Постанова 4818 № 638/16004/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 жовтня 2020 року м. Харків Справа № 638/16004/17 Провадження № 22-ц/818/2677/20, № 22-ц/818/3286/20, Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Кругової С.С., Суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря: Каплоух Н.Б. Учасники справи : Позивач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Відповідач: сільськогосподарський виробничий кооператив «Хильківський», Треті особи: ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, за апеляційними скаргами голови сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» - Макогона Ігоря Дмитровича на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2019 року, на додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року ухвалені суддею Подус Г.С., в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулись до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просили про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи. Позов мотивований тим, що 08.07.2016 року приблизно о 15 год. 45 хвилин в районі електроопори № 64 на автодорозі Хорол-Оржиця у Хорольському районі Полтавської області поблизу с. Мусіївка відбулась ДТП за участі автомобіля Міцубіші Паджеро Спорт з номерним знаком ( НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_5 , що рухався в напрямку смт. Оржиця, та автомобіля САЗ-3508 з номерним знаком ( НОМЕР_2 ) під керуванням співробітника сільськогосподарського виробничого кооператива «Хильківський» водія ОСОБА_4 , який здійснюючи поворот ліворуч на польову дорогу в напрямі с.Лазьки в районі електроопори №64 в порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого водій автомобіля Міцубіші Паджеро Спорт з номерним знаком НОМЕР_1 - потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження та помер на місці події. Автомобіль САЗ-3508 з номерним знаком НОМЕР_2 , який в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди знаходився під керуванням співробітника СВК «Хильківський» ОСОБА_4 належить СВК «Хильківський». Вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 21.11.2016 року ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Померлий ОСОБА_5 був чоловіком ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . На момент смерті ОСОБА_5 працював у ТОВ ВКП «Мотор-Агро» та у ТОВ СП «Білий Колодязь», що є підставою для відшкодування відповідачем на користь позивачів матеріальної шкоди у розмірі середньомісячного заробітку потерпілого. Позивачами також організовано поховання на суму 12 947 грн, замовлено надгробний пам`ятник на суму 61 451 грн та організовано поминальний обід на суму 15 845, 60 грн. Позивачам було завдано значної моральної шкоди у зв`язку зі смертю близької людини. Страховою компанією ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з якою відповідач уклав відповідний договір та застрахував свою цивільно-правову відповідальність перед потерпілими, від дій співробітників відповідача було виконано свої зобов`язання щодо відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого ОСОБА_5 у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою в межах страхового відшкодування. На підставі викладеного позивачі просили: стягнути з СВК «Хильківський» на користь неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 863 364, 79 гривні 79 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної смертю фізичної особи за період з 08.07.2016 року по 23.01.2019 року; стягнути з СВК «Хильківський» на користь неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 823 799.97 грн 97 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної смертю фізичної особи у вигляді одноразової виплати за три роки вперед та допустити негайне виконання стосовно даної виплати; стягнути з СВК «Хильківський» на користь неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , грошову суму в розмірі 30511 гривень 11 копійок щомісячно, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної смертю фізичної особи, до досягнення ним 23 річного віку, або закінчення навчання у вищому навчальному закладі, починаючи з 24.04.2021 року; стягнути з СВК «Хильківський» на користь неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , грошову суму в розмірі 1 850 000,00 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної пікодн заподіяної смертю фізичної особи (батька); стягнути з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 грошову суму в розмірі 657 226 гривень 83 копійки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної смертю фізичної особи за період з 08.07.2016 року по 30.06.2018 року; стягнути з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 грошову суму в розмірі 56 998,00 гривень 00 коп., в рахунок відшкодування, витрат понесених на поховання батька та спорудження надгробного пам`ятника; стягнути з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 грошову суму в розмірі 15 845,60 гривень 60 коп., в рахунок відшкодування, витрат понесених на організацію поминального обіду; стягнути з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 грошову суму в розмірі 1 850 000,00 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи (батька); стягнути з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 грошову суму в розмірі 1 832 600,00 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи (чоловіка). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» (далі - СВК «Хильківський») , треті особи: ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи- задоволено частково. Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь неповнолітнього ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 562 964,80 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної смертю фізичної особи за період з 08.07.2016 року по 18.12.2019 року. Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь неповнолітнього ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 230 867,48 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної смертю фізичної особи за період з 19.12.2019 року по 23.04.2021 року. Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь неповнолітнього ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 500 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 294 466,24 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної смертю фізичної особи за період з 08.07.2016 року по 30.06.2018 року. Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 56 998 грн. в рахунок відшкодування витрат понесених на поховання батька та спорудження надгробного пам`ятника. Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 500 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 500 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову - відмовлено. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2019 року мотивоване тим, що саме дії ОСОБА_4 , який перебував у трудових відносинах з СВК «Хильківський», призвели до смерті ОСОБА_5 , а враховуючи, що у померлого було двоє дітей, суд стягнув кошти на їх утримання на кожну дитину до досягнення ними повноліття та закінчення навчання. У зв`язку зі смертю чоловіка та батька позивачі перенесли душевні страждання, тому підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивачів моральна шкода. Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції Додатковим рішенням цього ж суду від 28 лютого 2020 року задоволено заяву позивачів про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 129 383,20 грн. Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 85 146,40 грн. Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь неповнолітнього ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 50 000,00 грн. Стягнуто з СВК «Хильківський» судовий збір на користь держави у розмірі 8 000,00 грн. Додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року мотивоване тим, що стягнення витрат у розмірі 10% від ціни позову є необгрунтовано завищеним, тому судом стягнуто 10 % у відповідності до задоволених судом вимог рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.12.2019 року. Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції Не погоджуючись частково з рішенням суду першої інстанції від 18 грудня 2019 року, СВК «Хильківський» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати вказане рішення та ухвалити у відповідній частині нове рішення, а саме: - в частині стягнення з СВК «ХИЛЬКІВСЬКИЙ» на користь неповнолітнього ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної смертю фізичної особи за період з 08.07.2016 року по 18.12.2019 року - грошової суми в розмірі 56 116 гривень 03 копійок - залишити без змін, а в частині грошової суми в розмірі 506 848 гривень 77 копійок - скасувати; - в частині стягнення з СВК «ХИЛЬКІВСЬКИЙ» на користь неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної смертю фізичної особи за період з 19.12.2019 року по 23.04.2021 року - грошової суми в розмірі 50 661 гривень 82 копійок - залишити без змін, а в частині грошової суми в розмірі 180 205 гривень 66 копійок - скасувати; - в іншій частині рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2019 року скасувати повністю. Короткий зміст доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права. В обґрунтування скарги посилається на те, що судом першої інстанції невірно визначено частки, які припадали на померлого ОСОБА_5 та працездатних осіб, які були на його утриманні. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 не перебувала на утриманні ОСОБА_5 , а так як остання є працездатною особою, яка перебувала на його утриманні і не має права на відшкодування шкоди, тому частка ОСОБА_2 вираховується з доходу загиблого під час обрахування середньомісячного заробітку. Твердження суду про те, що дохід ОСОБА_5 розподілявся на трьох осіб: на нього, на неповнолітнього ОСОБА_3 та повнолітнього студента ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, а тому дохід ОСОБА_5 слід розподіляти на чотирьох осіб: на нього, на дружину ОСОБА_2 , на неповнолітнього ОСОБА_3 та повнолітнього студента ОСОБА_1 . Судом першої інстанції при розрахунку втраченого заробітку всупереч ч.3 ст. 1197 ЦК України включено одноразові виплати. Допустимими доказами про доходи померлого ОСОБА_5 є відомості з Державного реєстру, а довідка про доходи від 28.07.2016 вих. № 01/07-28 та довідка про доходи від 28.07.2016 № БК000000126 не підтверджують доходів померлого ОСОБА_5 . Довідка про доходи від 28.07.2016 вих. № 01/07-28 видана з метою врегулювання порядку оформлення та видачі суб`єктами підприємницької діяльності - фізичними та юридичними особами довідок про доходи для подання в органи праці та соціального захисту населення та підтвердження суми загального доходу при призначенні соціальної допомоги та житлових субсидій, що додатково вказує на недопустиміть такого доказу. Сума нарахованого доходу ОСОБА_5 відповідно до Податкового розрахунку у ТОВ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БІЛИЙ КОЛОДЯЗЬ» за 2 квартал 2016 рік становить 15 000 гри 00 коп., а у ТОВ ВКП «МОТОР-АГРО» - 24 100 гри. 00 коп. Отже, середньомісячний дохід ОСОБА_5 за останні 3 місяці складав 13 033 грн 33 коп. в місяць (15 000 грн 00 коп. + 24 100 грн 00 коп. = 39 100 грн / 3 міс.) Сума нарахованого доходу за ознаками доходу 106 (надання майна в лізинг, оренду або суборенду) в сумі 300 грн. 00 та 109 (дивіденди, крім тих, що не змінюють участь) в сумі 98 200 грн. 00 коп. не може бути взята до уваги, оскільки до втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати. В матеріалах справи в порушення вимог статті 1202 Цивільного кодексу України не міститься даних, які б вказували чи могли б вказувати на наявність обставин, які мають істотне значення для здійснення відшкодування одноразово за три роки наперед, що не враховано судом першої інстанції. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували оплату ОСОБА_1 спорудження нагробного пам`ятника загальною вартістю 61 451 грн 00 коп. Страховою компанією ПрАТ «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» було відшкодовано позивачам 170 000 грн 00 коп. та в порядку регресу стягнуто з СВК «ХИЛЬКІВСЬКИЙ», що включає витрати на поховання в сумі 12 947 грн 00 коп., тому в цій частині щодо стягнення з СВК «ХИЛЬКІВСЬКИЙ» витрат на поховання підлягає скасуванню, так як вони відшкодовані. Встановлюючи глибину душевних страждань потерпілих та як це вплинуло на їх психічний стан, та яких додаткових зусиль останні потребують для організації життя суд виходив з свого внутрішнього переконання, що суперечить нормам закону. Обставини, на які вказує суд в обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди, не підтверджено визначеними законом засобами доказування, що вказує на безпідставність таких вимог. Стягнутий розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості з урахуванням обставин справи. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу Адвокатом Прилипком Д.В., який діє в інтересах позивачів до апеляційного суду надано відзив, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивований тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не спростовує фактичних обставин, що були встановлені під час розгляду справи. Зазначає, що доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 перебувала на утриманні загиблого є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 з 01.05.2008 року по 30.06.2018 року працювала у ТОВ «Деталь» за основним місцем роботи на посаді бухгалтера. Посилання відповідача на те, що доходи загиблого ОСОБА_5 в розмірі 98 200 грн 00 коп. за 2 квартал 2016 року є одноразовою виплатою не відповідає дійсності. З наданих податкових розрахунків вбачається що оспорюваний дохід загиблого ОСОБА_5 виплачувався останньому стабільно протягом зазначеного відповідачем періоду, та з такого доходу сплачувались податки, тому такий дохід не може вважатись одноразовою виплатою. З урахуванням того факту, що відповідач впродовж двох з половиною років, які пройшли після ДТП не здійснив жодних дій для відшкодування завданої шкоди, наданню допомоги дітям, не компенсував витрати на поховання, хоча є платоспроможним підприємством та обізнаний щодо свого обов`язку відшкодування завданої шкоди, сума відшкодування повинна бути виплачена одноразово за три роки наперед. ОСОБА_1 було сплачено аванс за виготовлення та спорудження надгробного пам`ятника, а в момент підписання акту приймання передачі виконаних робіт було здійснено повний розрахунок з урахуванням вимог договору, що підтверджується підписаним актом приймання передачі наявним в матеріалах справи. Вважає, що заявлений позивачами розмір відшкодування моральної шкоди повністю відповідає заподіяним позивачам стражданням. Короткий зміст вимог апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції Не погоджуючись частково з додатковим рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року СВК «Хильківський» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року в частині: стягнення з СВК «ХИЛЬКІВСЬКИЙ» на користь неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 50 000 грн - скасувати; стягнення з СВК «ХИЛЬКІВСЬКИЙ» (на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судові витрати в розмірі 85 146,40 грн - скасувати; стягнення з СВК «ХИЛЬКІВСЬКИЙ» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 129 383,20 грн. - скасувати; стягнення з СВК «ХИЛЬКІВСЬКИЙ» судовий збір на користь держави у розмірі 8 000,00 грн - скасувати частково. В цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та вирішення питання про стягнення на користь позивачів судових витрат, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду справи та розглядом справи по суті; відмовити у стягненні судового збору на користь держави у розмірі 6 932 грн 22 коп. В іншій частині додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2020 року залишити без змін. Короткий зміст доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції Апеляційна скарга мотивована тим, що в заяві про ухвалення додаткового рішення сума витрат на правову допомогу істотно перевищує заявлену в попередньому розрахунку витрат, які позивачі понесуть і які очікують понести у зв`язку з розглядом справи. Позивачами не надано жодного підтверджуючого та належного доказу які б вказували не те, у зв`язку з чим сума судових витрат істотно перевищила попередній (орієнтовний) розрахунок. Посилається на те, що вказані у звіті представника позивачів послуги повторюються, при цьому витратний час кожного разу збільшується. Зазначає, що складання заяви про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (1 год. 35 хв.), представництво інтересів ОСОБА_2 в перемовинах з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» стосовно узгодження розміру та способу здійснення страхового відшкодування (1год. 10 хв.) не стосуються предмету позову. Вважає, що представником позивача завищено витрачений час та його вартість за надані послуги. Суд всупереч положенням статті 137 ЦПК України з власної ініціативи змінив розмір витрат на правову допомогу. В резолютивній частині додаткового рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2020 року з СВК «ХИЛЬКІВСЬКИЙ» на користь ОСОБА_2 стягнуто судові витрати в розмірі 129 383,20 грн, при тому, що в рішенні суду Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року стягнуто на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 500 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Посилається на порушення позивачами порядку подання доказів, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачами відповідачу доказів про надання правничої (правової) допомоги. Розмір стягнутого судом судового збору з відповідача не відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір». Вважає, що відповідно до розміру позовних вимог, які визнає відповідач, ставка судового збору, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 067 грн 78 коп. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 8 липня 2016 року о 15 год. 45 хв. ОСОБА_4 керуючи технічно справним службовим вантажним автомобілем марки «САЗ-3508», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить СВК «Хильківський» Хорольського району рухався по автодорозі «Хорол-Оржиця» поблизу с. Мусіївка Хорольського району. Здійснюючи поворот ліворуч на польову дорогу, в районі електроопори № 64, в порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України, виїхавши на смугу зустрічного руху, не переконався в безпеці вказаного маневру, не надав переваги в русі транспортному засобу марки «МІЦУБІШІ ПАДЖЕРО СПОРТ», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , що рухався в попутному напрямку, який завчасно виїхавши на смугу зустрічного руху безпечно виконував маневр обгону, керованого обвинуваченим автомобіля, передньою лівою частиною автомобіля допустив зіткнення з правою боковою частиною автомобіля марки «МІЦУБІШІ ПАДЖЕРО СПОРТ», внаслідок чого останній перекинувся, в результаті чого водій автомобіля «МІЦУБІШІ ПАДЖЕРО СПОРТ», державний номер НОМЕР_1 , - потерпілий ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження та помер на місці пригоди. ОСОБА_4 в момент заподіяння смерті був працівником СВК «Хильківський» та працював на закріпленому за ним автомобілі марки «САЗ-3508» з державним номерним знаком НОМЕР_2 . Вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 21.11.2016 року ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки (а.с. 15-16 т. 1). На момент скоєння ДТП ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копія Свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 . ( а.с. 13 т.1). На момент скоєння ДТП ОСОБА_5 мав дітей, які перебували на його утриманні - неповнолітнього ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_4 (а.с. 11 т.1), та повнолітнього ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_5 (а.с. 12 т.1), Згідно з довідкою № 02-33/121-17 від 22.06.2017 року ОСОБА_3 , 2003 р.н., навчався в 9-Б класі ХЗШ І-ІІІ ступенів №147 Харківської міської ради (а.с. 82 т.1). ОСОБА_1 навчався в Національному юридичному університеті ім. Ярослава Мудрого в період з 01.09.2014 року по 30.06.2018 року, що підтверджується копією студентського квитка серія НОМЕР_6 від 01.09.2014 року (а.с. 83 т.1). ОСОБА_5 на момент смерті працював на двох підприємствах: ТОВ ВКП «МОТОР-АГРО», де обіймав посаду директора та на ТОВ СП «Білий Колодязь», де обіймав посаду фінансового директора (а.с. 84, 85 т.1). Відповідно до довідки про доходи вих. №01/07-28 від 8 липня 2016 року за формою затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №192 від 27 серпня 2004 року (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 5 червня 2015 року №591 сукупний помісячний дохід ОСОБА_5 у ТОВ «Мотор-Агро» до вирахування податку за останні три місяці складав: квітень 40 200 гривень 00 копійок, травень 18 000 гривень 00 копійок, червень 64 100 гривень 00 копійок (а.с. 84 т.1). Відповідно до довідки про доходи від 28 липня 2016 року №БК000000126 сукупний помісячний дохід ОСОБА_5 у ТОВ СП «Білий Колодязь» до вирахування податку за останні три місяці складав: квітень 5 000 гривень 00 копійок, травень 5000 гривень 00 копійок червень 5000 гривень 00 копійок (а.с. 85 т.1). Згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за Формою № 1 ДФ за 2 квартал 2016 року ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Білий Колодязь» сума нарахованого доходу ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_7 ) становила 15 000 грн (ознака доходу 101) (а.с. 145 т. 2). Згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за Формою № 1 ДФ за 2 квартал 2016 року ТОВ ВКП «Мотор-Агро» сума нарахованого доходу ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_7 ) становила 24 100 грн (ознака доходу 101), 300 грн (ознака доходу 106), 98 200 грн (ознака доходу 109) (а.с. 156 т. 2). Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9469960 відповідальність СВК «Хильківський» була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». За даним полісом страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200 000 грн (а.с. 34 т. 1). 27.07.2017 року ПрАТ «УПСК» уклало протокол узгодження розміру та способу здійснення страхового відшкодування, згідно з яким сторони домовились, що розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю ОСОБА_5 складає 170 000 грн, які були 01.08.2017 року виплачені ОСОБА_1 (а.с. 66, 67 т. 1). Відповідно до страхового акту від 01.08.2017 року страхове відшкодування ПрАТ «УПСК» складається з витрат на поховання в сумі 17 400 грн, відшкодування моральної шкоди в сумі 17 400 грн, виплати утриманцям в сумі - 1 220 444,80 грн, всього 200 000 грн (ліміт відповідальності), а з урахуванням умов договору про врегулювання - 170 000 грн (а.с. 219, 220 т. 1). Згідно з договором-замовленням ритуальних послуг № 615 від 10 липня 2016 року вартість послуг щодо організації та проведення поховання померлого становить 712 грн (а.с. 86). Відповідно до рахунку-замовлення № 615 від 10 липня 2016 року на утримання території кладовища сплачено 12 235 грн (а.с. 87). Згідно з актом-прийомом виконаних робіт за договором № 162 від 01.04.2017 року вартість виготовлення надгробного пам`ятника становить 61 451 грн (а.с. 88 т. 1). Згідно з розрахунком ТОВ «Вечірні зорі» від 10.07.2016 року за поминальний обід сплачено 15 845,60 грн (а.с. 77 т. 2). Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обгрунтування Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка є його власником. Проте норми частини другої статті 1166 ЦК України звільняють таких осіб від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що така шкода завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Згідно із частиною першою статті 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Відповідно до частини третьої статті 1197 ЦК України до втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вирахування податку. До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо. Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом. Статтею 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується. Відповідно до положень статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції невірно визначено частки, які припадали на померлого ОСОБА_5 та працездатних осіб, які були на його утриманні, а дохід ОСОБА_5 слід розподіляти на чотирьох осіб: на нього, на дружину ОСОБА_2 , на неповнолітнього ОСОБА_3 та повнолітнього студента ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження. Зі змісту рішення суду вбачається, що суд визначаючи розмір частки враховував саме чотирьох осіб. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при розрахунку втраченого заробітку всупереч ч.3 ст. 1197 ЦК України включено одноразові виплати заслуговують на увагу. Згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за Формою № 1 ДФ за 2 квартал 2016 року ТОВ ВКП «Мотор-Агро», за даними якого сума нарахованого доходу ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_7 ) становила 24 100 грн (ознака доходу 101), 300 грн (ознака доходу 106), 98 200 грн (ознака доходу 109) (а.с. 156 т. 2). Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затверджено Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку. Згідно з додатком до вказаного порядку доходами з ознакою 106 визначено - дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), дохід від надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду. Доходами з ознакою 109 визначено - дохід у вигляді дивідендів. До втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вирахування податку. До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо (ч. 3 ст. 1197 ЦК України). Матеріали справи не містять доказів того, що доходи ОСОБА_5 за ознаками 106, 109 були видом оплати праці за трудовим договором. Навпаки, судовим розглядом встановлено, що 300 грн - це дохід від надання майна в оренду, а 98 200 грн - дивіденти. Отже, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що судом першої інстанції при розрахунку втраченого заробітку всупереч ч. 3 ст. 1197 ЦК України включено виплати, які не є заробітком за трудовим договором. Колегія суддів наводить свій розрахунок середньомісячного доходу, до якого не може бути включена сума нарахованого доходу за ознаками доходу 106 (надання майна в лізинг, оренду або суборенду) в сумі 300 грн 00 та 109 (дивіденди, крім тих, що не змінюють участь) в сумі 98 200 грн 00 коп. Так, сума нарахованого доходу ОСОБА_5 відповідно до Податкового розрахунку у ТОВ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БІЛИЙ КОЛОДЯЗЬ» за 2 квартал 2016 рік становить 15 000 грн 00 коп., а у ТОВ ВКП «МОТОР-АГРО» - 24 100 грн 00 коп. Отже, середньомісячний дохід ОСОБА_5 за останні 3 місяці складав 13 033 грн 33 коп, в місяць (15 000 грн 00 коп. + 24 100 грн 00 коп. = 39 100 грн / 3 міс.) З цього середньомісячного доходу слід відрахувати частку на нього самого та дружину 13 033,33 грн : 4 = 3 258,33 грн - це частина на одну особу. Матеріальна шкода заподіяна неповнолітньому ОСОБА_3 : -з 08.07.2016 року до 18.12.2019 року (з дня скоєння ДТП по день ухвалення судом рішення) за 41 місяць 10 днів х 3 258,33 грн складає 134 642,63 грн. -з 19.12.2019 року по 23.04.2021 року (з наступного дня після ухвалення судом рішення до повноліття) за 15 місяців 17 днів х 3 258,33 грн складає 50 661,82 грн. Матеріальна шкода заподіяна ОСОБА_1 : -з 08.07.2016 року по 30.06.2018 року (за час навчання в учбовому закладі) за 23 місяці 23 дні х 3 258,33 грн скаладає 77 359 грн 12 коп. Визначений розмір матеріальної шкоди підлягає зменшенню на суму вже виплаченої матеріальної шкоди страховою компанією ПрАТ «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ». Так, як вбачається зі змісту акту (т.1 а.с. 219) та протоколу (т. 1 а.с. 66) за згодою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було погоджено до виплати страхове відшкодування в сумі 170 000 грн, яке складається з витрат на поховання в сумі 17 400 грн, відшкодування моральної шкоди в сумі 17 400 грн, виплати утриманцям в сумі - 1 220 444,80 грн, всього 200 000 грн (ліміт відповідальності), а з урахуванням умов договору про врегулювання - 170 000 грн (а.с. 219, 220 т. 1). Зазначені грошові кошти в сумі 170 000 грн були перераховані ОСОБА_1 (а.с. 67, 69, 222 т. 1). З огляду на те, що страхове відшкодування розраховане на всіх потерпілих, то сума, яка визначена на виплату утриманцям становить 135 200 грн ( НОМЕР_8 на поховання, 17400 моральна шкода) та підлягає врахуванню на двох синів по 67 600 грн. Відповідно суму відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_3 за період з 08.04.2016 року по 18.12.2019 року слід зменшити (134 642,63 - 67 600 ) до 67 042,63 грн. Суму відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_1 за період з 08.07.2016 року по 30.06.2018 року в сумі 77 359,12 слід зменшити на 67 600 грн і до виплати сума складає 9 759,12 грн. Доводи про недопустимість як доказів довідок про доходи від 28.07.2016 вих. № 01/07-28 та від 28.07.2016 № БК000000126, наданих позивачами не впливають на вирішення спору в цій частині, оскільки, дані які в них містяться також підтверджуються податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за Формою № 1 ДФ, долучені до матеріалів справи. Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи даних, які б вказували чи могли б вказувати на наявність обставин, які мають істотне значення для здійснення відшкодування одноразово за три роки наперед за період з 19.12.2019 року по 23.04.2021 року. Так, положеннями статті 1202 ЦК України визначено, що відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Законодавець у статті 1200 ЦК України передбачив триваючий спосіб виплати страхового відшкодування виходячи з нагальних та триваючих потреб дитини для забезпечення її існування до моменту, коли вона сама зможе себе забезпечити. Отже, з огляду на те, що справа тривалий час розглядалася судами і до спливу визначеного строку до 23.04.2021 року залишилося всього 6 місяців, а строк з 19.12.2019 року по 05.10.2020 року вже сплинув, колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення сум одноразовим платежем за період з 19.12.2019 року по 23.04.2021 року. Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на поховання батька в сумі 712 грн та 12 235 грн, всього 12 947,00 грн, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що це витрати вже відшкодовані страховою компанією. Дійсно, як зазначено вище, зі змісту протоколу узгодження розміру та страхового акту видно, що страховою компанією виплачено витрати на поховання в сумі 17 400 грн, яка покриває суму 12 235 грн. і відшкодована страховою компанією шкода у розмірі 170 000 грн була в порядку регресу стягнута з СВК «Хильківський». Щодо відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника, то суд передчасно задовольнив ці позовні вимоги. Матеріали справи не містять доказів спорудження і понесених витрат на надгробний пам`ятник. Позивачами не спростовано доводи апеляційної скарги про відсутність доказів вартості спорудженого ОСОБА_1 нагробного пам`ятника та не надано доказів здійснення оплати вартості його виготовлення у розмірі, зазначеному в акті-прийомі виконаних робіт за договором № 162 від 01.04.2017 року, що є підставою для відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги через недоведення розміру фактично сплаченої позивачами суми за його виготовлення. В суді апеляційної інстанції також не було надано доказів понесених витрат і самого факту спорудження пам"ятника. Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди Доводи апеляційної скарги про безпідставність вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки вони не підтверджені визначеними законом засобами доказування колегія суддів вважає непереконливими з огляду на таке. Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно з частиною третьої цієї статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її суть, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно врахував душевні страждання позивачів після смерті ОСОБА_5 , порушення їх звичного способу життя, зусилля для організації життя та побуту, глибину фізичних і душевних страждань. Доводи апеляційної скарги про те, що моральна шкода не підлягає відшкодуванню оскільки не доведена позивачами є необґрунтованими та безпідставними, оскільки сам факт втрати рідного батька та чоловіка свідчить про заподіяння моральної шкоди. Позиція, нормативно-правове обгрунтування та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тлумачення наведеної норми права дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції. Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суд першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших. На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги до суду ОСОБА_2 надано договір № 02/20-Ч-2017 про надання правової допомоги та професійної допомоги від 20.06.2017 року, укладений ОСОБА_2 з адвокатом Прилипком Д. В., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1836, виданого на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 27 березня 2013 року № 7 (а.с. 21-32 т.3), додаток №1 до Договору про надання правової та професійної правничої допомоги №02/20-Ч-2017 від 20.06.2017 року, додаток №2 до Договору про надання правової та професійної правничої-допомоги №02/20-Ч-2017 від 20.06.2017 року, доручення на надання правової та професійної правничої допомоги №1 до договору про надання правової та професійної правничої допомоги №02/20-Ч-2017 від 20.06.2017 року (а.с. 33-38 т. 3). Між ОСОБА_1 та адвокатом Прилипком Дмитром Валерійовичем укладено Договір №01/20-Ч-2017 про надання правової та професійної допомоги від 20.06.2017 року (а.с. 75-86 т. 3). Також між ОСОБА_1 та адвокатом Прилипком Дмитром Валерійовичем укладено додаток №1 до Договору про надання правової та професійної правничої допомоги №01/20-Ч- 2017 від 20.06.2017 року, додаток №2 до договору про надання правової та професійної правничої допомоги №01/20-Ч-2017 від 20.06.2017 року, доручення на надання правової та професійної правничої допомоги №1 до договору про надання правової та професійної правничої допомоги №01/20-Ч-2017 від 20.06.2017 року (а.с. 87-92 т. 3). Між ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої особи - ОСОБА_3 та адвокатом Прилипком Дмитром Валерійовичем укладено договір №03/20-Ч-2017 про надання правової та професійної допомоги від 20.06.2017 року (а.с. 129-140 т. 3). Між ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої особи - ОСОБА_3 та адвокатом Прилипком Дмитром Валерійовичем укладено додаток №1 до договору про надання правової та професійної правничої допомоги №03/20-Ч-2017 від 20.06.2017 року, додаток №2 до договору про надання правової та професійної правничої допомоги №03/20-Ч-2017 від 20.06.2017 року, доручення на надання правової та професійної правничої допомоги №1 до договору про надання правової та професійної правничої допомоги №03/20-Ч-2017 від 20.06.2017 року. (а.с. 141-146 т. 3). Відповідно до п. 4.2 Договору про надання правової та професійної правничої допомоги №01/20-Ч- 2017, №02/20-Ч-2017, №03/20-Ч-2017 року, визначено порядок та спосіб визначення (обчислення) гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повенення гонорару встановлюються цим Договором і визначаються у письмових Дорученнях. Сторони домовилися, що за надання правової та професійної правничої допомоги Клієнт виплачує Адвокату винагороду у формі гонорару, розмір якого визначається сторонами одним із таких способів: п. 4.3.2 у відсотковому (процентному) відношенні залежно від ціни позову, про що зазначається у відповідному дорученні. Відповідно до Доручення на надання правової та професійної правничої допомоги №1 до Договору №01/20-Ч-2017 від 20.06.2017 року, Доручення на надання правової та професійної правничої допомоги №1 до Договору №02/20-Ч-2017 від 20.06.2017 року, Доручення на надання правової та професійної правничої допомоги №1 до Договору №03/20-Ч-2017 від 20.06.2017 року, пункт «В» передбачає, що сторони на виконання п. 4.3 Розділу 4 Договору, узгодили спосіб визначення розміру гонорару, погодивши до даного Доручення, що винагорода у формі гонорару за надання правової та професійної правничої допомоги, враховуючи складність необхідних Клієнту видів послуг, буде сплачена Клієнтом у відсотковому (процентному) відношенні залежно від ціни позову - 10% від визначеної Клієнтом ціни позову (станом на день подачі позовної заяви) в судовій справі провадження у якій відкрито та здійснюватиметься в межах предмету даного Доручення (розділ «А» Доручення) та в порядку передбаченому Дорученням, що не позбавляє Адвоката обов`язку у порядку визначеному Договором, після закінчення надання послуг, надати Клієнту Акт приймання-передачі наданої правової та професійної правничої допомоги та Звіт. На підтвердження надання правової допомоги стороною надано Акт приймання-передачі наданої правової та професійної правничої допомоги до Договору №01/20-Ч-2017 від 20.06.2017 року від 01.11.2017 року, Акт приймання-передачі наданої правової та професійної правничої допомоги до Договору №02/20-Ч-2017 від 20.06.2017 року від 01.11.2017 року, Акт приймання-передачі наданої правової та професійної правничої допомоги до Договору №03/20-Ч-2017 від 20.06.2017 року від 01.11.2017 року; також надано Звіт про надану правову та професійну правничу допомогу ОСОБА_2 , звіт про надану правову та професійну правничу допомогу ОСОБА_1, звіт про надану правову та професійну правничу допомогу ОСОБА_2, як представнику неповнолітньої особи ОСОБА_3 ). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Частиною 6 та 7 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач - СВК «Хильківський» заперечує проти обгрунтованості стягнення з нього на користь позивачів витрат на правову допомогу. Вважає, що у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити. З матеріалів справи убачається, що виконані представником позивачів роботи за договором про надання правової допомоги мають однаковий характер щодо кожного з позивачів, а саме: вимоги позовних заяв, клопотання та письмові пояснення, заяви у справі є однаковими за змістом щодо кожного з позивачів. Колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 129 383,20 грн на користь ОСОБА_2 , 85 146,40 грн на користь ОСОБА_1 , 50 000,00 грн на користь неповнолітнього ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг, ціною позову, тому додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року підлягає зміні. З урахуванням вимог розумності та справедливості, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі по 25 000 кожному. Витрати на користь ОСОБА_3 , колегія суддів не стягує, оскільки він є неповнолітнім і в його інтересах діє його мати. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачами відповідачу доказів про надання правничої (правової) допомоги спростовуються фіскальними чеками про надсилання копій відповіді на відзив, в якій міститься орієнтовний розрахунок суми судових витрат. Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення про те, що розмір стягнутого судом судового збору з відповідача не відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір» та відповідно до розміру позовних вимог, які визнає відповідач, ставка судового збору, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 067 грн 78 коп. є помилковими. Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. З матеріалів справи вбачається, що позивачі звертались з уточненою позовною заявою 24 січня 2019 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня. Закон не містять положень, відповідно до яких судовий збір стягується пропорційно розміру позовних вимог, які визнає відповідач. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам на користь держави. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 645 296,52 грн, задоволено позовні вимоги в сумі 1 627 463,57 грн, що складає 61,5 %. Відмовлено в позові на 38,5%. За подачу апеляційної скарги відповідачем сплачено 12 000 грн, отже 12 000 грн х 38,5% = 4 620 грн, які підлягають поверненню відповідачу за рахунок бюджету. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю/або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу голови сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» - Макогона Ігоря Дмитровича на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2019 року - задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2019 року в частині задоволення позовних вимог - змінити. Позов задовольнити частково. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» (код ЄДРПОУ 03770247, який знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський район, село Хильківка, вул. Шевченка, буд. 45) на користь неповнолітнього ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ), в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошову суму в розмірі 67 600 (шістдесят сім тисяч шістсот) грн 63 коп. за період з 08.07.2016 по 18.12.2019 року; грошову суму в розмірі 50 661 (п`ятдесят тисяч шістсот шістдесят одну) грн 82 коп. за період з 19.12.2019 по 23.04.2021, всього 117 704 (сто сімнадцять тисяч сімсот чотири) грн 45 коп. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» (код ЄДРПОУ 03770247, який знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський район, село Хильківка, вул. Шевченка, буд. 45) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_11 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошову суму в розмірі 9 759 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 12 коп. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2019 року в частині стягнення моральної шкоди на користь позивачів - залишити без змін. В іншій оскаржуваній частині в задоволенні позову - відмовити. Апеляційну скаргу голови сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» - Макогона Ігоря Дмитровича на додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року - задовольнити частково. Додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року - змінити. Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Прилипко Дмитро Валерійович, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. Віднести на рахунок держави сплачений сільськогосподарським виробничим кооперативом «Хильківський» судовий збір в сумі 4 620 (чотири тисячі шістсот двадцять) грн, повернувши цю сумму останньому. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук Повний текст постанови складено 6 жовтня 2020 року