 24 924,33 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань. У задоволенні решти вимог позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 кошти за кредитним договором позивачу не повернув та має заборгованість. Порука є зобов`язанням, отже, до таких правовідносин застосовуються загальні правила про припинення зобов`язання, визначені у главі 50 розділу 1 книги 5 ЦК України, а саме: в результаті виконання, проведеного належним чином; за домовленістю сторін, тощо. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (частина перша статті 559 ЦК України). Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не вважає договір поруки припиненим та вимагає виконання поручителем зобов`язань солідарно з боржником. ОСОБА_2 позовні вимоги про визнання поруки припиненою не заявлялись. Тому, суд стягнув на користь позивача заборгованості за кредитним договором солідарно з відповідачів. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Саратського районного суду Одеської області від 11 жовтня 2018 року змінено в частині стягнення пені. Зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» до 50 000 грн. Рішення Саратського районного суду Одеської області від 11 жовтня 2018 року в частині стягнення з поручителя ОСОБА_2 скасовано та прийнято в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що банком неодноразово здійснювалася зміна зобов`язань, у результаті чого збільшився обсяг відповідальності боржника. Докази, які б підтверджували повідомлення поручителя про вказані обставини у матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не подавались. Будь-яких пояснень чи спростування наведених обставин та наданого розрахунку стороною позивача у процесі розгляду справи до суду не надавалось. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порука за кредитно-заставним договором від 14 березня 2008 року припинилася, тому відмовив у задоволенні вимог до поручителя. Крім того, апеляційним судом на підставі частини третьої статті 551 ЦК України було зменшено розмір пені, оскільки він значно перевищує розмір заборгованості. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду, АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості з поручителя скасувати, в іншій частині оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін та залишити в силі рішення Саратського районного суду Одеської області від 11 жовтня 2018 року. Тобто, постанова апеляційного суду оскаржується АТ КБ «ПриватБанк» тільки в частині позовних вимог до поручителя, тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в іншій частині колегією суддів не переглядаються відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про збільшення розміру зобов`язання поручителя, оскільки загальна сума наданого кредиту складала фактично 12 857,51 доларів США, оскільки крім основної суми кредиту у розмірі 8615,72 доларів США, позичальнику також була відкрита кредитна лінія у розмірі 4 241,79 долар США відповідно до пункту 17.1.7 кредитного договору для сплати чергових страхових платежів. Доводи особи, яка подалавідзив на касаційну скаргу У вересні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, а висновки Верховного Суду, які наведені у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження, були викладені у справі з неподібними правовідносинами, тому просить закрити касаційне провадження. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року справу призначено до розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами 14 березня 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитно-заставний договір № HMIBAK12770669. За умовами пункту 17.1 вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8 615,72 доларів США зі сплатою 10,56 % річних за користування кредитом. Пунктом 17.1.5 визначена дата погашення кредиту - 13 березня 2015 року. Період сплати щомісячних платежів - з 14 по 18 число кожного місяця. Частина кредиту в розмірі 8 358,21 доларів США надана з метою придбання автомобіля «Chery AMULET», номерний знак НОМЕР_1 , який є предметом застави за даним договором. Частина кредиту в розмірі 83,58 доларів США надана з метою оплати перших страхових платежів за договорами страхування на перший рік дії кредиту, частина кредиту в розмірі 6,77 доларів США надана з метою оплати коштів за реєстрацію предмета застави в державному реєстрі, частина кредиту в розмірі 167,16 доларів США надана з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту (том 1, а. с. 11-19). З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитно-заставним договором 14 березня 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , уклали договір поруки HMIBAA00000686, за умовами пунктів 2, 4, 6, 12 якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором HMIBAK12770669 від 14 березня 2008 року у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи оплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені там інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником будь-якого зобов`язання, передбаченого договором, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань. Поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора на протязі 5 календарних днів з моменту отримання вимоги. Порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором (том 1, а. с. 19). За розрахунком банку, станом на 10 червня 2015 року, існує заборгованість у загальному розмірі 40 150,68 доларів США, з яких: 9 795,49 доларів США - заборгованість за кредитом; 2 946,08 доларів США - заборгованість за процентам за користування кредитом; 561,59 доларів США - заборгованість з комісії; 24 924,33 доларів США - заборгованість із пені; 11,81 доларів США - штраф (фіксована частина); 1 911,37 доларів США - штраф (процентна складова), що згідно з курсом Національного банку України, станом на 10 червня 2015 року, становить 849 588,37 грн. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 0417/12398/2012 (провадження № 14-553цс18) та постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Згідно із частиною першою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення заборгованості з поручителя, суд апеляційної інстанції, дослідивши та оцінивши всі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, зокрема й розрахунок заборгованості, наданий банком, дійшов обґрунтованого висновку про те, що банком неодноразово здійснювалася зміна основного зобов`язання боржника за кредитом, у результаті чого збільшився обсяг відповідальності поручителя. Доводи касаційної скарги про те, що обсяг відповідальності поручителя не збільшувався, оскільки кредит ОСОБА_1 фактично був виданий у розмірі 12 857,51 доларів США, оскільки крім основної суми кредиту у розмірі 8 615,72 доларів США, позичальнику також була відкрита кредитна лінія у розмірі 4 241,79 долар США відповідно до пункту 17.1.7 кредитного договору для сплати чергових страхових платежів, не заслуговують на увагу, оскільки у пункті 16 договору поруки від 11 березня 2008 року сторони погодили, що ОСОБА_2 поручився перед кредитором саме на суму кредиту у розмірі 8 615,72 доларів США (том 1, а. с. 19 на звороті). Жодних умов про те, що останній поручився перед кредитором й на вказану заявником суму (4 241,79 долар США), передбачену пункту 17.1.7 кредитного договору від 14 березня 2008 року, договір поруки не містить. Крім того, як правильно було встановлено судами попередніх інстанцій, та з огляду на зміст позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк», банк сам вказував на те, що видав ОСОБА_1 кредит у сумі 8 615,71 доларів США. Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк